Донецький академічний обласний драматичний театр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Донецький академічний обласний драматичний театр
Донецький академічний обласний драматичний театр
Донецький академічний
обласний драматичний театр

47°05′45″ пн. ш. 37°32′54″ сх. д. / 47.09611111002777761° пн. ш. 37.54861111002777818° сх. д. / 47.09611111002777761; 37.54861111002777818Координати: 47°05′45″ пн. ш. 37°32′54″ сх. д. / 47.09611111002777761° пн. ш. 37.54861111002777818° сх. д. / 47.09611111002777761; 37.54861111002777818
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місто
Адреса
пл. Театральна, 1[1]
Підпорядкування Управління культури і туризму Донецької обласної державної адміністрацї
Архітектор О. Крилов, О. Малишенко
Місткість 680 місць (головна сцена)
62 місця (мала сцена)
Тип драматичний театр
Статус академічний
Відкрито 1878 рік
Знову відкрито 1959 рік
Закрито 2022 рік
Колишні назви Донецький державний драматичний театр
Маріупольський державний музично-драматичний театр
Вседонецький музично-драматичний театр
Репертуар українська та зарубіжна класика і сучасна драматургія
Керівництво

генеральний директор — Кожевніков В.В

головний режисер — Левченко А. М.
donetsk-region-theater.in.ua
Нагороди
орден «Знак Пошани»
Ідентифікатори і посилання


CMNS: Донецький академічний обласний драматичний театр у Вікісховищі

Доне́цький академі́чний обласни́й драмати́чний теа́тр — обласний академічний драматичний театр у Маріуполі, один з найстаріших театрів Лівобережної України.

Приміщення театру зруйновано прямим попаданням надпотужної бомби, скинутої з російського бомбардувальника 16 березня 2022 року під час російського вторгнення в Україну[2].

Опис[ред. | ред. код]

Будівлю театру споруджено в 1956—1960 рр. за проєктом архітекторів О. Крилова та О. Малишенка. Головний фасад побудований із кримського інкерманського сірого каменю, має[3] галерею з чотирма колонами, які завершують капітелі композитного ордеру. Головний фасад завершується фронтоном зі скульптурною групою.

Театр має дві сцени:

  • головна — 680 місць;
  • мала — 62 місця.

Історія театру[ред. | ред. код]

Початки театру в Маріуполі[ред. | ред. код]

Початком театру в Маріуполі прийнято вважати 1847 рік, коли до міста вперше приїхала театральна трупа під керівництвом антрепренера В. Виноградова. Придатної будівлі Маріуполь не мав на той час, і тому вистави давали в орендованому амбарі на Єкатерининській вулиці (нині Нікопольський проспект).

У 1850—1860-і роки в амбарі на своєму подвір'ї місцевий житель Попов влаштував перше театральне приміщення — «Храм музи Мельпомени». І хоча цей «театр» не мав елементарних умов, у ньому протягом декількох сезонів виступало чимало труп з участю тогочасних провінційних акторів — Александров, Невєрова, Медведєва, Стоппель, Новицький, Мінський, Прокоф'єв, Пілоні тощо.

А 1878 року в місті Маріуполі була заснована перша професіональна театральна трупа. Власне від цієї дати й вираховує свій початок міський драматичний театр (нинішній Донецький академічний обласний драматичний театр). Отже, син заможного купця Василь Шаповалов, що належав до роду урзуфських Шаповалових[4], етнічних греків, орендував більш-менш придатне для потреб театру приміщення. Тут розпочали свій творчий шлях артисти І. А. Загорський, Л. Ліницька та інші.

1884 року затверджено статут Маріупольського музично-драматичного товариства, члени якого ставили аматорські вистави, влаштовували концерти, сприяли естетичному вихованню мешканців міста.

Знаменна подія сталась у Маріуполі 8 листопада 1887 року — якщо раніше театральні трупи працювали в місті у непридатних приміщеннях, то цього дня було вперше відкрито спеціально зведену коштом В. Л. Шаповалова театральну будівлю, яка отримала назву Концертна зала (згодом Зимовий театр). Це театральне приміщення мало велику сцену, зручні крісла, окреме місце для оркестру та глядацьку залу на 800 місць. Театральний сезон відкрився постановкою п'єси М. Гоголя «Ревизор». Роль Городничого зіграв сам володар театру і антрепренер.

З отриманням власної стаціонарної сцени Маріуполь перетворився на значний культурний осередок наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Тут відбувалися гастролі видатних майстрів українського театру — М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького.

Міський театр Маріуполя у XX ст.[ред. | ред. код]

У 1920-ті роки в Маріуполі працював драматичний колектив «Новий театр» під керівництвом А. Борисоглібського.

У 1934 році на основі міського драматичного театру створено Вседонецький музично-драматичний театр з постійним місцем перебування в Маріуполі (художній керівник — А. Смирнов, головний режисер — А. Іскандер).

18 квітня 1936 року в міському театрі відбулася зустріч із заслуженим артистом, оперним співаком Михайлом Гришком.

У листопаді 1936 року Маріупольський державний російський музично-драматичний театр показав п'єсу О. Корнійчука «Платон Кречет» — нерідко саме дата цієї прем'єрної вистави новоствореного першого стаціонарного (і майже безперервного) закладу культури подається як дата створення сучасного театру (принаймні так часто було в літературі доби СРСР).

Новостворений театр уперше виїхав на великі 4-місячні гастролі в квітні 1937 року — до міст Сталіно (нині Донецьк), Макіївка, Полтава, Кременчук, Суми та Харків.

По ІІ Світовій війні 1947 року російський драматичний театр у Маріуполі було закрито.

1959 року діяльність театру було відновлено — будувалась нова стаціонарна театральна сцена, набиралась трупа, готувались нові постановки. Тоді ж Маріупольському театру було присвоєно статус Донецького державного.

Урочисте відкриття новозбудованого театрального приміщення в Маріуполі відбулося 2 листопада 1960 року прем'єрним показом вистави «Иркутская история» за п'єсою О. Арбузова.

Квиток на виставу Маріупольського театра, 1990 р.

1978 року Маріуполь урочисто відзначив 100-літній ювілей міського театру, у зв'язку з чим Донецький державний російський драматичний театр був нагороджений Орденом Пошани.

1985 року було відкрито малу сцену театру.

Визнаючи заслуги закладу в розвиткові театрального мистецтва, 12 листопада 2007 року Наказом Міністерства культури і туризму України театрові було присвоєно статус академічного[5].

У 2016 році Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр було перейменовано на Донецький академічний обласний драматичний театр[6].

Російсько-українська війна (2022)[ред. | ред. код]

16 березня 2022 року російська авіація скинула надпотужну бомбу[2][7] на драмтеатр, де переховувалися біженці, які втратили житло.

Після бомбардування центральна частина театру зруйнувалася, а уламками завалило вхід у бомбосховищ, що знаходився в будівлі. За даними агентства Reuters[8], на супутникових знімках було видно, що перед фасадом драмтеатру і позаду в сквері були написи на асфальті великими літерами білою фарбою «Діти». Проте це не зупинило російських агресорів.

Того ж дня Даріо Франческіні, міністр культурної спадщини та культурної діяльності Італії, повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі Twitter, що Урядом Італії було схвалено його пропозицію про надання Україні ресурсів для якнайшидшої відбудови драмтеатру[9].

Станом на ранок 17 березня 2022 року, народний депутат Сергій Тарута повідомив, що бомбосховище витримало і люди залишилися живими[10]. Проте, вже 24 березня в ефірі «Популярної політики» озвучив припущення про загибель щонайменше 1000 людей, яких немає змоги звільнити з-під завалів через безперервні обстріли та відсутність рятувальників[11]. За повідомленням міської ради Маріуполя від 25 березня, у Драматичному театрі в результаті бомбардування російським літаком загинуло близько 300 людей[12].

Наслідки бомбардування будівлі російськими військами
Mariupol Drama Theatre Destroyed 1.jpg Mariupol Drama Theatre Destroyed 2.jpg

Станом на 4 травня 2022 року, за даними розслідування «Associated Press», від авіаудару по драмтеатру в Маріуполі загинули близько 600 осіб. Матеріали розслідування базувалися на показаннях 23 людей, які вижили під час бомбардування, рятувальників та людей, близько знайомих із укриттям у драмтеатрі. Також журналісти використали плани приміщень театру, фото та відео зроблені всередині.

Репертуар[ред. | ред. код]

У репертуарі театру — драми, комедії, вистави для дітей та юнацтва, мюзикли, зокрема:

Творчий склад[ред. | ред. код]

У різні роки театр очолювали діячі театрального мистецтва: Анатолій Ходирєв, Петро Вєтров (1960—1963), Семен Шейко (1964—1967), Олександр Утеганов (1968—1986), Юрій Костенко (1986–88), Володимир Балкашинов (1989–93), Микола Волошин (1994–96), Олександр Котов (1996—2001), Костянтин Добрунов (з 2001 року), Володимир Кожевніков (з 2016 року).

Режисерами працювали Володимир Крипець, Олександр Коженовський та Володимир Бугайов, Гарольд Вогау, Володимир Таршис, Володимир Московченко, Станіслав Непряхін.

Художниками працювали Раїса Суторміна, Іван Бондарєв. Тривалий час головним художником театру був Михайло Ковальчук (1972–96).

Серед акторів — Павло Кльонов, Неоніла Білецька-Бугайова, Роза Под'якова, Борис Сабуров, Валентин Мачкасов, Георгій Лесніков, Анатолій Сергеєв, Микола Земцов, Анатолій Сорокко, Євгенія Вєтрова, Марія Дмитрієва (Алютова), Галина Демидова (Афанасьєва), Віктор Ахрамєєв, Валерій Митрофанов, Леонід Луцький, Олексій Чернов, Іван Дмитрієв, Олександр Демидов, Станіслав Боклан, Мирослав Липницький, Юрій Канн, Георгій Іванов, Іван Зенков, Віталій Ткаченко, Віктор Кудінов, Любов Лодочнікова.

Станом на 2008 рік на сцені театру виступали Наталя Юргенс, Юрій Доронченко, Світлана Отченашенко, Людмила Руснак, Світлана Липницька, Ганна Фоменко, Микола Шаров, Анатолій Шевченко, Олександр Арутюнян, Сергій Мусієнко, Наталя Атрощенкова, Наталя Метлякова, Андрій Луценко, Ігор Китриш, Олена Біла, Валерій Сарбей, Сергій Забогонський, Артур Войцеховський, Віра Шевцова. Головний художник — Світлана Канн.

Галерея[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Координати театру на www.mariupolweb.com
  2. а б Росіяни скинули надпотужну бомбу на драмтеатр Маріуполя, де ховаються сотні людей. Українська правда. Процитовано 19 березня 2022 року. 
  3. Путеводитель по Мариуполю: Областной академический русский драматический театр. (рос.)
  4. Греки України. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 2 березня 2010. 
  5. Театр Маріуполя — віднині академічний ! на www.ilyichevets.com.ua Архівовано 26 лютого 2008 у Wayback Machine. (рос.)
  6. З назви маріупольського театру прибрали слово "російський". finenews.info. Процитовано 17 квітня 2016. 
  7. Росія скинула бомбу на драматичний театр у Маріуполі — міськрада. Радіо «Свобода». Процитовано 19 березня 2022 року. 
  8. Ukraine says Russia strikes Mariupol theatre sheltering residents, Moscow denies attack. Reuters. Процитовано 19 березня 2022 року. 
  9. Franceschini, Dario [dariofrance] (17 березня 2022). Italy is ready to rebuild the Theatre of Mariupol (Твіт) (англ.). Процитовано 20 березня 2022 — через Твіттер. 
  10. Російські окупанти скинули бомбу на драмтеатр у Маріуполі: там був напис ДІТІ (фото) // Ipne.ws, 2022-03-17 (рос.)
  11. Сергей Тарута: Погибло до 40 000 мирных жителей. «Популярная политика» (рос.). Процитовано 24 березня 2022. 
  12. У Драматичному театрі Маріуполя внаслідок бомбардування російським літаком загинули близько 300 людей — міськрада. «НВ» (укр.). Процитовано 25 березня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]