Доіндустріальне суспільство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Тартарський землероб»: китайський фермер послуговується силою вола, щоб тягнути плуг.

Доіндустріальне суспільство — це форма колективного співжиття людей, а саме характерні форми політичної та культурної організації, які переважали до приходу промислової революції в період з 1750 по 1850 рр[1]. Під «доіндустріальним» розуміють той проміжок часу, коли ще не існували машини чи знаряддя для масового виробництва товарів. Важливо відмітити, що доіндустріальні суспільства не були однорідні, а суттєво відрізнялися від території до території. В Європі на цей час припадає розвиток феодалізму та італійське Відродження. Після доіндустріального суспільства настав період індустріального суспільства[2].

Термін «доіндустріальний» також використовують при порівнянні кліматичних змін на позначення часу до розвитку індустріального суспільства. Наприклад, термін використовується в Паризькій угоді 2015 року: «[Ця угода створена задля] стримання зростання глобальної середньої температури значно нижче 2° С понад доіндустріальні рівні і докладання зусиль з метою обмеження зростання температури до 1,5° С понад доіндустріальні рівні (...)[3]». Часові межі доіндустріального суспільства неокреслені[1].

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Фермер із спільноти амішів, які відмовляються від більшості сучасних технологій, їх життя чимось нагадує доіндустріальне суспільство.

Доіндустріальне (аграрне[4]) суспільство виділяється від інших суспільств зокрема тим, що більша частина продуктивної праці припадає на сільське господарство та забезпечення власного господарства необхідними ресурсами. Сім'я, яка складалася з багатьох поколінь, виступала основною виробничою одиницею: сім'я гуртувалася навколо свого господарства й таким чином підтримувала своє життя. Розподіл праці був нерівномірним, лише дуже низька частка людей була задіяна в інших видах праці, як от: ремесло, торгівля, військова служба або релігія. В основі світогляду доіндустріального суспільства — збереження традицій. Розподіл праці ґрунтується на приписуванні (професії чи ролі розподіляються при народженні), а не відповідно до навичок[5][6]. Більшість доіндустріальних сіспільств — феодальні[1], тому розподіл професій може відбуватися ще й в залежності від влади та впливу; характерним також є кріпацтво та дитяча праця, а рабство майже не зустрічається.

Окрім того можна виділити наступні характеристики доіндустріального суспільства:

  • Обмежене виробництво (тобто ремісники замість масового виробництва)
  • Основна частина населення задіяна в сільському господарстві
  • Обмежена зміна соціальних класів
  • Парохіалізм серед населення, під чим розуміється наступне твердження: люди мали обмежену можливість подорожувати, тому майже ніколи не покидали свого селища (чи міста), головним наслідком чого були вузькочолість й відсутність зацікавлення в тих процесах, які відбувалися в країні.
  • Швидке зростання населення[7]
  • Натуральне господарство
Примітивний стиль життя, далеко від цивілізації.

Анархо-примітивізм[ред. | ред. код]

Основною сучасною ідеалогією[8], яка пропагує повернення в доіндустріальне суспільство є анархо-примітивізм. Поборники даної ідеї вважають, що індустріальна революція створила суспільство, яке максимально відсторонилося від природи. Вони також стверджують, що доіндустріальне суспільство існувало без розподілу на професії, що позитивно впливало на життя людей; деякі з них відстоюють виключно полювання і збирання[9].

Примітки та література[ред. | ред. код]

  1. а б в Wright, James (2015). International Encyclopedia of the Social & Behavioral Sciences. Elsevier. ISBN 9780080970868. 
  2. Heredia, Rudolf C. (1986). TRANSITION AND TRANSFORMATION : The Opposition between Industrial and Pre-Industrial Types of Society in the Writings of Karl Marx, Ferdinand Tonnies, Emile Durkheim and Max Weber. Sociological Bulletin 35 (1). с. 29–43. ISSN 0038-0229. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  3. Паризька угода. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 13 липня 2021. 
  4. Brenner, Robert (1976). Agrarian Class Structure and Economic Development in Pre-Industrial Europe. Past & Present (70). с. 30–75. ISSN 0031-2746. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 13 липня 2021. 
  5. Syll, Lars Pålsson (1 травня 1992). Pre-Industrial economic growth. Scandinavian Economic History Review 40 (2). с. 63–68. ISSN 0358-5522. doi:10.1080/03585522.1992.10408257. Процитовано 13 липня 2021. 
  6. Grinin, L. E.; De Munck, Victor C.; Korotaev, A. V.; Rossiĭskiĭ gosudarstvennyĭ gumanitarnyĭ universitet (2006). History & mathematics. Analyzing and modeling global development. [Moskva]: URSS. ISBN 5-484-01001-2. OCLC 182730511. 
  7. DEMAND. Before the Industrial Revolution. Routledge. 2 серпня 2004. с. 14–52. ISBN 978-0-203-69512-8. 
  8. Humphrey, Mathew (2007). Ecological politics and democratic theory : the challenge to the deliberative ideal. London: Routledge. ISBN 978-0-415-31431-2. OCLC 73502277. 
  9. Booth, Stephen (1995). Four brothers. Green Anarchist Books. ISBN 0-9521226-3-4. OCLC 60040501. 

Див. також[ред. | ред. код]