Домовіна (організація)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Домовіна
Domowina-Logo 2015.svg
Тип соціальний інститут
Засновано 13 жовтня 1912
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Штаб-квартира Бауцен
Керівник David Statnikd (2011)
Веб-сайт domowina.sorben.com/index.htm

CMNS: Домовіна у Вікісховищі
«Сербський будинок» в Бауцені, в якому розміщується штаб-квартира організації
Будівля в Гоєрсверді, в якому з 1912 року розміщувалося представництво «Домовіна»

Домові́на[1], інший варіант наголосу — До́мовіна[ком. 1] (в. -луж. Domowina; Zwjazk Łužiskich Serbow, н. -луж. Domowina; Zwězk Łužyskich Serbow; букв. — «вітчизна»; «союз/ліга лужицьких сербів») — національна організація лужичан.

Утворена в 1912 році в місті Гоєрсверда (Німеччина), об'єднавши понад 30 лужицьких товариств. У 1937 році заборонена і закрита. У 1945 році відновила свою діяльність. Розташовується в місті Бауцен. Видавництво Домовіни випускає літературу на лужицьких мовах[2].

Історія[ред. | ред. код]

Було засновано 13 жовтня 1912 року в місті Гоєрсверда лужицькими громадськими та культурними діячами Арноштом Бартом, Юрієм Слоденьком, Гандрєм Кроною, Богумілом Швелей, Яном Дворником, Юрієм Деленьком, Августом Лапштіхом, Францем Кралем і Міхалом Навкою[3].

Домовіна об'єднала понад 30 лужицьких організацій. Основними завданнями були захист національно-культурних, соціальних і економічних інтересів лужичан різних станів. Після приходу до влади нацистської влади почався тиск на діяльність організації. З початку 1937 року нацистська влада висунула ультиматум керівникам Домовіни прийняти новий статут з новою назвою організації як «Союз розмовляючих по-вендськи німців». У разі прийняття нового статуту організації влада обіцяла зберегти організацію і серболужицьку пресу. Павло Недо відхилив цей ультиматум, після чого 18 березня 1937 року Домовіна була фактично скасована.

10 травня 1945 року відновила свою діяльність в місті Кроствіц. За часів Східної Німеччини входила в Національний фронт НДР і контролювалася СЄПН.

В даний час[ред. | ред. код]

В даний час штаб-квартира розташована в м. Бауцен. Включає в себе 15 організацій, в тому числі Союз лужицьких художників, Союз сорбських студентів, Сорбський шкільний союз. Активно діє видавництво, що випускає книги на лужицьких мовах.

Входить в Федералістський союз європейських національних меншин і народностей, в Товариство пригноблених народів і в Європейське бюро мовних меншин.

Голови[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. Наголос на першому складі, див. Верхнелужицко-русский словарь. — М. : Русский язык, 1974. — С. 30.
Джерела

Література[ред. | ред. код]

  • Домовіна /Лаптєва Л. П.// Дінаміка атмосфери   — Залізничний вузол [Електронний ресурс].   — 2007.   - С.   253.   - (Велика російська енциклопедія: [в 35 т.] /Гол. ред. Ю. С. Осіпов; 2004—2017, т. 9). — ISBN 978-5-85270-339-2.
  • Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 154—155, 157—158, ISBN 5-7576-0063-2
  • Семіряга М. І. Лужичани. — М., Л., 1955.
  • Шевченко К. В. Лужицьке питання і Чехословаччина 1945—1948. — М., 2004.