Долінський Віктор Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Долінський Віктор Григорович
 Прапорщик
Загальна інформація
Народження 8 квітня 1980(1980-04-08)
Нижчий Ольчедаїв, Вінницька область
Смерть 5 травня 2014(2014-05-05) (34 роки)
Слов'янськ, Донецька область
Поховання Могилів-Подільський район
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 1998—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Національна гвардія
Рід військ Сили спецпризначення
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Григо́рович Долінський (8 квітня 1980, с. Нижчий Ольчедаїв, Могилів-Подільський район, Вінницька область, Українська РСР — 5 травня 2014, м. Слов'янськ, Донецька область, Україна) — прапорщик, військовослужбовець Національної гвардії України. Загинув під час російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Віктор Долінський народився в с. Нижчий Ольчедаїв Могилів-Подільського району. Батьки працювали у колгоспі: мама — обліковцем у тракторній бригаді, батько — трактористом. Віктор спочатку навчався у школі в рідному селі, потім її закрили, і дітей перевели до кукавської школи. Закінчив Вище професійно-технічне училище № 11 у Вінниці. Проходив строкову службу в миколаївській частині 3039 Внутрішніх військ МВС. З 2000 року продовжив військову службу за контрактом у полку спецпризначення «Ягуар» ВВ МВС в м. Калинівка на Вінниччині.

Інструктор-гранатометник взводу вогневої підтримки 4-ї роти спеціального призначення 8-го полку оперативного призначення, військова частина 3028 Західного оперативно-територіального об'єднання НГУ, м. Калинівка.

Загинув 5 травня 2014 року від вибуху гранати під час проведення антитерористичної операції на східній околиці Слов'янська в районі залізничного переїзду. Близько 14:00 в селищі (мікрорайоні) Семенівка моторизована група, до складу якої входили бійці військової частини 3028 та співробітники ЦСО «Альфа» СБУ, потрапила в добре сплановану й організовану засідку терористів та опинилась у вогневому кільці. Бій тривав близько двох годин. Воїнам було наказано зайняти оборону за БТРами. Під час відходу в групу бійців, серед яких був прапорщик Долінський, влучила граната, або ворожа куля влучила в гранату на поясі, стався вибух, і він отримав поранення, несумісні з життям. Відбиваючи атаку противника в бою загинули також двоє офіцерів СБУ Олександр Аніщенко і Руслан Лужевський, 18 бійців зазнали поранень. Противник поніс значні втрати й відступив до промзони Слов'янська.

7 травня військовослужбовці калинівської військової частини Нацгвардії і ветерани «Ягуара» попрощались зі своїм однополчанином[1]. Похований в рідному селі.

У Віктора залишились батьки-пенсіонери, старша сестра, дружина Ольга та 12-річний син Віталій.

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

23 травня 2015 року в Семенівці відкрито пам'ятник загиблим військовослужбовцям Національної гвардії України, високомобільних десантних військ, та співробітникам Служби безпеки України, які загинули на території Слов'янського району Донецької області[3][4].

На фасаді Вищого професійного училища № 11 м. Вінниця встановлено меморіальну дошку на честь одразу двох випускників навчального закладу, які загинули в АТО — прапорщика НГУ Віктора Долінського і десантника Петра Коваленка[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прапорщика Віктора Долінського поховали на батьківщині в селі Нижній Олчадаєв // «Злочів.нет», 7 травня 2014
  2. Указ Президента України № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2016. 
  3. Гірко плаче Україна сльозами і кров'ю // Національна гвардія України, 25 травня 2015. Архів оригіналу за 23 червня 2017. Процитовано 29 травня 2017. 
  4. Однополчани вшанували пам'ять загиблого в АТО прапорщика Нацгвардії Віктора Долінського // Національна гвардія України, 3 травня 2017. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 29 травня 2017. 
  5. У Вінниці встановили меморіальну дошку двом загиблим героям в АТО // «Моя Вінниця», 5 травня 2016. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 29 травня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]