Доллі Партон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доллі Ребекка Партон
Зображення
Основна інформація
Дата народження 19 січня 1946(1946-01-19) (72 роки)
Місце народження Севірвілл, Теннессі, США
Роки активності з 1955
Країна Flag of the United States.svg США
Національність США
Професія співачка, музикант
Співацький голос сопрано
Інструменти вокал, гітара, банджо і багато інших
Жанр кантрі, кантрі-поп, поп, блюграс
Лейбл Goldband (1957–59)
Mercury Records (1962–64)
Monument (1965–67)
RCA (1967–86)
CBS (1987–95)
Rising Tide (1995–97)
Decca (1997–98)
Sugar Hill (1999–2006)
Dolly Records ( з 2007)
Нагороди

Національна медаль мистецтв

Grammy Lifetime Achievement Award

American Music Award за найкращий кантрі-альбом[d]

Country Music Association Award for Entertainer of the Year[d]

Grammy Award for Best Female Country Vocal Performance[d]

Grammy Award for Best Country Song[d]

Grammy Award for Best Female Country Vocal Performance[d]

Golden Raspberry Award for Worst Original Song[d]

American Music Award за найкращий кантрі-синґл[d]

Grammy Award for Best Country Performance by a Duo or Group with Vocal[d]

Grammy Award for Best Country Collaboration with Vocals[d]

Grammy Award for Best Bluegrass Album[d]

Grammy Award for Best Female Country Vocal Performance[d]

Las Vegas Film Critics Society Award for Best Song[d]

Kennedy Center Honors

Зал слави премії «Греммі»[d]

Grammy Lifetime Achievement Award

Зал слави премії «Греммі»[d]

Жива легенда Бібліотеки Конгресу[d]

[1]
dollypartonmusic.net/dolly-live-splash
Файли у Вікісховищі?

Доллі Партон (англ. Dolly Rebecca Parton, 19 січня 1946) — американська співачка стилю кантрі, відома як королева кантрі-музики, автор пісень, актриса й філантроп, яка написала понад 3 тис. пісень, зокрема пісню I Will Always Love You, кавер-версія якої у виконанні Вітні Г'юстон стала міжнародним хітом. Сумарна кількість проданих Партон записів перевищує 100 млн[2]. Партон знялася також у низці фільмів, зокрема у «Найкращому маленькому борделі в Техасі» та «Стальних магноліях».

Ранні роки[ред. | ред. код]

Доллі Ребекка Партон народилася у Севірвіллі, Теннессі четвертою із дванадцяти дітей у родині фермерів, які вирощували тютюн.[3][4]. За її власним висловом родина була «бідна як миші» (dirt poor)[5]. У деяких своїх ранніх піснях Доллі розповідала про злиденне дитинство особливо в Coat of Many Colors та In the Good Old Days (When Times Were Bad). Вони жили в похиленій однокімнатній халупі в Локаст-Рідж, Теннессі.

Музика з дитинства відігравала для Доллі велику роль у житті. Її дід був п'ятдесятницьким проповідником. Доллі й досі виконує спіричуали на концертах.

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Доллі почала виступати ще дитиною, співала на місцевому радіо й телебаченні. У дев'ять років вона вже брала участь у The Cas Walker Show На WIVK Radio та WBIR-TV міста Ноксвілла. У тринадцять записала сингл «Puppy Love»[6] в маленькій студії звукозапису Goldband Records в Луїзіані, а також виступала на щотижневому концерті «Гренд Оул Опрі» в Нешвіллі. Саме на Опрі вона вперше зустрілася з Джонні Кешем, який порекомендував їй слухатися свого серця й не зважати на те, що кажуть люди[7]. Щойно закінчивши школу в 1964, Партон перебралася до Нешвіллу, привізши з собою музикальні традиції Східного Теннессі.

Перші успіхи прийшли до Партон, як до автора пісень. Разом із дядьком Біллом Оуенсом вона написала два хіти, що увійши до першого десятку хіт-парадів: Put it Off Until Tomorrow (виконавець Білл Філліпс) та Fuel to the Flame (виконавець Скітер Девіс). Інший вдалий хіт вона написала для Генка Вільямса мл.[8]. 1965 року вона підписала угоду з Monument Records, де її спочатку використовували як співачку в стилі баблгам-поп[9], що принесло їй лише один сингл у хіт-парадах національного рівня Happy, Happy Birthday Baby, який, утім, не потрапив у Billboard Hot 100.

Лейбл згодився на те, щоб Партон співала кантрі після того, як її композиція Put It Off Until Tomorrow у виконанні Білла Філліпса при акомпанементі Партон на гармоніці піднялася до 6 позиції в чарті 1966. Її перший сингл у стилі кантрі Dumb Blonde (одна з небагатьох пісень тієї ери, які Доллі записала, але не написала) досяг 24 позиції в чартах кантрі 1967 року. Того ж року вийшов сингл Something Fishy, який здобув 17 місце. Ці дві пісні стали головними в альбомі Hello, I'm Dolly.

Одруження[ред. | ред. код]

30 травня 1966 року Доллі одружилася з Карлом Томасом Діном у Рінгголді, Джорджія[10]. Вони познайомилися в публічній пральні в той день, коли вона приїхала до Нешвіллу. Його перші слова були «Засмагнеш ти тут, паняночко»[11].

Дін має бізнес із укладки асфальту в Нешвіллі. Йому не подобається слава, й він рідко супроводжує Доллі. За словами Партон він тільки раз був на її концерті. Але вона також зазначає, що, хоча може здатися, що вони мало часу проводять разом, це тільки тому, що його ніхто не бачить. Вона говорить, що він романтичний, любить здивувати її чимось, і навіть пише вірші[12].

Разом вони виховали кілька молодших братів та сестер Доллі, тож її племінники й племінниці називають її «тітонькою бабусею». Власних дітей у подружжя нема. Партон також похресна актриси Майлі Сайрус[13].

30 травня 2011 року, святкуючи 45 річницю весілля, вона сказала, що вони пишаються своїм шлюбом. Він для них обох перший. І останній"[14].

Музична кар'єра[ред. | ред. код]

1967–75: успіх у кантрі-музиці[ред. | ред. код]

1967 року Портер Ваґонер запросив Партон до себе, пообіцявши регулярні виступи в його щотижневій телепередачі Шоу Портера Ваґонера, а також гастролі.

Спочатку глядачам передачі Вагонера не сподобалося, що співачка Норма Джин залишила шоу, і на її місце прийшла Партон. З місць лунали вигуки з вимогою повернути Джин. Однак із допомогою Ваґонера, Партон удалося перетягнути публіку на свій бік. Ваґонер переконав свій лейбл, RCA Victor, підписати з Партон контракт. Лейбл вирішив підстрахуватися, й записав перший сингл Партон у дуеті з Ваґонером. То була кавер-версія пісня Тома Пакстона "The Last Thing on My Mind. Вона піднялася в десятку чарту кантрі-музики у січні 1968 року. Впродовж наступних шести років якась пісня дуету завжди була в першій десятці.

Перший сольний сингл Партон для RCA Just Because I'm a Woman побачив світ улітку 1968, і мав поміркований успіх, добравшись до 17 позиції. До кінця десятиріччя, жодна з її сольних пісень, навіть In the Good Old Days (When Times Were Bad) не мав такого успіху як дуети з Ваґонером. Дует отримав звання вокальної групи 1968 року від Асоціації кантрі-музики. Втім, як Ваґонера, так і Партон, сильно розчаровувала відсутність успії Партон-солістки. На той час Ваґонер уже вклав чимало у видавничу компанію, яку Партон заснувала з Біллом Оуеном.

1970 року Ваґонер змусив Партон записати пісню Джиммі Роджерса Mule Skinner Blues, і це спрацювало. Запис піднявся до третьої позиції в чартах, а незабаром, у лютому 1971, пісня Joshua стала першою. Упродовж наступних двох років Партон зробила кілька сольних хітів, серед яких Coat of Many Colors, фірмова пісня Доллі.

Втім аж до Jolene жодна з пісень Партон не ставала блокбастером. Jolene вийшла наприкінці 1973 і очолила чарт у лютому, а в 1976 піднялася на 7 позицію у Британії. Останній свій дует Партон і Ваґонер співали в квітні 1974, а в середині року вона перестала з'являтися на телешоу, хоча вони продовжували співпрацю, він допомагав їй із записами до 1976[15], виходили також альбоми, записані дуетом, останній Say Forever You'll Be Mine 1975 року.

Пісня 1974 року I Will Always Love You, написана про розрив співпраці з Ваґонером, піднялася на першу позицію у кантрі чартах. Приблизно тоді ж Елвіс Преслі висловив бажання зробити кавер-версію. Партон спочатку зацікавилася, але менеджер Преслі сказав їй, що автор пісні, яку виконує Елвіс повинен відмовитися від більшої частини прав на неї, і Партон відмовилася, що дозволило їй упродовж багатьох років заробити на пісні мільйони доларів.

1976–86: поп-музика[ред. | ред. код]

З 1974 по 1980 Партон постійно перебувала у Top 10 кантрі-чартів, а 8 її синглів підіймалися на першу позицію. Доллі мала свою власну передачу, яка називалася «Доллі». Її пісні співало чимало виконавців, зокреа Роуз Меддокс, Кітті Веллс, Олівія Ньютон-Джон, Еммілу Гарріс та Лінда Ронстадт, а сестри Партон Ренді й Стелла теж отримали власні контракти[15]. Саме в цей період Доллі доклала зусиль, щоб пробитися до ширшої категорії слухачів і вийти за межі кантрі-музики. У 1976 вона підписала контракт з Лос-Анджелеською промоутерською фірмою Katz-Gallin-Morey і почала співпрацю з Сенді Геллін.

Альбом 1976 All I Can Do, який Партон продюсувала разом із Портером Ваґонером, започаткував її активнішу діяльність на продюсерській ниві. У ньому вона змінила стиль у напрямку поп-музики. Альбом 1977 року New Harvest ... First Gathering вона зробила сама, й включила в нього кавери популярних пісень у стилях поп та R&B "My Girl" і "Higher and Higher". Альбом отримав доволі добрі відгуки, однак, того успіху, на який Доллі сподівалася не було. У кантрі-чартах він був на перших позиціях, але застряв на 71-ій у чарті поп-альбомів, а в Hot 100 увішла лише пісня Light of a Clear Blue Morning, і то лише на 87 місце.

Тоді Партон звернулася до поп-продюсера Гері Клейна, і, як наслідок, альбом 1977 року Here You Come Again став першим її мільйонником, очоливши кантрі-чарти й піднявшись на 20 місце у поп-чарті.

Пісня Here You Come Again, написана Баррі Менном та Синтією Вейл, стала першою з тих, що очолити кантрі-чарт і водночас увійшли в першу десятку. в поп-чарті. Добралася до двадцятки поп-чарту й інша пісня Two Doors Down/It's All Wrong But It's All Right. Ця тенденція продовжувалася до кінця 70-их і на початку 80-их. У 1978 Партон отримала премію «Греммі» в категорії найкращий жіночий вокал у стилі кантрі за альбом Here You Come Again. Хітами стали Heartbreaker (1978), Baby I'm Burning та You're the Only One (1979). Популярність співачки зростала, її запрошували на телебачення. У 1979 Патрон вела спеціальну передачу NBC Сімдесяті: вибух кантрі музики, виступала на концерті у Театрі Форда у Вашингтоні, де серед глядачів був президент США Джиммі Картер.

На почату 80 ріків комерційний успіх не припинився, Доллі мала три пісні на чолі чарту поспіль, Starting Over Again, Old Flames Can't Hold a Candle to You та 9 to 5[15]. Часу писати пісні в неї стало менше, вона почала кар'єру в кіно, записувала багато пісень інших авторів, таких як Баррі Манн та Синтія Вейл, Руперт Голмс, Гері Портной та Керол Баєр Сейджер.

Доллі Партон у Гонолулу, Гаваї, 1983.

Після 9 to 5, лейтмотив фільму Дев'ять до п'яти у якому Партон знялася поряд із Джейн Фондою та Лілі Томлін, добралася до першого місця не лише в кантрі-чартах, а й поп-чарті й у чарті сучасної дорослої музики. Вона також була номінована на Оскар у категорії за найкращу оригінальну пісню. Патон зробила новий запис пісня I Will Always Love You для фільму Найкращий маленький бордель у Техасі. Вона продовжувала досліджувати нові шляхи в індустрії розваг, відкривши тематичний парк «Доллівуд» у Піджен-Фордж, Теннессі.

Хоча до середини 80-х сингли Партон трималися доволі високо, RCA records не відновив із теню контракту, й 1987 року вона підписала новий із Columbia Records[15].

1987–94: Повернення до коренів[ред. | ред. код]

Після деякого застою нову життєву силу кар'єрі Партон дав альбом Trio (1987), який вона зробила на трьох із Гарріс та Ронстадт. Він п'ять тижнів протримався на вершині кантрі-чарту, було продано кілька мільйонів копій. 4 з пісень альбому увійшли до першої десятки, а пісня Філа Спектора To Know Him Is to Love Him добралася до першої позиції. Trio здобув премію Греммі в категорії дуетів або тріо з вокалом і був номінований у категорії найкращий альбом року. 1987 року Партон відновила телевізійну програму «Доллі». Здавалося, що кар'єра співачки знову пішла вгору, але успіх був тільки тимчасовий — на початку дев'яностих у музику кантрі прийшло нове покоління й відтіснило ветеранів з чартів[15].

Найбільший комерційний успіх прийшов до Патрон у 1992, коли Вітні Х'юстон записала I Will Always Love You для фільму «Охоронець».

1993 року Патрон записала «The Day I Fall In Love» в дуеті з Джеймсом Інгремом для фільму «Бетховен II». Авторів пісні було номіновано на Оскар, і Партон виконувала пісню на церемонії вручення.

Після 1995[ред. | ред. код]

1999 року Партон була індуктована в Залу слави кантрі-музики. Того ж року її кавер пісні Ніла Янга «After the Gold Rush» здобув премію Греммі за найкращу співпрацю з вокалом у кантрі-музиці. У період з 1999 по 2005 Доллі записала кілька альбомів у стилі блюграс. Її кавер пісні «Shine» гурту Collective Soul здобув Греммі в категорії найкращого жіночого кантрі-вокалу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.loc.gov/about/awards-and-honors/living-legends/dolly-parton/
  2. Sloan, Billy (April 17, 2011). Country music legend Dolly Parton spills secrets of her incredible 56-year career. Daily Record. Процитовано September 24, 2011. 
  3. Dolly Parton Biography. Bio. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-01-30. 
  4. Dolly Parton Biography (1946-). Filmreference.com. Процитовано 2012-03-26. 
  5. "Dolly Parton Talks New Album, Tour". CNN. July 9, 2002.
  6. Info on Dollyon-line.com. Retrieved October 12, 2011.
  7. Cash, 1998, с. ??.
  8. Whitburn, 2005, с. 108, 422.
  9. Nash, 1978, с. 64–70.
  10. Dolly Rebecca Parton (19 Jan 1947 – ). Smokykin.com. 2011-05-02. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2011-10-10. 
  11. Parton, 1994, с. 142.
  12. Parton, Dolly (1994). Dolly – My Life and Other Unfinished Business. HarperCollins. p. 214.
  13. Orloff, Brian (2008-03-17). Dolly Parton Calls Miley Cyrus a 'Little Elvis'. People. Архів оригіналу за 2013-07-22. Процитовано 2012-02-12. 
  14. Sterdan, Darryl (July 4, 2011). Dolly Parton a Quote Machine. QMI Agency (via the Toronto Sun). Процитовано February 12, 2012. 
  15. а б в г д Dolly Parton biography at Allmusic.