Доробратово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Доробратово
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Рада/громада Доробратівська сільська рада
Код КОАТУУ 2121983201
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1378
Населення 2038
Площа 6,360 км²
Густота населення 320 осіб/км²
Поштовий індекс 90113
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°21′04″ пн. ш. 22°54′21″ сх. д. / 48.35111° пн. ш. 22.90583° сх. д. / 48.35111; 22.90583Координати: 48°21′04″ пн. ш. 22°54′21″ сх. д. / 48.35111° пн. ш. 22.90583° сх. д. / 48.35111; 22.90583
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Водойми річка Роман
Місцева влада
Адреса ради 90113, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Доробратово, вул. Миру, 12 , тел. 35-2-21
Карта
Доробратово. Карта розташування: Україна
Доробратово
Доробратово
Доробратово. Карта розташування: Закарпатська область
Доробратово
Доробратово
Мапа

Доробратово — село в Іршавському районі Закарпатської області (Україна), розташоване на південно-західних схилах гірського масиву Гат, за 18 км від Іршави та за 20 км від Мукачева. Історично склалися умовні назви частин села: Вишняни, Нижняни. Погани, Малашковиця, Поконечник. Сліпа Вишка. Мозговиця. Босня. Уличинка. Циганська. Перша згадка 1378 р. Церква відома з 1692 р.

У 1891 році Нодь Паллас писав про поселення:

«Доробратова, невелике село у високогірному районі комітату Берег, з 1236 жителями, з джерелом солі, в 20 столітті називалося Barátfalvának»

Територія — 6360 тис. м².

Населення — 2038 осіб.

Центр сільської ради, до якої входить також с. Горбок.

В.п. сільського голови — Кобаль Мар'яна Михайлівна.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території села працює середня школа (41 учитель, 314 учнів), клуб, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, дитячий садок, відділення зв'язку, підприємства роздрібної торгівлі та розважальні заклади.

Памятник

На 11 мармурових табличках пам’ятника, оздоблених гербами відповідних держав, викарбували імена 5 загиблих у 1848-1849 роках воїнів, 38 та 9 угорських героїв, котрі загинули в Першій та Другій світовій війні, 3 і 5 доробратівців, які віддали життя як солдати Першого Чехословацького армійського корпусу та Червоної армії, 73 місцевих євреїв, життя яких обірвалося внаслідок голокосту, згідно з записом, внесеним у метричну книгу на українській мові. На окремій меморіальній табличці вигравіювали ім’я уродженки Доробратова Маргарети Бобинець – американського пілота, яка загинула у 1944 році в Європі у складі повітряних сил, яку Франклін Д. Рузвельт посмертно нагородив почесним орденом.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Роман, ліва притока Чорної Води.

Історія території[ред. | ред. код]

Перші згадки про село з'явилися у письмових джерелах 1378 року.

Поблизу Доробратова знайдено кургани, біля Горбка — безкурганний могильник і залишки поселень куштановицької культури ранньої залізної доби (VI—IV ст. до Р.Х.) та перших століть нашої ери.

Церква Св. Миколая[ред. | ред. код]

Унікальною є церква св. Миколая Чудотворця (1946).

Історія будівництва храму[ред. | ред. код]

За переказом, стара дерев'яна церква в селі була була збудована ще до його заселення людьми князя Корятовича, і 1701 року її передали в с. Ділок. Наступні згадки про дерев'яну церкву зафіксовані в 1733 та 1797 рр.

У першій третині 20 століття в Доробратові було 1085 вірників. Наявна церква уже не задовольняла потреб громади.

Колись значні території навколо села були вкриті лісом, який активно вирубували. Деревину розподілили між громадою села, і кожен мав право розпоряджатися своєю часткою. В селі на той час була дерев'яна церква, яка сильно потребувала ремонту і перебувала в аварійному стані. Тому було вирішено спільними зусиллями побудувати нову кам'яну церкву, на яку виділили гроші, виручені від продажу деревини.

1930 — оголосили конкурс на спорудження нової церкви. Переміг проект ужгородського архітектора Е. Егреші. 1940 року церкву початку 20 століття розібрали, а в листопаді 1941 року єпископ О. Стойка освятив наріжнний камінь нового храму. Величну споруду з двома вежами завершили 1946 року. Іконостас і престол вирізьбив Іван Павлишинець, а ікони іконостасу, бічного й основного вівтарів намалював легендарний закарпатський художник Йосип Бокшай, шурин пароха Євгена Уйгелія. На час освячення церква була серед найбільших і найвищих храмів Закарпаття.

1991 — церкву повернули греко-католикам.

Доробратівський Свято-Миколаївський храм унікальний тим, що в ньому 26 вересня 2010 року знайшли одвічне пристанище мощі Святого Миколая. Точніше, саме того дня до храму з Італії доставили та передали частку мощей Чудотворця. Жодна церква в Україні не отримувала такого права (хоча деякі церкви і заявляли про наявність в них реліквій Св. Миколая, проте йшлося лише про так звані репрезентативні реліквії, тобто особисті речі чи одяг Святого)[1].

Парох Доробратова — о. Петро Бровді (станом на 2009).

Легенди села[ред. | ред. код]

Походження назви села описують кілька легенд, в кожній з яких може бути присутня частка істини.

За першою з них, у сивій давнині жили тут двоє братів, братній любові та доброті яких не було рівних. З часом стара назва села Дорогобратово спростилася, перетворившись на Доробратово.

Інша легенда пов'язана з наявністю на території села соляних джерел високої концентрації (джерел ропи). Коли не було промислового видобутку солі, вона була на вагу золота. Найпростішим було її одержання з ропи. Тому місцеві селяни, використовуючи своє вигідне становище, продавали сировину, за яку «дорого брали».

Мікротопонімика[ред. | ред. код]

Історично склалися умовні назви частин села:

  • Вишняни
  • Нижняни
  • Погани
  • Малашковиця
  • Поконечник
  • Сліпа Кишка
  • Мозговиця
  • Босня
  • Уличинка
  • Циганська

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Івашкович Йосиф, Сирохман Михайло, Кочан Ласло. Греко-католицькі церкви Закарпаття. — Ужгород: Угорське культурне товариство

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі

Особистості[ред. | ред. код]

Михайло Іванович КОНИК - Впродовж багатьох років керував жіночим та чоловічим хорами студентів музичного відділу педагогічного коледжу ЧНУ ім. Ю. Федьковича, хоровим колективом «Буковинський край», ансамблем пісні і танцю Буковинського медичного університету «Трембіта», хором ветеранів центрального палацу культури м. Чернівців, самодіяльним фольклорним колективом «Родина» с. Ревно Кіцманського району; був регентом хору співкатедрального собору Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ, організовував художню самодіяльність в різних навчальних закладах та установах (Буковинський державний фінансово-економічний інститут, Чернівецький державний будівельний технікум, професійно-технічне училище № 8, чернівецька гімназія № 1, чернівецьке обласне управління національного банку України, чернівецька дирекція «Укртелеком», чернівецька міська громадська організація «Батьківська турбота» та ін.); очолював Чернівецьку обласну організацію «Ліга українських композиторів».

Михайло Іванович Коник створив більше 200 авторських пісень для дорослих та дітей на власні вірші та у співпраці з відомими поетами.

Маргарети Бобинець – американський пілот, яка загинула у 1944 році в Європі у складі повітряних сил, яку Франклін Д. Рузвельт посмертно нагородив почесним орденом.

Неофіційний сайт села Карта села