Доробратово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Доробратово
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Рада/громада Доробратівська сільська рада
Код КОАТУУ 2121983201
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1378
Населення 2038
Площа 6,360 км²
Густота населення 320 осіб/км²
Поштовий індекс 90113
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°21′04″ пн. ш. 22°54′21″ сх. д. / 48.35111° пн. ш. 22.90583° сх. д. / 48.35111; 22.90583Координати: 48°21′04″ пн. ш. 22°54′21″ сх. д. / 48.35111° пн. ш. 22.90583° сх. д. / 48.35111; 22.90583
Середня висота
над рівнем моря
137 м
Водойми річка Роман
Місцева влада
Адреса ради 90113, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с. Доробратово, вул. Миру, 12 , тел. 35-2-21
Карта
Доробратово. Карта розташування: Україна
Доробратово
Доробратово
Доробратово. Карта розташування: Закарпатська область
Доробратово
Доробратово
Мапа

Доробратово — село в Іршавському районі Закарпатської області (Україна), одне з найстаріших сіл Закарпаття, центр сільської ради, до якої входить також с. Горбок. Розташоване на південно-західних схилах гірського масиву Гат, за 18 км від Іршави та за 20 км від Мукачева. В селі є родовища андезиту, а також радонові джерела, які здавна відомі своїми цілющими властивотями.

Територія — 6360 тис. м².

Населення — 2038 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

В різні історичні періоди[1][ред. | ред. код]

Вперше згадується в документах 1378 року, як Dragabratfalva. За часів Австрійської Імперії зустрічаємо одразу три назви: Dragobratdorf, Dragobartfalva і Dorobratova. В Чехословацький період використовуються назви Dorobratovo (1925) і Drahobratovo (1930). Під час угорської окупації Drágabártfalva. З часу української незалежності: Доробратовo.

Походження[ред. | ред. код]

Назва має волоське, або південнослов'янське походження. На думку багатьох дослідників, зокрема Тиводара Легоцького та Карела Кадлеца, село назване ім'ям свого засновника, волоського кнеза - Драгобрата[2]. Старе закінчення, німецьке слово dorf, чи угорське falva, означає - село.

Стара назва села однойменна горі в рахівському районі, що теж має назву Драгобрат. На думку деяких дослідників з назвою гори пов'язана і назва галицького міста Дрогобич.

Інфраструктура[ред. | ред. код]

На території села працює середня школа (41 учитель, 314 учнів), клуб, бібліотека, амбулаторія загальної практики сімейної медицини, аптека, дитячий садок, відділення зв'язку, підприємства роздрібної торгівлі та розважальні заклади.

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Роман, ліва притока Чорної Води.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Доробратова знайдено кургани, біля Горбка — безкурганний могильник і залишки поселень куштановицької культури ранньої залізної доби (VI—IV ст. до Р.Х.) та перших століть нашої ери.

Село Доробратово (вперше записарне, як Dragabrat), одне з десяти сіл Мукачівської домінії, заснованих в XIV столітті слов'яно-волоськими колоністами, яким було надано "Волоське право". Перші згадки про село у письмових джерелах датуються 1378 роком.

Церква відома з 1692 р.

У 1891 році Нодь Паллас писав про поселення:

«Доробратова, невелике село у високогірному районі комітату Берег, нараховує 1236 жителів, та має соляні джерела»

2019-го року в селі були демонтовані радянські пам'ятні дошки, а на їх місці встановлені 11 мармурових табличок, де викарбувані імена загиблих воїнів-доробратівчан в часи Першої та Другої світової війни, незалежно від сторони, за яку вони воювали.

На окремій меморіальній табличці вигравіювали ім’я уродженки Доробратова Маргарети Бобинець – американського пілота, яка загинула у 1944 році в Європі у складі повітряних сил, яку Франклін Д. Рузвельт посмертно нагородив почесним орденом.

Церква Св. Миколая[ред. | ред. код]

Унікальною є церква св. Миколая Чудотворця (1946).

Історія будівництва храму[ред. | ред. код]

За переказом, стара дерев'яна церква в селі була була збудована ще до його заселення людьми князя Корятовича, і 1701 року її передали в с. Ділок. Наступні згадки про дерев'яну церкву зафіксовані в 1733 та 1797 рр.

У першій третині 20 століття в Доробратові було 1085 вірників. Наявна церква уже не задовольняла потреб громади.

Колись значні території навколо села були вкриті лісом, який активно вирубували. Деревину розподілили між громадою села, і кожен мав право розпоряджатися своєю часткою. В селі на той час була дерев'яна церква, яка сильно потребувала ремонту і перебувала в аварійному стані. Тому було вирішено спільними зусиллями побудувати нову кам'яну церкву, на яку виділили гроші, виручені від продажу деревини.

1930 — оголосили конкурс на спорудження нової церкви. Переміг проект ужгородського архітектора Е. Егреші. 1940 року церкву початку 20 століття розібрали, а в листопаді 1941 року єпископ О. Стойка освятив наріжнний камінь нового храму. Величну споруду з двома вежами завершили 1946 року. Іконостас і престол вирізьбив Іван Павлишинець, а ікони іконостасу, бічного й основного вівтарів намалював легендарний закарпатський художник Йосип Бокшай, шурин пароха Євгена Уйгелія. На час освячення церква була серед найбільших і найвищих храмів Закарпаття.

1991 — церкву повернули греко-католикам.

Доробратівський Свято-Миколаївський храм унікальний тим, що в ньому 26 вересня 2010 року знайшли одвічне пристанище мощі Святого Миколая. Точніше, саме того дня до храму з Італії доставили та передали частку мощей Чудотворця. Жодна церква в Україні не отримувала такого права (хоча деякі церкви і заявляли про наявність в них реліквій Св. Миколая, проте йшлося лише про так звані репрезентативні реліквії, тобто особисті речі чи одяг Святого)[3].

Парох Доробратова — о. Петро Бровді (станом на 2009).

Легенди села[ред. | ред. код]

Походження назви села описують кілька легенд, в кожній з яких може бути присутня частка істини.

За першою з них, у сивій давнині жили тут двоє братів, братній любові та доброті яких не було рівних. З часом стара назва села Дорогобратово спростилася, перетворившись на Доробратово.

Інша легенда пов'язана з наявністю на території села соляних джерел високої концентрації (джерел ропи). Коли не було промислового видобутку солі, вона була на вагу золота. Найпростішим було її одержання з ропи. Тому місцеві селяни, використовуючи своє вигідне становище, продавали сировину, за яку «дорого брали».

Мікротопонімика[ред. | ред. код]

Історичні частини села Доробратово

Історично склалися умовні назви частин села:

  • Вишняни
  • Нижняни
  • Погани
  • Малашковиця
  • Поконечник
  • Дурибатковиця
  • Мозговиця
  • Босня
  • Уличинка
  • Циганська

Особистості[ред. | ред. код]

Бізіля Михайло Олександрович

Кандидат медичних наук, доцент, який спеціалізувався на нейрохірургії. З цієї тематики він опублікував понад 50 наукових праць. Заснував в Ужгороді обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології, у Києві захистив дисертацію по пухлинних захворюваннях головного мозку. З 1975 по 1981 завідував хірургічною кафедрою Ужгородського національного університету[4]. Помер молодим, у 50-річному віці. У 2017 році про нього був знятий документальний фільм "Перший нейрохірург Закарпаття".

Михайло Іванович Коник - Впродовж багатьох років керував жіночим та чоловічим хорами студентів музичного відділу педагогічного коледжу ЧНУ ім. Ю. Федьковича, хоровим колективом «Буковинський край», ансамблем пісні і танцю Буковинського медичного університету «Трембіта», хором ветеранів центрального палацу культури м. Чернівців, самодіяльним фольклорним колективом «Родина» с. Ревно Кіцманського району; був регентом хору співкатедрального собору Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ, організовував художню самодіяльність в різних навчальних закладах та установах (Буковинський державний фінансово-економічний інститут, Чернівецький державний будівельний технікум, професійно-технічне училище № 8, чернівецька гімназія № 1, чернівецьке обласне управління національного банку України, чернівецька дирекція «Укртелеком», чернівецька міська громадська організація «Батьківська турбота» та ін.); очолював Чернівецьку обласну організацію «Ліга українських композиторів». Михайло Іванович Коник створив більше 200 авторських пісень для дорослих та дітей на власні вірші та у співпраці з відомими поетами.

Маргарета Бобинець – американський пілот, яка загинула у 1944 році в Європі у складі повітряних сил, яку Франклін Д. Рузвельт посмертно нагородив почесним орденом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ZSOLT, SEBESTYÉN (2010). BEREG MEGYE HELYSÉGNEVEINEK ETIMOLÓGIAI SZÓTÁRA (Hungary). Nyíregyháza: Bessenyei Könyvkiadó. с. 41. 
  2. Kadlec, Karel (1916). Valasi a valasské právo v zemích slovanských a uherských (Czeh). Praha: Ceské akademie císaře Františka Josefa. 
  3. Івашкович Йосиф, Сирохман Михайло, Кочан Ласло. Греко-католицькі церкви Закарпаття. — Ужгород: Угорське культурне товариство
  4. УжНУ » Кафедра хірургічних хвороб » Про нас. www.uzhnu.edu.ua. Процитовано 2019-09-28.