Дорогожицька вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорогожицька вулиця
Київ
Дорогожицька вулиця
Місцевість Сирець, Лук'янівка
Район Шевченківський
Назва на честь Дорогожичів
Колишні назви
Лагерна, Мотоциклетна
Загальні відомості
Протяжність 1,5 км
Координати початку 50°28′13″ пн. ш. 30°27′53″ сх. д. / 50.470472° пн. ш. 30.464833° сх. д. / 50.470472; 30.464833Координати: 50°28′13″ пн. ш. 30°27′53″ сх. д. / 50.470472° пн. ш. 30.464833° сх. д. / 50.470472; 30.464833
Координати кінця 50°28′12″ пн. ш. 30°26′37″ сх. д. / 50.470222° пн. ш. 30.443694° сх. д. / 50.470222; 30.443694
поштові індекси 04112, 04119
Транспорт
Найближчі станції метро  «Дорогожичі»
Автобуси 47
Тролейбуси Тр 19, 19Д, 23, 31, 35
Маршрутні таксі 410
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Пам'ятник мирним жителям і війсковополоненим, які загинули під час Великої Вітчизняної війни
Державні установи Державна інспекція енергетичного нагляду України
Навчальні заклади Національний університет охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10474
У проєкті OpenStreetMap r415960
Мапа
Мапа
CMNS: Дорогожицька вулиця у Вікісховищі

Дорогожи́цька ву́лиця — вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевості Сирець, Лук'янівка. Простягається від вулиці Юрія Іллєнка до вулиць Парково-Сирецької та Ризької.

Прилучаються вулиці Ґарета Джонса, Оранжерейна, Праведників і Олени Теліги.

Історія[ред. | ред. код]

Виникла у 1-й чверті XX століття, була частиною Табірної вулиці.

У 1895 від Лук'янівської площі до Сирецьких військових таборів по ній було прокладено лінія трамваю, режим роботи був сезонним — тож узимку вагони не курсували. У 1910 році маршрут отримав 21-й номер. Під час Першої світової війни, у 1916 році, внаслідок дефіциту рухомого складу, 21-й маршрут був закритий і вже більше ніколи не відновлювався.

У 1869—1922 і 1944—1957[1] роках назву Дорогожицька (за окремими джерелами — Велика Дорогожицька) мала сучасна вулиця Юрія Іллєнка, а назву — Мала Дорогожицька — кінцева частина сучасної вулиці Герцена.

У 50-ті роки частина вулиці від кладовищ до Київської дитячої залізниці являла собою алею, обсаджену старими тополями — певно, ще під час функціонування тут військових таборів.

Близько 1960 р. по вулиці було влаштоване асфальтове покриття і запущено тролейбусний рух 16 маршруту.

Сучасну назву отримала в 1961 році[2], від історичної місцевості Дорогожичі. У 1970-ті роки XX століття 1-й квартал Дорогожицької вулиці був відомий як Мотоциклетна вулиця (від розташованого вздовж неї Мотоциклетного заводу, назва з — 1959 року[3], ліквідована — 1977 року[4]).

У 1975 році від вулиці відокремлено Парково-Сирецьку вулицю (тоді під назвою вулиця Тимофія Шамрила). Сучасна забудова вулиці — з середини XX століття.


На деяких вказівниках, розміщених на вулиці, подано помилкову форму її назви — вулиця Дорогожицького, що побутує в розмовному мовленні.

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  2. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26 січня 1961 року № 146 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 15. Арк. 863–871. [Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.]
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 13 жовтня 1959 року № 1710 «Про найменування та перейменування вулиць м. Києва»» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 1010, арк. 174–177. [Архівовано з першоджерела 8 липня 2013.]
  4. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 5 вересня 1977 року № 1350 «Про перейменування та впорядкування найменувань вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 1737. Арк. 384–393. (Бюлетень виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів. — 1977. — № 9. — С. 7–11.) [Архівовано з першоджерела 26 липня 2013.]

Джерела[ред. | ред. код]