Доктрина Ніксона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Доктрина Ніксона (англ. Nixon Doctrine) — висунута президентом Ніксоном 25 липня 1969 на прес-конференції на острові Гуам.

Опис[ред.ред. код]

Згідно з цією доктриною, США зобов'язувалися і надалі брати участь у забезпеченні оборони своїх союзників та заявляли про своє право визначати масштаби, форми та сфери свого втручання в регіональні події, керуючись своїми національними інтересами. Одним з показників повороту в зовнішній політиці мало стати поступове виведення американських військ з В'єтнаму[1].

США мали почати перекладати заходи з оборони своїх союзників на них самих, допомагати вести війну, але не воювати самостійно. У посланні президента Ніксона Конгресу 18 лютого 1970 ця доктрина, що відносилася до загрози розширення радянського впливу в країнах Азії, отримала подальший розвиток як керівний принцип політики США і в інших регіонах.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]