Драган Кічанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Драган Кічанович
Особисті дані
Повне ім'я сербохорв. Dragan Kićanović/Драган Кићановић
Дата народження 17 серпня 1953(1953-08-17) (68 років)
Місце народження Чачак, ФНРЮ
Країна Flag of Serbia and Montenegro (1992–2006).svg Югославія
Flag of Serbia.svg Сербія
Зріст 191 см
Вага 87 кг
Інформація про клуби
Поточний клуб завершив виступи
Позиція Атакувальний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (очки)
1971—1972
1972—1981
1981—1983
1983—1984
Югославія «Борац» (Чачак)
Югославія «Партизан»
Італія «Скаволіні»
Франція «Расінг»
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (очки)
1973—1983 Югославія Югославія 216 (3330)

* Ігри та очки за професіональні клуби
враховуються лише в регулярному чемпіонаті.


Драган Кічанович (сербохорв. Dragan Kićanović/Драган Кићановић; нар. 17 серпня 1953, Чачак) — югославський баскетболіст, який грав на позиції атакувального захисника. Після закінчення кар'єри гравця — югославський та сербський баскетбольний функціонер, сербський політик та дипломат. Олімпійський чемпіон 1980 року, чемпіон світу (1978 року) і триразовий чемпіон Європи (1973, 1975, 1977). Двічі визнавався кращим баскетболістом Європи, визнаний найціннішим гравцем чемпіонату світу 1974 року.

Кар'єра баскетболіста[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Драган Кічанович народився в місті Чачак, де й розпочав кар'єру баскетболіста в молодіжному клубі «Желєзнічар». Пізніше він перейшов до більш відомого місцевого клубу «Борац», у якому Кічанович провів лише один сезон, і в 1972 році став игравцем белградського «Партизана». У «Партизані» Кічанович грав разом з іншим відомим югославським баскетболістом — Драженом Далипагичем. Вони не були близькими друзями, проте добре доповнювали один одного та взаємодіяли на ігровому майданчику.[1] З цим дуетом пов'язані успіхи «Партизана» в 70-х роках ХХ століття, починаючи з першого за більш ніж 30 років чемпіонства в 1976 році. У 1979 році белградський клуб зробив дубль: до перемоги в чемпіонату додався виграш Кубка Югославії, а утретє перемогу в чемпіонаті «Партизан» здобув у 1981 році.

Успіхи до клубу прийшли й на європейській арені: в 1978 році «Партизан» виграв Кубок Корача. У фінальному матчі проти «Босни» з Сараєво Кічанович набрав 33 очки, та допоміг своїй команді виграти в овертаймі 117—110. Наступного року суперником «Партизана» у фіналі став італійський клуб «Аррігоні», якого югославський клуб обіграв із рахунком 109-98. Незважаючи на травму, Кічанович став кращим гравцем матчу, та набрав за матч 41 очко. Загалом у складі «Партизана» Драган Кічанович провів 167 матчів і набрав 4699 очок, та віддав 173 передачі.[1]

У 1981 році Кічанович перейшов до італійського клубу «Скаволіні», у складі якого виграв Кубок володарів кубків у 1983 році. Завершив кар'єру гравця у клубі «Расінг» з Парижа у 1984 році.

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

У 1971 році, ще граючи в складі «Желєзнічара», Кічанович став чемпіоном Європи у складі молодіжної збірної Югославії, та став з 90 очками другим бомбардиром турніру (після Мірзи Делібашича).[1]

У складі головної збірної Югославії Кічанович тричі ставав переможцем чемпіонату Європи. За підсумками дебютного для себе чемпіонату світу 1974 року Кічановича визнали найціннішим гравцем, незважаючи на те, що югослави поступилися першістю збірній СРСР. На чемпіонату світу 1978 року Кічанович допоміг збірній Югославії здобути перемогу, набравши за турнір 162 очки.[2] На своєму третьому чемпіонаті світу, в 1982 році, Кічанович разом із командою здобув бронзові медалі. Драгана Кічановича регулярно включали до символічних збірних чемпіонатів світу та Європи.[3]

На переможному олімпійському турнірі 1980 року Кічанович набрав 189 очок, поступившись за цим показником у команді лише Дражену Далипагичу.[4]

Загалом у складі збірної Югославії Кічанович провів 216 ігор, та набрав 3330 очок.[1]

Двічі, у 1981 і 1982 роках Драган Кічанович отримував відзнаки «Містер Європа»[5] і «Єврооскар»[6], ставши кращим баскетболістом Європи у двох версіях. У 1982 році Кічановича визнали кращим спортсменом Югославії, а в 1991 році його включили до числа 50 найкращих гравців за версією ФІБА[7], а в 2010 році його включили до Зали слави ФІБА.[8]

Після завершення ігрової кар'єри[ред. | ред. код]

Незабаром після завершення ігрової кар'єри Кічановича призначили віце-президентом його колишнього клубу «Партизан» при президентові Томиславі Єремичу. За своїми обов'язками Єремич брав участь переважно в господарській діяльності клубу, тоді як Кічанович безпосередньо керував командою, приймаючи рішення про всі кадрові питання, від запрошених гравців до тренерського складу. Новим головним тренером клубу він відразу ж запросив свого колишнього напарника по збірній Югославії Зорана Славнича, з яким він входив до відомого дуету захисників. З 31 липня 1991 року по 24 вересня 1992 Драган Кічанович працював міністром молоді та спорту Сербії. З 1996 до 2005 року Кічанович був президентом Олімпійського комітету Сербії та Чорногорії. З вересня 2013 року Драган Кічанович працював генеральним консулом Сербії в Трієсті.[9]

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Vladimir Stankovic. (29 жовтня 2011). Dragan Kicanovic, the Cacak genius (англ.). Euroleague. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  2. Dragan Kicanovic's profile — 1978 World Championship for Men (англ.). ARCHIVE.FIBA.COM. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  3. Баскетбол: Справочник / авт.-сост. З. А. Генкин, Е. Р. Яхонтов. — Москва : Физкультура и спорт, 1983. — 212 с. (рос.)
  4. Dragan Kicanovic's profile — 1980 Olympic Games : Tournament for Men (англ.). ARCHIVE.FIBA.COM. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  5. Diamantidis Named Mister Europe 2007 (англ.). FIBA Europe. 10 грудня 2007. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  6. Predrag Stojakovic Wins Euroscar 2001 (англ.). NBA.com. 22 січня 2002. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  7. FIBA's 50 Greatest Players (англ.). rec.sport.basketball.europe. 5 листопада 1998. Архів оригіналу за 11 вересня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  8. PR N°23 — FIBA announces 2010 Hall of Fame Class. FIBA Hall of Fame (англ.). FIBA.COM. 20 серпня 2010. Архів оригіналу за 6 серпня 2012. Процитовано 3 лютого 2012. 
  9. Kića novi konzul [Архівовано 7 травня 2022 у Wayback Machine.] (серб.)

Посилання[ред. | ред. код]