Донецький кряж

	Донецький кряж
	Донецький кряж на мапі України (виділено кольором, між Донецьком і Луганськом)
	48° пн. ш. 39° сх. д. / 48° пн. ш. 39° сх. д.Координати: 48° пн. ш. 39° сх. д. / 48° пн. ш. 39° сх. д.
Країна	Україна
Регіон	Донецька область; Луганська область; Харківська область; Ростовська область
Розташування	Донбас
Система	Донецька височина
Тип	кряж; нагір'я і височина
Висота	200—300 м (щоякнайбільше Могила Мечетна, 367 м)
Площа	23 000 ± 1000 км²
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	709709
	Донецький кряж Донецький кряж (Україна)
	Донецький кряж у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Донецький кряж (значення).

Доне́цький кряж — кряж, що є північно-східною і найвищою частиною Донецької височини. Розташований у межах Харківської (частково), Донецької та Луганської областей України і (частково) Ростовської області Росії. Площа — близько 23 тис. км².

На півночі круто обривається до долини Сіверського Дінця (південь Східноєвропейської рівнини). Довжина — близько 370 км, ширина — 160 км.

На східних теренах Кряжу розташований однойменний регіональний ландшафтний парк «Донецький Кряж».

Назву «Донецький кряж» запропонував Ковалевський Євграф Петрович 1827 року.^{[джерело?]}

Геологія[ред. | ред. код]

Скелі між Верхньою та Нижньою Деревечкою (Краснодонський район).

Сталкер на вивітрілому териконі.

Донецький кряж є височиною з рівними міжрічними просторами і долинами, які мають гірський характер. Середня висота поверхні становить 200—300 м. Найвища його точка — Могила Мечетна піднімається на 367 м над рівнем моря. Поверхня глибоко розчленована річковими долинами, ярами та балками.

У геологічній будові кряжа беруть участь сильно дислоковані, ускладнені численними розривними порушеннями відклади карбону, перму, тріасу: кам'яно-вугільні (пісковики, аргіліти, алевроліти, вапняк, вугілля), які мають багатокілометрову потужність. З ними пов'язані великі родовища кам'яного вугілля (див. Донецький вугільний басейн).

У місцях поширення вапняка, кам'яної солі і гіпсоангідритових відкладів спостерігаються карстові явища, пов'язані з розчиненням і розмивом цих порід поверхневими та підземними водами. Розробка кам'яної солі методом підземної виїмки при видобутку розсолу призводить до утворення пустот — камер, які під тиском вищележачих порід частково закриваються, що призводить до осідання земної поверхні. Аналогічні явища відбуваються і при інтенсивній виїмці вугілля у вугленосних районах.

Природний ландшафт кряжа доповнюється наявністю глибоких кар'єрів, териконів, обвалів. Меліорація, наявність безлічі ставків і великих водойм істотно впливають на поверхневий і підземний стік, викликаючи активізацію процесів денудації і підтоплення площ.

Рельєф[ред. | ред. код]

Долини глибокі, нерідко з виходами корінних порід на схилах. Вододіли мають вигляд слабохвилястих рівнин, майже повністю розораних. Характерна риса рельєфу — наявність форм антропогенного походження: терикони, кар'єри та інше.

Ґрунти на околицях кряжа — чорноземи, у центрі — сірі опідзолені. У заплавах річок і балок — лугові чорноземи, лучно-болотні, переважно із солончаками.

Приклади природного ландшафту Донецького кряжа:

Околиці села Русько-Орловка
"Донецький Кряж". Кринка

Приклади ландшафту з антропогеними елементам:

Кар'єр в Зугресі
Ханжонківське водосховище
Терикон

Гідрографічна мережа[ред. | ред. код]

Усі водотоки кряжа розділені на 3 частини: північну (басейн Сіверського Дінця), південну (басейн Азовського моря) та західну (басейн Дніпра). Точкою збігу меж басейнів умовно можна вважати стик залізничних насипів Авдіївка — Донецьк — Ясинувата 48°06′ пн. ш. 37°47′ сх. д.^{H G O}.

У північній частині протікає річка Сіверський Донець з притоками, які стікають з південних відрогів Середньоруської височини і з північних та західних схилів Донецького кряжа.

Південна частина території охоплює басейн річок північного узбережжя Азовського моря, які стікають з південних схилів Донецького кряжа і Приазовської височини. Найбільша річка — Кальміус.

У західній частині протікають річки басейну Дніпра, що формують свій стік на західних схилах Донецького кряжа і Приазовської височини. Головна річка — Вовча.

Воду з каналу Сіверський Донець — Донбас на Донецький кряж піднімають 4 насосні станції.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат континентальний з посушливо-суховійними явищами. Вітрові маси, які надходять з Азії і Ніжньоволзьких степів, обумовлюють низькі температури взимку з холодними, а восени та влітку — сухими гарячими вітрами.

Середня температура січня −6 … −8 °C, липня +20,9 … +22,9 °C. Опадів до 556 мм (на заході). У порівнянні з навколишньою місцевістю число днів з туманами, сніговим покровом більше; безморозний період менше. Спостерігається висотна поясність.

Рослинність[ред. | ред. код]

Рослинний світ Донецького кряжа належить до степової зони і представлений здебільшого степовими, лісостеповими і заплавними формаціями флори.

Місцями, в центрі кряжа, збереглися ділянки лісів (липа, ясен, клен), збереглися дубові і ясеневі байрачні ліси (басейн річки Кринка).

На Донецькому кряжі росте 244 раритетних види рослин. Встановлено, що 9 видів рослин мають континуальний тип просторової структури популяцій, 235 видів — ізольований, серед останніх 5 видів — диз'юнктивний, 43 види — лінійний, 187 видів — локальний.

Флора Донецького кряжа:

Рослинність схилів
Байрачний ліс
Степ ковиловий

Фауна[ред. | ред. код]

Тваринний світ представлений степовими й лісостеповими видами, на півночі та в байрачних лісах північного макросхилу поширені також лісові види.

Загалом фауна є дуже збідненою, що пов'язано з величезним антропогенним пресом та високим рівнем заселення краю. Фауна включає понад 1500 видів комах (реальна кількість становить не менше 10 тис. видів) і близько 200 видів наземних хребетних, з яких щонайменше 15 занесені до Червоної книги України.

На Донецькому кряжі трапляються такі рідкісні види хребетних: тушкан великий, тхір-перегузня, качка-огар, дрохва, а також різноманітні кажани (усі занесені до Червоної книги).

Колись тут була різноманітна мисливська фауна, яка тепер значно збідніла. З «мисливських ссавців» трапляються свиня дика, сарна європейська (в народі нерідко як «дика коза»), заєць сірий, лисиця руда та лисиця степова (відома також як корсак), вовк та інші.

У байрачних лісах та в долині Донця на півночі кряжу поширені також різноманітні лісові види тварин. Тут звичайними є соня лісова і мишак жовтогрудий з гризунів, борсук європейський і куна лісова з хижих ссавців, сова сіра і голуб-припутень з птахів, з комах ще часто трапляються жук-олень та інші раритетні види.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.

Література[ред. | ред. код]

Бондарчук В. Г. Геоморфологія УРСР. — Х. : Радянська школа, 1949. — 246 с.
Дмітрієв М. І. Геоморфологія УСРР. — Х. : Радянська школа, 1936.
Заставний Ф. Д. Географія України. У 2-х кн / Ред. M. П. Парцей. — Л. : Світ, 1994. — 472 с. — ISBN 5-7773-0043-8.
Стецюк В. В. Екологічна геоморфологія України: навчальний посібник. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 367 с.
Рельєф України. Навчальний посібник / Ред. Стецюк В. В. — К. : Видавничий дім «Слово», 2010. — 688 с.
Цись П. М. Геоморфологія УРСР. — Л., 1962.

Загороднюк І., Коробченко М. Раритетна теріофауна східної України: її склад і поширення рідкісних видів // Раритетна теріофауна та її охорона. — Луганськ, 2008. — С. 107—156. — (Праці Теріологічної школи, випуск 9).
Перегрим М. М.. Рідкісні та зникаючі види флори Донецького кряжу: Дис… канд. біол. наук: 03.00.05 / НАН України; Національний ботанічний сад ім. М. М. Гришка. — К., 2005. — 179арк. — Бібліогр.: арк. 151—179. [1]
Преображенский В. С. Очерки природы Донецкого кряжа. — Москва: Изд-во АН СССР, 1959. — 199 с.
Тараненко Л., Мельниченко Б., Пилипенко Д., Дьяков В. Раритетные виды наземных млекопитающих Донецкой области: современное состояние и перспективы их охраны // Раритетна теріофауна та її охорона / За ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2008. — С. 187—198. — (Праці Теріологічної школи. Вип. 9).
Бурда Р. И. Антропогенная трансформация флоры // Отв. ред. Кондратюк Е. Н., АН УССР Донецкий ботанический сад. — Киев: Наук. думка, 1991. — 168 с.

(рос.) Шнюков Е. Ф., Чекунов А. В., Вилов О. и др. Природа Украинской ССР. Геология и полезные ископаемые. — К. : Наукова думка, 1986. — 184 с.
(рос.) Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР. Ландшафты и физико-географическое районирование. — К. : Наукова думка, 1985. — 224 с.
(рос.) Геоморфология Украинской ССР / Под общ. ред. И. М. Рослого. — К. : Вища школа, 1990. — 287 с.