Дощовий черв'як звичайний

?Звичайний дощовий черв'як
Біологічна класифікація
Домен:	Ядерні (Eucaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Кільчасті черви (Annelida)
Надклас:	Пояскові черви (Clitellata)
Підклас:	Малощетинкові черви (Oligochaeta)
Ряд:	Гаплотаксиди (Haplotaxida)
Підряд:	Земляні черви (Lumbricina)
Родина:	Люмбрициди (Lumbricidae)
Рід:	Lumbricus
Вид:	Звичайний дощовий черв'як
Біноміальна назва
Lumbricus terrestris Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище:	Lumbricus terrestris
Віківиди:	Lumbricus terrestris
EOL:	3126801
ITIS:	977384
NCBI:	6398

Звичайний дощовий черв'як^{[джерело?]}, або дощовик звичайний, дощовик земляний (Lumbricus terrestris) — великий червонуватий дощовий черв'як, батьківщиною якого є Європа. Нині також широко розповсюджений по всьому світу (разом з іншими видами люмбрицидів), завезений людиною разом із культурними рослинами. Живе у ґрунті, живиться рослинними рештками, перегноєм.

Зовнішня будова

У дощового черв'яка розрізняють головний відділ, тулубовий і анальну лопать. У передній частині є потовщення — поясок. Lumbricus terrestris має відносно великий розмір, зазвичай 110–200 міліметрів завдовжки та приблизно 7–10 міліметрів у діаметрі. Він має близько 120–170 сегментів, часто 135–150. Тіло циліндричне в поперечному перерізі, за винятком широкої, сплющеної задньої частини. Головний кінець збоку темно-коричневий до червонувато-коричневого, пігментація спини зникає до спини.

Внутрішня будова

Опорно-рухова система

Тіло, як і всіх кільчастих червів, поділене на сегменти не тільки поверхнево, але і у внутрішній будові, кожен з яких заповнений целомічною рідиною, яка допомагає їм витримувати тиск ґрунту над ними. Целомічна рідина може переливатися з одного сегмента до іншого, що визначає форму тіла і необхідне для руху тіла.

Черв'як має гідростатичний скелет і рухається за допомогою поздовжніх і кругових м'язових скорочень. Щетинки – крихітні волосоподібні виступи – забезпечують опору проти навколишнього ґрунту, використовуючи слизову рідину. Повідомлялося про поверхневі рухи на вологій, рівній місцевості зі швидкістю 20 м/год, і, на основі вимірювань довжини сліду, нічна активність подалі від нори оцінювалася до 19 м під час одного поверхневого вилазу. Такий рух помітний під час і після сильних дощів і зазвичай відбувається, коли люди помічають відносно велику кількість дощових черв'яків, наприклад, у міських екосистемах. Ця форма активності часто вважається способом уникнути повеней і перезволожених нір. Однак це не може бути так, оскільки L. terrestris , як і інші дощові черв'яки, може жити у насиченій киснем воді протягом тривалого часу, який сягає тижнів. За менш суворих умов навколишнього середовища, коли температура повітря та вологість достатні, черв'як часто пересувається по поверхні. Це може бути зумовлено наявністю ресурсів або бажанням уникнути спарювання з близькими родичами.

Травлення

Трубчаста травна система дає змогу черв'якам пропускати через неї їжу та ґрунт. Через рот у м'язисту глотку їжа потрапляє до стравоходу, куди відкриваються особливі залози, секрет яких знешкоджує ґрунтові кислоти. Потім їжа потрапляє у воло і м'язистий шлунок. Завдяки скороченням м'язів їжа перетирається і надходить до кишковика, де поживні речовини всмоктуються в кров. Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір.

Статева система

Статева система складається із жіночих гонад (яєчників), що становлять комплекс статевих клітин, оточених епітелієм, і чоловічих гонад (сім'яників), що лежать усередині містких мішків.

Дощові черви— гермафродити, які розмножується статевим шляхом, обмінюючись спермою між особинами. Парування відбувається на поверхні ґрунту, але партнери залишаються закріпленими у своїй норі, і спарюванню передують повторні взаємні відвідування нір між сусідами. Крім того, коли партнери розлучаються, одного з них можуть витягнути з нори.  Частота спарювання відносно висока (раз на 7–11 днів). Відносний розмір партнера, відстань від передбачуваних партнерів, ймовірність бути витягнутим на поверхню та пов'язана з розміром плодючість — все це, як правило, відіграє ключову роль у шлюбній поведінці нічного повзуна.

Перехресне запліднення дощового черв'яка

Сперма зберігається до 8 місяців, а спарені особини виробляють кокони до 12 місяців після спарювання.  Запліднення відбувається в коконі, і кокон відкладається в невелику камеру в ґрунті, що прилягає до батьківської нори. Через кілька тижнів з'являються молоді черв'яки, які починають харчуватися в ґрунті. На ранній ювенільній стадії черв'яки не розвивають вертикальних нір, типових для дорослих особин. Для набуття дорослості потрібно щонайменше один рік розвитку, а репродуктивна зрілість досягається на другий рік.  Природна тривалість життя L. terrestris невідома, хоча окремі особини жили в неволі до шести років.

Екологія

Lumbricus terrestris — це анецичний дощовий черв'як, який глибоко риє ґрунт, тобто будує глибокі вертикальні нори та поверхні для живлення, на відміну від ендогейних видів, які риються в ґрунті для отримання їжі. Він видаляє підстилку з поверхні ґрунту, втягуючи її в мінеральний шар, і відкладає на поверхні ґрунту залишки змішаного органічного та мінерального матеріалу. Він живе в напівпостійних норах і може перебувати в глибших шарах ґрунту або тікати в них.

Його активність обмежена температурою та вологістю. Високі температури ґрунту та нічного повітря пригнічують активність, як і низька нічна волога та сухість ґрунту. У такі періоди, особливо влітку, черви відступають у найглибші частини своїх нір. Зимові температури також можуть знизити активність, тоді як активність у морському кліматі може тривати протягом зими.

Lumbricus terrestris може сильно впливати на ґрунтові гриби, створюючи характерні мікросередовища існування, які називаються купами сміття, що сильно впливають на просторовий розподіл рослинного опаду та тварин, що мешкають у підстилці, на поверхні ґрунту. У ґрунтовій системі черв'ячні відкладення L. terrestris мають зв'язок з рослинами, що можна побачити в таких сценаріях, як розмноження рослин з насіння або спор. Черв'ячні відкладення ініціюють розвиток коренів, біомасу коренів і, фактично, збільшують відсоток коренів на відміну від ґрунту та ґрунтових систем без черв'ячних відкладень.

У деяких частинах Європи, зокрема на атлантичному узбережжі північно-західної Європи, він зараз знаходиться під локальною загрозою зникнення через хижацтво новозеландського плоского черва ( Arthurdendyus triangulatus) та австралійського плоского черва ( Australoplana sanguinea), двох хижих плоских червів, випадково завезених з Нової Зеландії та Австралії . Ці хижаки дуже ефективно харчуються дощовими черв'яками, здатні виживати протягом тривалого часу без їжі, тому залишаються живими навіть тоді, коли чисельність їхньої здобичі скоротилася до неприйнятно низького рівня. У деяких районах це має серйозний негативний вплив на структуру та якість ґрунту. Аерація ґрунту та перемішування органічної речовини, що раніше здійснювалися дощовими черв'яками, у деяких районах припинилися.

Дієта

Lumbricus terrestris – це детритофаг, який харчується переважно мертвим листям на ґрунтовій підстилці та мінеральному ґрунті горизонту А. Перевага пов'язана з високою концентрацією кальцію та, ймовірно, азоту . Як результат, найбільше полюбляють липу, ясен та осику, далі йдуть цукровий клен та інші різновиди клена. Дуб менш смачний через низьку концентрацію кальцію, але його їстимуть, якщо немає листя з вищим вмістом кальцію.

Хоча вони зазвичай харчуються рослинною їжею, спостерігалися випадки, коли вони харчувалися мертвими комахами, ґрунтовими мікроорганізмами та фекаліями.