Драгойла Ярневич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Драгойла Ярневич
Dragojla Jarnević
Dragojla Jarnevic Ck 290708.jpg
Погруддя Драгойли Ярневич у Цриквениці
Ім'я при народженні Кароліна Ярневич
Прізвисько «Хорватська Вірджинія Вульф»[1]
Народилася 4 січня 1812(1812-01-04)
Карловац, Іллірійські провінції, Франція
Померла 12 березня 1875(1875-03-12) (63 роки)
Карловац, Австро-Угорщина
Підданство Австро-Угорщина
Діяльність поетеса, педагог, альпіністка
Відома завдяки Член іллірийського руху
Знання мов хорватська
Напрямок Ілліризм
Конфесія католицтво
Батько Янко Ярневич
Мати Ана Млинач
У шлюбі з не було
Діти не було

Драгойла Ярневич (хорв. Dragojla Jarnević), уроджена Кароліна Ярневич;[2] 4 січня 1812 — 12 березня 1875) — хорватська поетеса, письменниця, педагогиня та альпіністка. Членкиня іллірийського руху. Прародителька хорватського фемінізму.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Драгойла Ярневич народилась 4 січня 1812 року в купецькій сім'ї Карловацу, який входив до складу утворених трьома роками раніше Іллірійських провінцій Франції. Невдовзі її батьківщина знову повернулася під ярмо Габсбургів у складі Австрійської імперії.[3]

Новонароджена була охрещена в католицькій церкві під іменем Кароліна. У сім'ї її кликали Ліна. Вона була третьою донькою в родині, згодом у неї з'явилися два молодші брати й сестра. Батько дівчинки, Янко Ярневич, займався продажем виробів із заліза.[4] Він помер, коли доньці було сім років. Мати залишилася сама із шістьма дітьми. Не маючи навичок вправлятися з фінансами, сім'я швидко збідніла.[2]

Початкову освіту Кароліна здобула в Карловаці німецькою мовою.[5] Після 13 років займалася самостійно.

Її змальовували як красиву дівчину з русявим волоссям, яка викликала інтерес у чоловіків. Однак, через нічне нетримання сечі, яким вона страждала до сорока років, Кароліна відмовилася від ідеї про шлюб. У віці 21 року вона закохалася в друкаря Франца Редінгера, моравського німця з Брюну. Дізнавшись, що в нього є наречена, вона припинила роман із ним, однак надалі романтизувала його образ у своїх записах.[2]

Виїхавши з батьківщини у 1839 році, викладала крій та шиття у Граці, працювала гувернанткою в кількох шляхетських сім'ях Трієсту та Венеції. Під впливом Івана Трнського почала писати патріотичні вірші.[6]

Після повернення у 1840 році продовжила займатись шиттям, писала для журналів. Під впливом іллірійців «хорватизувала» своє ім'я і надалі використовувала його хорватську версію Драгойла.[2]

У серпні 1843 вона бачилася з Янко Драшковичем. У 1852 та 1869 роках була свідком візитів до Карловаца імператора Франца Йосифа I.[7]

Драгойла часто говорила про необхідність освіти хорватського народу, оскільки бачила в ній важливу передумову для досягнення політичних цілей. Від початку 1850-х вона намагалася дистанціюватися від політики і присвятити себе виключно педагогічній діяльності.[7]

У 18491853 роках викладала в створеній приватній школі для дівчаток. Згодом навчала сільських дітей у містечках Прибич та Крашич. Час від часу бувала в Загребі. У 1866 знову повернулась до Карловацу, де спілкувалась із лідерами хорватського педагогічного руху Даворіном Трстеньяком, Скендером Фабріковичем, Томичем з питань освіти. Писала наукові статті, лекції, брала участь у роботі хорватського Педагогічно-літературного товариства. 1872-го стала його дійсним членом.[6]

Увійшовши до іллірийського руху, Ярневич писала патріотичні пісні та тексти хорватською мовою, публікуючи їх у журналах, зокрема в Даниці. Її роман «Два Бенкету» на тему революційного 1848 року, був написаний в традиціях романтизму та опублікований у 1864-му.

Полюбляла театр. Її перу належали драми «Вероніка Десінічева», «Марія, королева Угорщини», «Дувна». Наразі є втраченими.

Її твори, на відміну від багатьох сучасників, чиї розповіді перепліталися з турецькою минувшиною, змальовували актуальні проблеми проблеми того часу в пізнаванному місці та часі. Протягом 1850-х—1860-х років Ярневич опублікувала понад десяток сентиментально-пригодницьких історій у періодичних виданнях. Також написала кілька оповідань для дітей.[6]

Велику цікавість представляє собою «Щоденник» письменниці, який вона вела від 1832 до 1874 року. Окрім автобіографічних записів, він містить спостереження авторки про видатних сучасників та політичні події. Написаний з позиції жінки, що свідомо обрала незалежність і самотність, яка живе працею своїх рук, наголошує на важливості грошей і підкреслює патріархальне й матеріальне пригнічення жінок у свій час. Спочатку Драгойла вела його німецькою мовою, а після кількох років записів, перейшла на хорватську. Специфіка полягала в тому, що Ярневич планувала зробити його згодом надбанням публіки, заповідаючи надрукувати його через десять років після її смерті. Було кілька спроб опрацювати рукопис, найвідомішою з яких стала редакція Станка Дворжака, внаслідок якої з'явилась книга «Житті однієї жінки. Обрані сторінки щоденника», видана 1958 року. Повністю опублікований щоденник був лише у 2000 році, опрацьований Іриною Лукшич.[1]

Письменниця пристрасно любила природу, з великим задоволенням відвідувала гори.[8] Була піонеркою альпіністського руху в Хорватії і її вважають першою альпіністкою цієї країни. 19 квітня 1836 року вона піднялася на вершину Мартіншак поблизу Карловаца. А 13 вересня 1843 вона стала першою жінкою, що піднялася на гору Окіч з крутої південної сторони.[9] Того часу це було великим досягненням, оскільки не існувало ніякого альпіністського спорядження, Драгойла підіймалася по скелям босоніж. Її шлях нині носить назву Драгойліна стежка.[10] Кожен рік організовується піший похід, який повторює шлях письменниці.[11]

Останні чотирнадцять років провела в бідності, але невпинно працювала. Померла Драгойла Ярневич 12 березня 1875 року. Її поховали 14 березня на католицькому цвинтарі Дубовац у Карловаці.[2]

Твори[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На літографії «Чоловіки іллірійської епохи» Драгойла Ярневич та графиня Сідонія Рубідо є єдиними зображеними жінками.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • Ім'я Драгойли Ярневич носить початкова школа в Карловаці, яка знаходиться за адресою вул. Стєпана Радича, 31.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Стаття Ани Ґалант «Драгойла Ярневич — з примусової приватності у сферу громадськості» від 4 січня 2016 [1] (хор.)
  2. а б в г д Francisca de Haan, Krassimira Daskalova, Anna Loutfi «A Biographical Dictionary of Women's Movements and Feminisms Central, Eastern, and South Eastern Europe, 19th and 20th Centuries». Central European University Press, Budapest-New-York, 2006. —698 стор. ISBN 978-963-7326-39-4, стор.185—188 [2] (англ.)
  3. Радянська історична енциклопедія. Іллірійські провінції [3] (рос.)
  4. Портал Карловацу. Драгойла Ярневич [4] Архівовано 29 березень 2017 у Wayback Machine. (хор.)
  5. Середньої школи для дівчат в той час не існувало [5] (хор.)
  6. а б в Хорватський біографічний словник. Драгайла Ярневич [6] (хор.)
  7. а б Янко Драшкович «Відображення ідей відродження у «Щоденнику» Драгайли Ярневич після 1848 року» [7] (хор.)
  8. З альпіністської минувшини. Ілірійка Драгойла Ярневич серед перших альпіністів світу [8] (хор.)
  9. Журнал «Хорватський альпініст» за травень 2013 року [9] (хор.)
  10. Драгойла Ярневич у горах [10] (хор.)
  11. Стаття Зеліки Ігрец «Драгойла Ярневич» з фотокартками [11] (хор.)
  12. Офіційний сайт школи [12] Архівовано 26 квітень 2016 у Wayback Machine. (хор.)

Література[ред. | ред. код]

  • Bock, Gisela: Frauen in der europäischen Geschichte. Vom Mittelalter bis zur Gegenwart, München, 2000.
  • Detoni Dujmić, Dunja: «Predgovor» u Dunja Detoni Dujmić (ur.), Dragojla Jarnević. Izabrana djela, Zagreb, 2003., стор. 9–26.
  • Šicel, Miroslav: Hrvatska književnost 19. i 20. stoljeća, Zagreb, 1997.
  • Zečević, Divna: Dragojla Jarnević, Zagreb, 1985.
  • Živančević, Milorad: Povijest hrvatske književnosti, Ilirizam, knj. 4, Zagreb, 1975.

Посилання[ред. | ред. код]