Дослід радіоактивності Антуаном Анрі Беккерелем
Ця стаття не містить посилань на джерела. (червень 2016) |
Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Антуан Анрі Беккерель, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з червня 2016. |
Історія[ред. | ред. код]
Кінець XIX ст. — початок XX ст. період випадкових відкриттів. Прикладом є Фотоефект, який був випадково відкритий Генріхом Герцом під час проведення дослідів з електроіскровими вібраторами. Така ж доля була і з радіоактивністю. У той час, коли тільки був відкритий уран, ніхто не знав про його радіоактивні властивості. Багато вчених проводили над ним різні дослідження, носили його з собою, тримали у шухлядах робочих столів. Французький вчений Беккерель, залишив торбинку із ураном у своєму робочому столі на закритому фотопапері. Яке ж було здивування дослідника, коли він через деякий час відкрив конверт з фотопапером, і всі абсолютно листки були засвічені. Після цього випадку у Беккереля з'явився великий інтерес до урану.
Дослід[ред. | ред. код]
Спочатку Беккерель сумнівався, йому здавалося, що він повторив рентгенівське випромінювання, але це було не так. Все ж таки, він взявся до дослідів. Ідея полягала в тому, щоб подати велику напругу, і побачити, що буде відбуватися з ураном. Він поклав в центр уран, а по боках електроди з зарядами «+» та «-», і обгорнув все це фотопапером (див. малюнок).
Отже, на малюнку ми бачимо:
- Уран.
- Фотопапір навколо електродів та урану.
- Власне електроди з зарядом «+» та «-».
В результаті досліду було утворено:
- α промені — це ядра гелію
- β промені — це потік електронів
- γ промені — це електромагнітні хвилі з довжиною меншою за рентгенівські.
Також Беккерель побачив, що фотопапір засвітився не по всій площині, а у певних точках.
Декілька способів віддання надлишку енергії ураном:
Посилання[ред. | ред. код]
Біографія Беккереля на сайті нобелівського комітету [Архівовано 7 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |