Долина Совісті
Автор | Дяченки Марина та Сергій |
---|---|
Назва мовою оригіналу | рос. Долина Совести |
Країна | Україна |
Мова | російська |
Жанр | соціальна фантастика[1] |
Видавництво |
Україна — Зелений пес[2] Росія — Эксмо[3] |
Видано | 2001 |
Видано українською | 2008[2] |
Перекладач(і) | перекладач невідомий |
Тип носія | друк (оправа) |
Сторінок | 336[4] |
«Долина Совісті» (оригінальна назва — рос. Долина Совести) — роман українських письменників Марини та Сергія Дяченків; опублікований у видавництві «Эксмо» 2001 року.
Опис книги[ред. | ред. код]
Україна[ред. | ред. код]
Хіба можемо ми уявити, наскільки страшною для людини є цілковита самотність? Коли у твоєму житті, житті талановитого і успішного письменника, немає місця жодній рідній душі чи навіть просто другові. Коли ти привид, невидимка серед натовпу. Бо хрест твій — жахлива здатність прив’язувати до себе людей. Прив’язувати до смерті.
У нього немає шансів перехитрувати власну долю і стати щасливим. Тільки любов може все змінити. Хай на мить, на кілька митей... Або назавжди...
Якщо їй вдасться перейти Долину Совісті.[2]
Польща[ред. | ред. код]
Події відбуваються у неописаній країні, у більш-менш сучасному часі. Герой, Влад Палій, вже хлопчиком знаходить у собі дивовижне уміння прив'язування до себе — ніби ланцюгом — інших людей. Ці здібності є результатом довготривалого перебування у компанії хлопця. Коли Влад раптово покидає своє місто, всі його найближчі і родина хворіють, а навіть і вмирають. Влад обирає самотність, починає писати повісті для дітей, а у його житті з'являється жінка, що володіє такими самими уміннями, але використовує для досягнення своїх власних, корисливих цілей. Як закінчиться таке протистояння?[5]
Росія[ред. | ред. код]
Герой нового роману Марини і Сергія Дяченків привабливий, і без сумніву, талановитий. Друзі не уявляють себе без нього. Мама дуже сильно його любить. Жінки стоять у нього під вікнами. У загальної любові є лише одна темна сторона — будь-хто, хто зустрінеться на його шляху, ризикує життям.
Хто зуміє без втрат перейти Долину Совісті?[1]
Нагороди[3][ред. | ред. код]
- 2002 — премія «Бронзовая Улитка», нагорода Крупная форма (роман)
- 2002 — премія «Русская фантастика», нагорода Крупная форма (роман)
- 2002 — премія «АБС-премия», нагорода Художній твір
- 2002 — премія «Сигма-Ф», нагорода Крупная форма (роман)
- 2002 — премія «Звёздный Мост», нагорода Найкращий роман (1-ше місце, «Золотой Кадуцей»)
- 2003 — премія «Странника», нагорода Лунный Меч (1-ше місце, «Золотой Кадуцей»)
Видання[3][ред. | ред. код]
- 2001 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
- 2003 рік — видавництво «Solaris». (назва — пол. Dolina sowiesti) (пол.)[5]
- 2005 рік — видавництво «Эксмо», «Инвестор». (рос.)
- 2007 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
- 2008 рік — видавництво «Зелений пес». (укр.)
- 2008 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
- 2010 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
Український переклад[ред. | ред. код]
Українською мовою був перекладений і опублікований 2008 року видавництвом «Зелений пес»[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Марина та Сергій Дяченки. Долина Совісті на сайті «Либрусек». — Процитовано 30 грудня 2012 (рос.)
- ↑ а б в Марина Дяченко, Сергій Дяченко. Долина Совісті на сайті «Книгоман». — Процитовано 30 грудня 2012
- ↑ а б в Марина та Сергій Дяченки. Долина Совісті на сайті «Лабораторія фантастики». — Процитовано 30 грудня 2012 (рос.)
- ↑ Марина та Сергій Дяченки. Долина совісті на сайті «Лабораторія фантастики». — Процитовано 30 грудня 2012 (укр.)
- ↑ а б Марина та Сергій Дяченки. Долина совісті [Архівовано 11 лютого 2007 у Wayback Machine.] на сайті czytelnia.onet.pl. — Процитовано 30 грудня 2012 (пол.)
- ↑ http://www.greenpes.com/index.php?page=arhiv_seriya&item=10 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Видавництво Зелений Пес. Серія: Світи Марини та Сергія Дяченків
Посилання[ред. | ред. код]
- Марина і Сергій Дяченки. Долина Совісті [Архівовано 28 січня 2013 у Wayback Machine.] (електронна версія) на сайті «Либрусек». — Процитовано 30 грудня 2012 (рос.)
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |