Домашенко Тетяна Михайлівна
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Домашенко Тетяна Михайлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
3 вересня 1954 (67 років) Великобагачанський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Діяльність | поетеса | |||
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
|
| ||||
Тетяна Михайлівна Домашенко (3 вересня 1954, Рокита, Великобагачанського району, Полтавська область) — поетеса, громадсько-політичний діяч, автор 4-х поетичних збірок, засновник і директор видавництва «Духовна Вісь».
Біографія[ред. | ред. код]
Перша професія — агроном, друга — філолог (закінчила Харківський державний університет).
Закінчила катихитичні курси при Львівській Богословській Академії, здобувши кваліфікацію — викладач християнської етики. Знання магістра державного управління здобувала, будучи слухачем Української Академії Державного управління при Президентові України.
Працювала в освіті, культурі, журналістиці. З 2001 року займається видавничою діяльністю у власному видавництві «Духовна Вісь». 2003–2006 р. — працювала головним редактором газети «Наше місто» м. Вишневого. Докдадніше:
- В 1970 році закінчила 8 класів Рокитянської середньої школи .
- З 1970 – 1974 рр. навчалась в Полтавському сільськогосподарському технікумі в місті Полтаві.
- З 1974 – 1978 рр. працювала агрономом у селі Рябушки Лебединського району Сумської області.
- З 1979 – 1987 рр. проживала в селі Войниха Лубенського району Полтавської області, працювала педагогом у середній школі.
- З 1980 - 1986 рр. навчалася в Харківському державному університеті. Отримала спеціальність: філолог; викладач української мови та літератури.
- З 1987 – 2003 рр. проживала у селі Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області, працювала в школі та сільській бібліотеці.
- З 1997 – 1999 рр. - старший науковий працівник Миргородського краєзнавчого музею.
- З 1997 – 2001рр.навчалася на курсах із християнської етики при Львівській Богословській Академії.
- З 1999 – 2000 рр. зарахована слухачем Української Академії державного управління при Президентові України.
- З 2000 – 2001рр. - референт з питань державної мови при Всеукраїнському товаристві «Просвіта».
- З 2003 року донині проживає у місті Вишневе Київської області. Працювала на посадах відповідального секретаря, пізніше – директора КП «Інформ» та головного редактора газети «Наше місто» (2003-2006 рр.)
- З 2006 – 2009 рр. - керівник літературної студії «Вишнева зав'язь» та педагог - організатор Вишнівської ЗОШ №1.
- У 2003 році очолила Міжрегіональне громадське об'єднання «Організація патріотів України» у Київській області.
- У 2002 році була співорганізатором Всеукраїнської духовно-просвітницької акції «Під твою милість прибігаємо».
- 2003 - 2008 рр. – учасник науково-меморіальної експедиції «Слідами голодомору 1932-1933 років в Україні».
- З 2001 року по нинішній час займається видавничою діяльністю у приватному видавництві «Духовна вісь» є його директором.
- В громадсько-політичному житті країни завжди займає активну життєву позицію. Тричі балотувалась кандидатом у народні депутати України ( в 1994, у 1998 та 2012 роках.)
Творчий доробок[ред. | ред. код]
- Видала чотири власних поетичних збірки, друкувалася в різних часописах, як вітчизняних, так і зарубіжних, зокрема: «Нові Дні» (Австралія), «Наше Життя» (США), є переклади на італійську мову. Є багато публікацій у різних українських часописах. Перша поетична збірка «Калинове намисто» вийшла в 2000 році у видавництві «Каменяр», Львів. Наступні три збірки «Озовітесь — мати кличе» (2001 р.), «Дві дороги» (2004 р.) та «Ода батьківській хаті» (2010 р.) вийшли у видавництві «Духовна вісь».
- Молитва України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Тридцять три колосочки [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Присвяти:
- Тарасу Шевченку [Архівовано 15 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Олександру Довженку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Василю Стусу [Архівовано 25 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Володимиру Самійленку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Анатолю Костенку [Архівовано 25 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Федору Кириченку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Катерині Мотрич [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Олегу Чорногузу
- Леоніду Рябченко [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Василю Симоненку [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
21 лютого 2014 року Тетяна Домашенко уперше полеглих учасників Євромайдану назвала Небесною сотнею у вірші «Небесна сотня воїнів Майдану».[1][2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Домашенко Т. Небесна Сотня Воїнів Майдану. — Київ-Вишневе, 2014. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 15 червня 2022.
- ↑ Небесна сотня воїнів Майдану. — С. 34-35. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Персональний блог [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]