Дослідницький інститут Рамана
| Дослідницький інститут Рамана | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано |
1948  | |||
| Країна |
 Індія | |||
| Тип |
науково-дослідний інститут і академічна установа[d] | |||
| Штат працівників |
122 осіб | |||
| Членство |
arXiv.org[1] | |||
| Вебсторінка |
rri.res.in | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
 Дослідницький інститут Рамана у Вікісховищі | ||||
Дослідницький інститут Рамана (англ. Raman Research Institute, RRI) — науково-дослідний інститут, розташований у Бенгалуру в Індії. Він був заснований лауреатом Нобелівської премії Чандрасекарою Венкатою Раманом у 1948 році. Хоча він починався як приватний інститут, що особисто належав Раману, у 1972 році він став автономним інститутом і почав отримувати кошти від Департаменту науки та технологій[en] уряду Індії[2].
Ще до заснування дослідного інституту, Раман звернувся до колишнього магараджі Майсура з проханням виділити землю для будівництва офісу та конференц-зали для Індійської академії наук[en]. Магараджа задовольнив прохання Рамана і у 1934 році Індійській академії наук була виділена земельна ділянка в передмісті Маллешварам[en] в Бенгалуру площею 4 га. Проте академія, очолювана в той час Раманом, сім років не використовувала землю. Згідно з умовами угоди з магараджею, уряд Майсуру міг застосувати цю землю для інших цілей, якщо наприкінці 1941 року вона залишиться невикористаною.
Раман, як президент академії наук, провів надзвичайні збори академії в 1941 році і запропонував побудувати на цій землі науково-дослідний інститут (і назвати на його честь). Пропозицію було схвалено, і на землі було закладено перший камінь, як свідчення того, що земля вже використовується. Проте лише в 1948 році інститут відкрили. Того ж року Раман пішов у відставку з посади голови відділу фізики Індійського наукового інституту та перейшов до свого щойно заснованого інституту. Таким чином, Інститут Рамана почав працювати під егідою Індійської академії наук, і обидві ці установи очолював Раман[3].
Раман не любив писати звіти за науковими проєктами. З цієї причини він відмовився приймати будь-які кошти від уряду Індії та інших джерел. Як Нобелівський лауреат, Раман користувався значною повагою в індійському суспільстві, і зміг зібрати кошти для інституту за рахунок приватних пожертв і зборів коштів без участі держави. Раман казав: «Наші найкращі люди були жебраками — Будда, Шанкара і Махатма Ганді». Раман також вважав недостатнім той контроль, який уряд приділяв фінансуванню наукових досліджень у 1950-х і 1960-х роках[4].
Раман вважав, що після його смерті посади президента Індійської академії наук та директора Дослідницького інституту Рамана можуть перейти до різних осіб, і що Дослідний інститут Рамана не повинен залишатися в підпорядкуванні Індійської академії наук, а натомість мати автономію та окремий статус. Незадовго до своєї смерті Раман створив основу для управління інститутом, повністю відокремивши його від Індійської академії наук і надавши йому автономію. Інститут прийняв зміни одразу після смерті Рамана в 1971 році за згодою уряду. З 1972 року він працює завдяки щорічним грантам, які виділяє Департамент науки та технологій[en] уряду Індії[5].
В інституті також зберігається геологічна та зоологічна колекції Рамана. Геологічна колекція включає дорогоцінні камені, кристали, мінерали і зразки гірських порід з усього світу. Біологічна колекція включає опудала птахів, жуків і метеликів.
Основні напрями досліджень[6][7]:
- Астрономія та астрофізика
- Теоретична фізика
- Фізика світла та матерії
- Фізика м'яких конденсованих середовищ
Одним з актуальних пріоритетних напрямів досліджень інституту є рідкі кристали[6]. Дослідницька програма охоплює широкий спектр тем, від синтезу нових рідкокристалічних матеріалів до електроніки дисплеїв. Найважливішими досягненнями групи є відкриття стовпчастої фази, утвореної дископодібними молекулами, і викликаного тиском мезоморфізму.
Також група рідких кристалів досліджує поверхнево-активні речовини, полімери, фізику біологічних систем.
Астрономія та астрофізика є одним з основних напрямів роботи Дослідницького інституту Рамана[6], цей відділ має найбільшу кількість співробітників. Основні астрономічні дослідження, які проводяться в інституті, стосуються нейтронних зір та пульсарів, космології, дифузної речовини в просторі та астрономічних оглядів в радіодіапазоні.
Інститут виконує радіоастрономічні спостереження, використовуючи телескоп міліметрового діапазону діаметром 10,4 метра в університетському містечку, декаметровий радіотелескоп Гаурібіданурської радіообсерваторії (створений спільно з Індійським інститутом астрофізики), радіотелескоп Уті та Гігантський метрохвильовий радіотелескоп (створені Інститутом фундаментальних досліджень Тата). Дослідницький інститут Рамана також відіграв активну роль у створенні Маврикійського радіотелескопа спільно з Університетом Маврикію[en] та Індійським інститутом астрофізики.
.jpg)
Діяльність у галузі теоретичної фізики в інституті була зосереджена на теорії відносності та гравітації, квантовій теорії та оптиці[6]. Поточна діяльність у галузі гравітації зосереджена на гравітаційних хвилях та квантовій гравітації.
Іншим основним напрямом діяльності групи теоретичної фізики було вивчення поширення світлових хвиль у певних типах рідких кристалів і мінералів і пов'язане з ними явище поляризації. Шиварамакрішнан Панчаратнам[en], який приєднався до інституту в 1954 році, відкрив фундаментальний квантовий оптичний ефект, довівши існування геометричної фази в оптиці, званої тепер фазою Панчаратнама.
Лабораторія квантової інформації та обчислень (Quantum Information and Computing, QuIC) працює над проєктом Quantum Experiments using Satellite Technology[en] (QuEST), підтримуваним Індійською організацією космічних досліджень. У 2020 році вона промоделювала квантове розповсюдження ключа між пристроями, а у 2021 році продемонструвала розподілення ключа на відстань 50 метрів із використанням квантової заплутаності. Ця робота є частиною Національної місії з квантових технологій і застосувань (National Mission on Quantum Technologies and Applications)[8][9]. Професор Урбасі Сінха та її команда в Дослідницькому інституті Рамана працюють над квантовою криптографією з 2017 року[10][11][12].
- ↑ Our Members / Tier 6
- ↑ Srikanth, B. R. (28 лютого 2017). No Raman effect: How his dream died a quiet death. Deccan Chronicle. Процитовано 1 вересня 2018.
- ↑ Raman Research Institute, Bangalore. www.dst.gov.in.
- ↑ Venkataraman, G. (1995). The Final Years. Raman and his effect. Hyderabad, India: Universities Press. ISBN 81-7371-008-2. OCLC 36886428.
- ↑ Raman Research Institute opens admission for PhD programme : Notification. indiatoday.intoday.in. Процитовано 30 жовтня 2017.
- ↑ а б в г Raman_Research_Institute.
- ↑ SRO and Raman Research Institute to develop quantum technologies for ISRO's satellites.
- ↑ Budget 2020 announces Rs 8000 cr National Mission on Quantum Technologies & Applications. Ministry of Science and Technology. DST. Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Budget 2020 | ₹8,000 crore outlay for national mission on quantum technology. The Hindu (en-IN) . PTI. 1 лютого 2020. ISSN 0971-751X. Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Goled, Shraddha (24 лютого 2021). Raman Research Institute Achieves Breakthrough In Quantum Communication. Analytics India Magazine (амер.). Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ RRI comes up with simulation toolkit to ensure safety in secure quantum communication platforms. Press Trust of India. Процитовано 22 березня 2021.
- ↑ Kadidal, Akhil (23 лютого 2021). Bengaluru scientists make quantum technology breakthrough. Deccan Herald (англ.). Процитовано 22 березня 2021.