Дорошенко Катерина Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дорошенко Катерина Петрівна
Народилася 11 (24) грудня 1908 або 1908[1]
Виноградове, Дніпровський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія
Померла 3 серпня 1985(1985-08-03) або 1985[1]
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльність мовознавиця, літературний теоретик, філолог, літературознавиця, літературознавець
Галузь теорія літератури, філологія[1] і літературознавство[1]
Alma mater Херсонський державний університет
Знання мов українська[1]
Заклад Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, Національний музей Тараса Шевченка і Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Посада директор музеюd[1]

Катери́на Петрі́вна Дороше́нко (нар. 11 (24) грудня 1908(19081224), с. Чалбаси Чалбаської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії, нині Виноградове Олешківського району Херсонської області — пом. 3 серпня 1985, Київ) — українська мовознавиця і літературознавиця, багаторічна директорка Національного музею Тараса Шевченка.

Життєпис[ред. | ред. код]

1931 — закінчила Херсонський інститут народної освіти.[2] Викладала українську мову в Херсоні та Вінниці.

1938 року вступила до аспірантури Інституту мовознавства АН УРСР (науковий керівник — академік А. Кримський). 1941 року склала кандидатські іспити.

Була учасницею Другої світової війни, нагороджена медаллю.

З 1944 року була поновлена в аспірантурі. 1946 року захистила кандидатську дисертацію.

1944—1951 — директор Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка у Києві.

1951—1979 — директор Державного музею Тараса Шевченка. 1951 року водночас — тимчасово виконувачка ообов'язків директора Будинку-музею Тараса Шевченка.

Водночас від 1946 року  — старший науковий співробітник Інституту мовознавства АН УРСР, кандидат філологічних наук. В Інституті працювала до 1964 року.

Автор праць, редактор низки колективних видань, редактор кількох путівників по Музею Т. Г. Шевченка.

Праці[ред. | ред. код]

  • 1940 — Із спостережень над лексикою творів Т. Г. Шевченка[3]
  • 1948 — Будинок-музей Т. Г. Шевченка в Києві[4]
  • 1950 — Т. Г. Шевченко — борець за свободу та єдність слов'янських народів[5]
  • 1951 — Мова і стиль повісті «Fata morgana» М. Коцюбинського
  • 1953 — Т. Г. Шевченко в критиці (редактор)
  • 1958 — Т. Г. Шевченко і слов'яни
  • 1958 — Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників (редактор)
  • 1960 — Т. Г. Шевченко: Життя і творчість
  • 1964 — Словник мови Шевченка (участь в підготовці)
  • 1965 — Слово про великого Кобзаря

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Czech National Authority Database
  2. Історія факультету. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 27 вересня 2020.
  3. Із спостережень над лексикою творів Т. Г. Шевченка // Мовознавство. Наукові записки. Т. 15–16. С. 199-203
  4. Будинок-музей Т. Г. Шевченка в Києві / К. Дорошенко // Культурно-освітня робота. — 1948. — № 3. — С. 34-36. [Архівовано 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] elib.nlu.org.ua
  5. Т. Г. Шевченко — борець за свободу та єдність слов'янських народів / К. П. Дорошенко. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 29 вересня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Дорошенко К. П. Державний музей Т. Г. Шевченка в Києві // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 187—188.

Посилання[ред. | ред. код]