Дракони (Середзем'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дракони у Середзем'ї — у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна раса велетенських рептилієподібних істот виведена Морготом у Першу Епоху років Сонця для боротьби проти нолдорів. У позначенні назви виду, крім слова dragon (запозичене з французької) Толкін періодично використовував слова drake ( дракон, змій;від давньоанглійської draca, що походить від латинського draco) та worn ( черв; від давньоангл. wyrn - "змій", "дракон").

Раси Середзем'я
Айнури

Валар

Майар

Ельфи

Люди

Люди Півдня і Сходу

Гноми

Гобіти

Енти

Хуорни

Орли

Орки

Уруки

Тролі

Дракони

Велетні

Річні Діви

Балроги

Варги

Вовки-перевертні

Гобліни

Вампіри

Мертві

Назгули

Нежить з Могильників

Павуки

Том Бомбадил

Походження і різновиди драконів[ред.ред. код]

З яких істот Темний Вала вивів поріддя драконів залишилось невідомим. Можливо їх предками були духи - майар (як наприклад, вовки - перевертні), яким він надав змієподібну подобу. З опублікованих творів Толкіна про Середзем'я та незакінчених чернеток до них відомо про декілька видів драконів: урулокі - вогнедишні дракони (вони ж рамалокі - крилаті), феалокі (іскрові або дракони - світляки), лінгвілоки (морські дракони або дракони - риби) та холодні дракони з Висохлого плато та Еред - Метрін (Сірі Гори).

Урулокі або Вогнедишні дракони[ред.ред. код]

Урулокі (дракони вогню; від квен. uru - вогонь ; loci -дракон) - вогнедихні дракони. Найрозповсюдженіший вид драконів у Середзем 'ї. Згадуються у "Сильмариліоні", "Дітях Гуріна", та повісті "Гобіт, або Туди і Звідти".

Першим з цих драконів був Глаурунг Золотий, що вперше виповз з Ангбанда через двісті років після Дагор - Аргелеб (Славетна битва). Тоді він був ще юний і броня його не була тривкою тож син Фінголфіна Фінгон змусив його тікати назад у брами Ангбанда, поранивши стрілами[1].

Під час Дагор - Браголлах (Битва Раптового Полум 'я) він разом із балрогами та численними ордами орків (у кількості раніше небаченій), руйнував фортеці біля Ангбанда, нищив їх гарнізони. Далі випалив землі Маглорової пустки і Таргеліону[2].

У п 'ятій битві Нірнаед - Арноедіад приймав участь не лише Глаурунг, але й інші дракони, вони вклинились між ельфами Маедроса та Фінгона, розметаючи їх навсебіч. Проте гноми Белегоста яких вів володар міста Азагал мали спеціальні маски що захищали від драконового вогню, і вони врятували нолдорів, обступивши Глаурунга з усіх боків. Своїми сокирами вони дуже дошкуляли змієві, але йому вдалось збити з ніг Азагала і розчавити його. Однак, правитель гномів встиг увігнати в ніж у черево дракона і так сильно його поранив, що той утік з поля бою. Проте загибель володаря стала початком також і відступу гномів: вони несли тіло Азагала, співаючи свою похоронну пісню[3].

У 496 р. П. Е. Моргот відрядив Глаурунга у авангарді великої армії орків проти королівства нолдорів Нарготронд. Перетнувши Анфаугліт, він розорив північ долини Сіріону і вдерся в землі Нарготронда. Він осквернив озеро Ейтель - Іврін, перетворивши його на болото і випалив рівнину Талат - Дірнен. У бою на рівнині Тумгалад загинули всі воїни нарготрондського війська крім Туріна Мормегіля, що знайшов на Амон - Руд гномівську маску, що оберігала від жару Глаурунга. Турін поспівшив до Нарготронда, але орки та дракон випередили його, пройшовши по кам 'яному мосту через Нарог. збудованому з поради Туріна. Орки вбили або захопили в полон мешканців міста, але Глаурунг вигнав їх і, зібравши скарби спаленого Нарготронда. Діставшись зруйнованого міста, Турін зустрівся з драконом, але зазирнувши йому в очі був загіпнотизований звіром, який розповів йому брехню про те як його мати і сестра поневіряються в злиднях захопленим східнянами Дор - Ломіном. І Турін, забувши про схоплену орками Фіндуілас (доньку короля Ородрета) рушив у Гітлум.

Повіривши чуткам про те що Турін Мормегіль лишився у Нарготронді скам 'янілий від погляду дракона. Морвен та Ніенор в супроводі загону ельфів Доріату під проводом Маблунга вирушили до зруйнованого міста. Глаурунг, помітивши їх, виповз назовні і поглядом загіпнотизував Ніенор, змусивши її спочатку закам 'яніти, а згодом тікати на північ.

У 501 році, дізнавшись, що Турін в Бретілі, дракон залишив Нарготронд і приповз до його кордонів. Вийшовши йому назустріч, Турін зумів забратися на стрімкий берег Тейгліна, де лежав дракон, і встромив свій меч Англахел в його черево, коли він перебирався через ущелину. Перед смертю Глаурунг встиг зняти чари з Ніенор, і вона стрибнула у прірву, дізнавшись, що її чоловіком був її власний брат.Турін, прийшовши до тями і дізнавшись все, також наклав на себе руки, встромивши меч Англахел cобі в серце[4].

Рамалокі або Крилаті дракони[ред.ред. код]

Наступним щаблем еволюції урулокі стали крилаті дракони або рамалокі (від квен. rama - крила; loci - дракон). Першим з них був Анкагалон Чорний наймогутніший з драконів Моргота. Крилаті дракони брали участь у розоренні міста нолдорів Гондолін[5]. Під час Війни Гніву натиск драконів на чолі з Анкагалоном змусив Сили Заходу відступити від стін Ангбанда, але птахи на чолі з Королем Орлів Торондором та Еаренділ змогли відбити їх наступ. Еаренділ переміг Анкагалона і великий дракон, впавши на Тангородрим, розбив гору на друзки[6].

Крилаті вогнедишні дракони пережили Війну Гніву, і стали одним з найзапекліших ворогів гномів, позаяк вони також любили золото і коштовності. З семи гном 'ячих перстенів чотири згоріли у драконовому вогні.

Останній вогнедишний крилатий дракон, що згадується у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна - Смауг Золотистий, котрий у 2770 р. Т. Е. захопив чертоги гномів під горою Еребор та розорив місто Дейл. Повернення награбованих скарбів Смауга стало головною метою походу гномів Торіна Дубощита та Більбо, що описаний у повісті "Гобіт або Туди й Звідти". Восени 2941 р. Т. Е. гноми та гобіт розтривожили дракона і врятувались тільки дивом. Смауг відлетів до Довгого Озера, де підпалив місто Езгарот, але був убитий Бардом - Лучником[7].

Феалокі або Іскрові дракони[ред.ред. код]

Феалокі (від квен. fea - іскра; loci - дракон) або іскрові дракони - дракони, що вміли виромінювати світло. Єдина згадка про них міститься у незакінченій розповіді "Втрачений шлях та інші історії" (розділ "Етимології" 5 том "Історії Середзем 'я"). Існує версія що гігантські світлячки у 1 - му томі "Книги втрачених оповідей" (розділ "Хижа програної гри") були саме цими драконами.

Лінгвілокі або Морські дракони[ред.ред. код]

Лінгвілокі (дракон - риба; від квен. lingwe - риба; loce - дракон) або морський дракон (також лімлуг; від синд.lingw - риба, loce - дракон) - дракони що жили у морських глибинах. Єдина згадка міститься у незакінченій оповіді "Втрачений шлях та інші історії" ( розділ "Етимології" 5 том "Історії Середзем 'я").

Холодні дракони[ред.ред. код]

Холодні дракони - найслабші представники виду. Були набагато меншими від вогнедишних драконів Урулокі. Використовувались Морготом у Першу Епоху, хоч конкретної згадки про них у роботах Толкіна, що оповідають про ту епоху немає. У Війні Гніву більшість з них загинули, але деякі втекли у північні регіони Середзем 'я, у Сірі Гори. До них належав, зокрема, дракон Ската вбитий другим королем еотеодів Фрамом сином Фрумгара[8].

Живучи у Висохлій Пустці, холодні дракони дізнались про багаті на золото й коштовності поселення гномів у Сірих Горах. У 2589 р. Третьої Епохи вони вбили короля Даіна І і його середнього сина Фрора на порозі власного палацу. Саме через них гноми покинули Сірі Гори, відійшовши назад на Еребор та на Залізні Пагорби. У час що описується у повісті "Гобіт" (2941 р. Т. Е.), швидше за все, вони вже покинули Сірі Гори. Про них говориться у додатках до "Володаря Перснів" "Народ Дьюрина"[9] і "Дім Еорла"[8].

Тривалість життя[ред.ред. код]

Незважаючи на те що дракони, можливо, ведуть свій рід від духів - майар, вони не є вічними. Через тисячу років життя (або принаймі через декілька тисяч) вони перетворюються на камінь. Так, у повісті "Гобіт або Туди й Назад" про дракона Смауга було сказано: "дракони не забувають і не пробачають крадіжки до тих пір, поки через тисячу років самі не перетворяться на курне каміння, а до цього Смаугові було ще довго, можна було не поспішати.[10]"

Дракони в часи "Володаря Перснів"[ред.ред. код]

Хоч у "Володарі Перснів" дракони не згадуються, вони не вимерли, залишившись і в набагато пізніші часи. У своєму листі до Наомі Мітчісон від 25 квітня 1954 р. Дж. Р. Р. Толкін писав: "дракони. Вони зовсім не згинули, оскільки заявляли про себе в часи набагато пізніші, ближчі до наших. Хіба я сказав щось, що наводить на думку про повне зникнення драконів? Якщо так, то доведеться виправити. Єдине, що спливає в пам 'яті це абзац у томі І на сторінці 70: "Нині не лишилось на землі жодного дракона в якому давнє полум 'я палало б достатньо яскраво..." Але, як мені здається, що дракони ще жили на світі, хай і не у своїй первозданній могутності.[11]"

Примітки[ред.ред. код]

  1. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 13. Про повернення нолдорів. (укр.). Львів: "Астролябія". с. 113. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 -5. 
  2. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 18. Про сплюндрування Белеріанду та загибель Фінголфіна. (укр.). Львів: "Астролябія". с. 150 та 152. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  3. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 20. Про п 'яту битву Нірнаед - Арноедіад. (укр.). Львів: "Астролябія". с. 197 – 198. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  4. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Розділ 21. Про Туріна Турамбара (укр.). Львів: "Астролябія". с. 219 – 235. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  5. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 23. Про Туора і загибель Гондоліна. (укр.). Львів: "Астролябія". с. 252 – 254. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  6. Толкін, Дж. Р. Р. (2008.). Сильмариліон - Розділ 24. Про морську подорож Еаренділа і Війну Гніву. (укр.). Львів: "Астролябія". с. 262 – 263. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  7. Толкин, Дж. Р. Р. (1990.). Хоббит или Туда и Обратно - Главы 11., 12, 13, 14. На пороге, Разведка, Не хозяева в своем доме, Огонь и вода. (рос.). Хабаровск: "Амур". с. 162 – 203. ISBN отсутствует. Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  8. а б Толкин, Дж. Р. Р. (1991). Властелин Колец - Ч. 3. Возвращение Короля - Приложение 1. Хроники королей и правителей - Дом Йорла. (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 381. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5. 
  9. Толкин, Дж. Р. Р. (1991). Властелин Колец - Ч. 3. Возвращение Короля - Приложение 1. Хроники королей и Правителей. (рос.). Санкт - Петербург: "Северо - Запад". с. 390. ISBN 5 - 8352 - 0031 - 5. 
  10. Толкин, Дж. Р. Р. (1990.). Хоббит или Туда и Обратно - Глава 12. Разведка (рос.). Хабаровск: "Амур". с. 175. ISBN отсутствует. Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  11. Толкин, Дж. Р. Р. (2010 - е гг.). Письма - Письмо к Наоми Митчисон № 144 от 25 апреля 1954 г.. predanie. ru (рос.).