Ярослав Домбровський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Домбровський Ярослав
пол. Jarosław Dąbrowski
Jaroslaw Dabrowski.jpg

Ярослав Домбровський
Народився 13 листопада 1836(1836-11-13)
Житомир
Помер 23 травня 1871(1871-05-23) (34 роки)
Париж
death in battle[d]
Поховання Пер-Лашез
Громадянство Польща Польща
Національність поляк
Прізвисько Łokietek
Діяльність communard[d] і військовослужбовець
Відомий політик, військовий діяч
Звання генерал
Головував Паризька комуна
Дружина Пелагія Домбровська
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Яросла́в Домбро́вський (пол. Jarosław Dąbrowski; 13 листопада 1836, Житомир — 23 травня 1871, Париж) — польський політик, військовий діяч.

Ярослав Домбровський — учасник боротьби Польщі за незалежність та відновлення держави в кордонах 1772 року. Емігрував до Франції. Був головнокомандувачем збройними силами Паризької Комуни.

Біографія[ред.ред. код]

Ярослав Домбровский народився в Житомирі, в сім'ї збіднілих дворян.

З 1845 по 1853 роки проходив навчання в Бжесць-Куявському кадетському корпусі, потім був відправлений до Санкт-Петербурзького дворянського полку (згодом — Константинівський кадетський корпус).

У 1855 році, успішно закінчивши навчання, підвищений у прапорщики та назначений в 19-у польову артилерійську бригаду, що брала участь у Кавказькій війні.

У 1859 році вступив у Ніколаєвську академію Генерального штабу в Санкт-Петербурзі. Входив до організації опозиційно налаштованих офіцерів-генштабістів, потім стає одним з його керівників.

З грудня 1860 року почав встановлювати зв'язки з польськими конспіраторами.

6 лютого 1862 приїхав у Варшаву та почав підпільну роботу як конспіративний начальник міста та член Центрального Національного Комітету. У червні було прийнято розроблений Домбровським план повстання.

14 серпня 1862 року Домбровський був заарештований та ув'язнений до Варшавської цитаделі. Навіть перебуваючи в ув'язненні, він керував повстанням. У 1864 році повстання було придушене. Після провалу повстання йому винесли вирок у 15 років каторжних робіт, але в грудні 1864 року він зумів здійснити втечу з московської пересильної тюрми.

У травні 1865 при співпраці В. М. Озерова із заслання визволена Пелагія Домбровська — дружина Ярослава. У червні подружжя емігрувало до Європи.

Під час переїздів по Європі познайомився з Джузеппе Гарібальді, Олександром Герценом, Михайлом Бакуніним.

Восени 1865 року приїхав у Париж, де влаштувався на роботу креслярем. У 1866 році було утворено об'єднання польської еміграції (пізніше — об'єднання польської демократії).

У 1868 році вийшла книга Ярослава Домбровського «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії», в якій він намагався дати оцінку подіям, що сталися в Європі. У ній він дав прогнози відносно можливого наступного розвитку подій.

У 1869 році Ярослава Домбровського заарештувала французька поліція за хибним доносом, але його виправдали та відпустили на волю.

У 1870 році почалася війна, про яку попереджав Домбровський. Пруссія напала на Францію, розгромивши під Седаном війська імператора. Наполеон III попав у полон. Прусська армія вступила Париж, в цей час у Францію приїхав Джузеппе Гарібальді, але французи відмовились від італійської і від польської допомоги. Та все ж таки в жовтні 1870 року Ярослав Домбровський організував польський легіон в Ліоні, але він залишився практично майже не потрібний.

Пам'ятна дошка на будинку, в якому народився Ярослав Домбровський. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 10

У березні 1871 Ярослав Домбровський приїхав у Париж. Тут 18 березня представники лівих сил — переважно анархісти — створили Паризьку комуну, і Домбровський став її активним учасником. Серед комунарів були і його друзі. Членом комуни став також Михайло Бакунін, заочно членом комуни вибрали й Гарібальді. Домбровський спочатку керував XI легіоном, потім його призначили комендантом Паризького укріпленого району та командувачем військами західного сектору оборони Парижу. У квітні Домбровському присвоїли звання генерала та доручили керувати військами комуни в боях проти версальських військ.

У травні 1871 року версальські війська увірвались до Парижу. Домбровський керував обороною Комуни.

23 травня 1871 року куля влучила в голову генерала. Він помер через дві години в паризькій лікарні Ларібуазьє.

Через декілька днів Адольф Тьєр придушив повстання та ліквідував Паризьку комуну.

Тіла страчених комунарів та жертв Комуни були поховані на кладовищі Пер-Лашез.

Праці[ред.ред. код]

  • «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії» (1868)

Увічнення пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник (бюст) Ярославу Домбровському в Житомирі встановлено на розі вулиць Київської та Східної, який було відкрито 16 березня 1971 року на честь сторіччя Паризької комуни. Бюст виготовлений з бронзи, на постаменті циліндричної форми напис: «Ярослав Домбровський, 1836-1871»[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]