Домінго Фаустіно Сарм'єнто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Домінго Фаустіно Сарм'єнто
ісп. Domingo Faustino Sarmiento
Домінго Фаустіно Сарм'єнто
Сарм'єнто у 1873 році

Міністр внутрішніх справ Аргентини
Час на посаді:
9 жовтня 1879 — листопад 1879
Віце-президент  Адольфо Альсіна
ПопередникБернардо де Ірігоєн
НаступникБенхамін Соррілья

Час на посаді:
12 жовтня 1868 — 12 жовтня 1874
ПопередникБартоломе Мітре
НаступникНіколас Авельянеда

Губернатор провінції Сан-Хуан
Час на посаді:
1862 — 1864

Сенатор
Час на посаді:
12 жовтня 1875 — 9 жовтня 1879

Народився15 лютого 1811(1811-02-15)
Сан-Хуан
Помер11 вересня 1888(1888-09-11) (77 років)
Асунсьйон
ДружинаБеніта Мартінес Пасторіса де Сарм'єнто (1848-1888)
ДітиАна Фаустіна, Домінгіто Фідель
Професіявикладач, політик, письменник
Особистий підпис
Firma de Sarmiento.jpg

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Домі́нго Фаусті́но Сарм'є́нто (ісп. Domingo Faustino Sarmiento; 15 лютого 1811 — 11 вересня 1888) — аргентинський політик, педагог, письменник, журналіст і військовик. Президент Аргентини у 1868—1874 роках. У річницю його смерті (11 вересня) в Аргентині відзначається День вчителя.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у бідній родині, багато членів якої були політичними активістами. Він сам з ранніх років неодноразово відправлявся у заслання, багато років боровся проти режиму Хуана Мануеля де Росаса. Представник покоління 1837 року, що дало Аргентині чимало блискучих розумів та видатних політичних постатей.

За часів свого президентства (з 1868 до 1874 року), провів низку реформ, спрямованих на розвиток інфраструктури, економіки та культури Аргентини. Його програми розвитку країни сприяли зростанню сільського господарства: землеробства, скотарства. За його правління було зведено залізниці й шосейні дороги, шпиталі, бібліотеки, школи. Брав активну участь у створенні Аргентинської національної обсерваторії, Академії Наук[1]

Похований у мавзолеї на буенос-айреському цвинтарі Реколета.

Творчість[ред. | ред. код]

З понад 50-ти томів його творів лише три можна умовно віднести до художньої творчості. Це монографія про феномен латиноамериканського вождизму (кауділізму) «Цивілізація і варварство. Життєпис Хуана Факундо Кіроги» (1845), записки «Подорожі Європою, Африкою та Америкою» (18491851) і книга нарисів «Спогади про провінції» (1851).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]