Доменіко Каваньярі

Доменіко Каваньярі
італ. Domenico Cavagnari
Народження	20 липня 1876; Генуя, Італія
Смерть	2 листопада 1966 (90 років); Рим, Італія
Країна	Королівство Італія; Італія
Освіта	Italian Naval Academyd
Звання	адмірал
Війни / битви	Перша італо-ефіопська війна, Італійсько-турецька війна 1911—12, Перша світова війна і Друга світова війна
	Великий офіцер ордена Корони Італії
	Доменіко Каваньярі у Вікісховищі

Доменіко Каваньярі (італ. Domenico Cavagnari, 20 липня 1876, Генуя - 2 листопада 1966, Рим) - італійський адмірал, начальник генерального штабу ВМС Італії протягом 1934-1940 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Доменіко Каваньярі народився 20 липня 1876 року в Генуї. У 1889 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1895 році у званні гардемарина. У 1897 році отримав звання молодшого лейтенанта, а у 1900 році - звання лейтенанта. Брав участь у придушенні боксерського повстання в Китаї, несучи службу на борту крейсера «Веттор Пізані». Після повернення до Італії у 1906-1907 роках ніс службу на королівській яхті, що було дуже престижно для молодого офіцера.

У 1911 році брав участь в італійсько-турецькій війні. Під час Першої світової війни ніс службу на Адріатиці, де отримав звання капітана II рангу.

Протягом 1922-1925 років був секретарем у Міністерстві військово-морських сил. У вересні 1925 року, вже у званні капітана I рангу, командував «Автономною групою легких крейсерів-розвідників» (італ. Gruppo Autonomo Esploratori Leggeri), що складалась з есмінців типу «Леоне», яка здійснила похід з Північного в Балтійське море. Протягом 1928-1929 років командував військово-морським арсеналом у Ла-Спеції. З 1929 по 1932 року керував військово-морською академією в Ліворно.

У листопаді 1933 року Муссоліні призначив Доменіко Каваньярі заступником міністра Міністерства військово-морського флоту, і невдовзі, після присвоєння звання контрадмірала, начальником штабу флоту. На цій посаді Каваньярі відповідав за підготовку флоту до Другої світової війни. Серед істориків є досить поширена думка, що флот виступав проти вступу у війну без достатнього рівня підготовки. Незважаючи на наявність одного з найбільших у світі підводного флоту та наявність потужного надводного флоту з найновішими лінкорами типу «Літторіо», не були розв'язані серйозні структурні проблеми. Серед них відсутність взаємодії між флотом та авіацією, а також відсутність авіаносців. На Каваньярі також лежить відповідальність за невпровадження в експлуатацію найновіших досягнень електроніки, зокрема радару, який Каваньярі вважав «диявольською штукою». Це згодом призвело до вкрай негативних наслідків в нічних боях з британським флотом. Загалом він був консерватором як в управлінні, так і в стратегії, прихильником використання великих кораблів на противагу невеликим ескортним кораблям та авіаносцям. Але він користувався прихильністю Муссоліні, оскільки був готовий беззаперечно виконати будь-який наказ Дуче.

У березні 1940 року Каваньярі представив Муссоліні ідею перемоги над британським флотом, дотримуючись оборонної стратегії. Але після невдач італійського флоту в бою біля Калабрії і особливо після нападу на Таранто 7 грудня 1940 року Доменіко Каваньярі був відправлений у відставку. Його наступником став адмірал Артуро Ріккарді.

Після відставки Каваньярі не брав участі у політичній та військовій діяльності. У березні 1945 року звільнений в запас. Помер 2 листопада 1966 року в Римі.