Доменіко Беккафумі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доменіко Беккафумі
італ. Domenico Beccafumi
Автопортрет, темпера бл. 1527 р., галерея Уффіці
При народженні Domenico di Pace Beccafumi
Народження 1486(1486)
Монтаперті біля Сієни
Смерть 18 травня 1551(1551-05-18)
  Сієна
Національність італієць
Країна Італія[1]
Жанр алегорія, портрет, вівтар
Навчання у Франческо Солімена
Діяльність художник, скульптор, ксилограф, miniature painter, гравер, графік
Напрямок реалізм, маньєризм
Роки творчості 16 століття[2]
Твори алегорія, портрет, релігійний живопис
Роботи в колекції Музей Бойманса - ван Бенінгена, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Штедель, Колекція Фріка[3], Музей мистецтв Філадельфії, Санта-Марія-делла-Скала, Museo Bardinid, Pinacoteca Nazionaled, Museo dell'Opera Metropolitana del Duomod, Собор Санта Марія Ассунта, Галерея Уффіці, Museo Horned, Баварські державні колекції картинd, Galleria Palatinad, Художній інститут Чикаго, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Національна галерея, Ермітаж, Музей мистецтв Карнегіd, Музей Фіцвільяма, Клівлендський музей мистецтв, Національна галерея Ірландії, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Huis Berghd[2], Зібрання Воллеса, Princeton University Art Museumd, Берлінська картинна галерея, Palazzo Mansi National Museumd, Палац витончених мистецтв, Musée des Beaux-Arts de Chambéryd, Lindenau-Museumd, Picker Art Galleryd, Музей Вікторії та Альберта і Barber Institute of Fine Artsd

CMNS: Доменіко Беккафумі у Вікісховищі

Доменіко Беккафумі (італ. Domenico Beccafumi, також Domenico di Pace Beccafumi 1484 / 1486, Монтаперті поблизу Сієни — 1551, Сієна) — художник, мозаїчист, скульптор доби маньєризму.

Життєпис. Два прізвища[ред. | ред. код]

Доменіко народився в сільській родині в містечку Мекеріно поблизу Сієни. Місяць і рік народження хлопця невідомі і рахуються від звістки Вазарі, що художник помер у віці 65 років у 1551 р. За документальними джерелами він народився 1484 року.

Його рідний батько — Джакомо ді Паче. Родина ді Паче працювала на пана Лоренцо Беккафумі. Хлопчик зі здібностями привернув увагу заможного Лоренцо Беккафумі і той узяв його у власну родину слугою. Звідси два прізвища у Доменіко — ді Паче та Беккафумі. В історію мистецтва він увійшов з прізвищем пана Лоренцо Беккафумі.

Перебування в Римі[ред. | ред. код]

Пан Беккафумі, що став другим батьком для хлопця, сприяв його перевезенню у Сієну, де той отримав первісну художню освіту. Попереду будуть два роки у Римі. Юнак прибув у папську столицю, де історичний процес прискорився, особливо в художньому житті. Юнак прибув з досвідом консервативної і анахронічної на той час Сієни, художня школа котрої перебувала в стагнації після спустошення в роки чуми і розриву місцевої художньої традиції. Технології і стилістика в Сієні були сумішшю середньовічних знахідок і засобів раннього 15 ст., тоді як Рим переживав Високе відродження і перші хвили депресивного маньєризму. Доменіко Беккафумі вештався римськими церквами, що давно вже виконували роль картинних галерей і реальних посібників для молодих художників. Не все було доступно провінціалу з Сієни. Але декотрі впливи мистецтва відродження від засвоїв. Перебування в Римі було недовгим (два роки), але молодий художник добре засвоїв нову для нього стилістику, здебільшого стилістику маньєризму. Цю суміш він і переніс у провінційну Сієну.

Від раннього періоду творчості митця і римського періоду практично нічого не збережено.

Зрілі роки[ред. | ред. код]

Доменіко Беккафумі роками працював по замовам католицької церкви і приватним замовам. Він ніколи не працював на службі у якомусь князівському чи магнацькому дворі. Недовгий термін у 1540 році він працював лише при дворі адмірала Андреа Доріа у місті Генуя.

Для низки сієнських замовників він виконав релігійні образа і вівтарні картини. Працював художником-декоратором у палаці Бінді-Сегарді, палацах Боргезе і Вентурі. Створив низку фресок в Палаццо Публіко і в церквах. Головним замовником для художника стало правління Сієнського собору, де Доменіко Беккафумі десятиліттями розробляв і виконував кам'яні підлоги впродовж тридцяти років, практично до власної смерті. Більша частина творів митця зосереджена в Сієні. Іноді брався за створення скульптур, серед них — бронзові янголи для вівтаря Сієнського собору.

Стан і майно[ред. | ред. код]

Доменіко Беккафумі був двічі одружений. Від першого шлюбу мав доньку і сина Адріано (1523—1588). Адріано помер бездітним. Від другого шлюбу художник мав дві доньки. Доменіко Беккафумі вибився у забезпечені громадяни і наприкінці життя мав три будинки у місті Сієна і якісь маєтки з садами, фермами і виноградниками у передмістях.

Помер у Сієні 1551 р.

Стиль[ред. | ред. код]

Доменіко Беккафумі важко назвати серед найкращих сієнських художників, хоча він відрізнявся технічною майстерністю, як і більшість маньєристів Італії.

Стилістика маньєризму була помітною вже в ранніх малюнках Мікеланджело римського періоду. Доменіко Беккафумі був серед перших прихильників цієї стилістики з видовженими фігурами, відмовою від спостережень за реальністю, з працею у майстерні за власною уявою, з характерними жестами і дратівливими колористичними гамами. Стиль Беккафумі відрізнявся похмурим настроєм, елементами монументальності і відсутністю орнаментів на псевдоісторичному одязі персонажів. З цієї стилістики в 17 столітті виросте академізм.

Про нього знав Джорджо Вазарі і навіть розмістив його біографію у першому виданні «Життєписів» від 1550 року ще за життя Беккафумі. Життєпис Беккафумі був перенесений і у друге видання 1568 року.

Фрески роботи Беккафумі в палаццо Публіко, Сієна[ред. | ред. код]

Фрески на стелі в палаццо Публіко
Алегорія «Любов до батьківщини», до 1535 р.

Дещо незвичною була праця Доменіко Беккафумі в Палаццо Публіка, де він виконав декілька тематичних фресок і алегоричних фігур за певною програмою. Сюжети фресок пов'язані зі ствердженням ідей республіканського правління тоді, коли італійські князівства насиллям позбавляли саме республіканських форм правління. Формально художник працював над фресками і декором стелі шість років, створив три алегорії, вісім видатних героїв у розділених навпіл колах-тондо і вісім композицій на сюжети зі стародавньої історії. Останні мають стилістику маньєризму з запозиченням давньоримських форм і мод, навіть якщо сюжети стосувались стародавньої Греції, коли Рим був ще диким поселенням мисливців і пастухів. Можливо, сюжети навіяні твором Нікколо Макіавеллі «Роздуми про Лівію». Роботи оголосили офіційно закінченими 2 серпня 1535 р. Закінчення декору пов'язували з урочистостями до візиту у Сієну короля Карла V. Той відвідав і Палаццо Публіка, де фрески демонстрували якраз прихильність не до монархії, а до республіканської форми правління, натякали на незалежність Сієни і прагнення до незалежності (і від Карла V ?). Тим не менше місто приготувало низку тріумфальних споруд і механічних іграшок на честь візиту імператора у місто Сієна. Механічного коня, що піднімав передні ноги, створив саме Доменіко Беккафумі.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Зустріч Йоакима і Анни», фреска, каплиця дель Манто, шпитальна церква Санта Марія делла Скала, Сієна
  • «Зустріч Йоакима і Анни», фреска, каплиця дель Манто, Сієна
  • «Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною», Музей Гетті, Лос-Анжелес
  • «Архангел Михаїл і грішні янголи»
  • «Стигмати Св. Катерини Сієнської», Музей Гетті, Лос-Анжелес
  • «Св. Трійця», Національна пінакотека (Сієна)
  • «Апостол Павло», Музей мистецтва Метрополітен
  • «Заручини Діви Марії», фреска
  • «Автопортрет», Уффіці
  • «Чотири євангелісти»
  • «Св. Лючія», Національна пінакотека (Сієна)
  • «Містичні заручини Катерини Александрійської з христовою церквою», Ермітаж, Санкт-Петербург
  • «Свята Родина», палаццо Пітті, Флоренція
  • «Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем», Палац Барберіні, Рим
  • Фрески, палац Бінді-Сегарді, Сієна
  • Фрески, палац Вентурі, Сієна
  • Фрески, палац Боргезе, Сієна
  • «Свята Родина з Іваном Хрестителем дитиною», Уффіці
  • «Свята Родина і Св. Анна», приватна збірка
  • «Стигмати Св. Франциска Ассізького»
  • «Народження Діви Марії»
  • «Благовіщення Діві Марії»
  • « Коронування Діви Марії»
  • Вівтар «Мадонна на троні зі святими»
  • «Юдита з головою Олоферна»
  • Скульптури янголів, собор, Сієна
  • мармурові підлоги, собор, Сієна

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Фреска в палаццо Казіні-Казуччіні

Чотири євангелісти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Edi Baccheschi, L'opera completa di Domenico Beccafumi, Milano 1977.
  • Emil Maurer: Domenico Beccafumi: Manierist der ersten Stunde. In dsb.: Manierismus. Figura serpentinata und andere Figurenideale. NZZ libro, Zürich 2001 ISBN 3770535235; als TB ISBN 3-85823-791-4
  • DUBUS Pascale, Domenico Beccafumi, Société Nouvelle Adam Biro, 1999
  • Friedrich Wilhelm Bautz: Beccafumi, Domenico. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 1, Bautz, Hamm 1975. 2., unveränderte Auflage Hamm 1990, ISBN 3-88309-013-1, Sp. 442—443.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Доменіко Беккафумі