Драк Матвій Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Драк Матвій Ілліч
Драк Матвій Ілліч.jpg
Народження 17 (30) жовтня 1887(1887-10-30)
Вінниця
Смерть 20 липня 1963(1963-07-20) (75 років)
  Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСР
Навчання Одеське художнє училище
Діяльність художник
Нагороди
Заслужений артист України

Матві́й Іллі́ч Дра́к (17 (30) жовтня 1887(18871030), Вінниця — 20 липня 1963, Київ) — український театральний художник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Один із засновників, згодом головний художник та сценограф Київського українського драматичного театру ім. І Франка. 1940 — заслужений артист УРСР. У театрі працював з 1920 по 1949 рік, спільно з Гнатом Юрою створив чимало спектаклів — так, у листопаді 1924 відбулася прем'єра «97» по Миколі Кулішу (режисер Юра, художник Драк). Також працював в Київському театрі юного глядача на Липках.

Почав працювати в 1907 році у Вінниці театральним декоратором, одночасно навчаючись з 1904. 1910 року закінчив Одеське художнє училище у Костанді, 1914 — Мюнхенську художню академію. Працював із майбутнім архітектором Йосипом Каракісом над створенням декорацій. В театрі ім. І. Франка працював до 1949 року.

Автор оформлення спектаклів:

  • «На дні» (1920),
  • «Овече джерело» (1922),
  • «Фуанта Овехуна» (Лопе де Вега, грудень 1922),
  • «97» (1924),
  • «Fata morgana» за М. Коцюбинським (інсценізація та постановка Костя Кошевського, художник — М. Драк, музика Н. Прусліна);
  • «Лісова пісня» по Лесі Українці (1926),
  • «В степах України» (1940),
  • «Фронт» (1942),
  • «Сто тисяч» Карпенка-Карого (1947),
  • «Мартин Боруля» Тобілевича (1949),
  • «Глитай або павук» Кропивницького (1952).

Після війни влада розгорнула боротьбу з «безродними космополітами». В кожному колективі обов'язково треба було викрити таких «ворогів». У франківців під нищівну критику, яка могла закінчитися дуже сумно, потрапили художник Матвій Драк та режисер Борис Балабан. Останнього звинувачували у зв'язках з «ворогом народу», «буржуазним націоналістом» Курбасом (хоч викривали як космополітів). Три дні виступали в основному малоосвічені робітники і державні уповноважені. Амвросій Максиміліанович слухав-слухав, а тоді встав і сказав: «Що ви причепились до Матюші? Художник робить те, що йому накаже режисер. Борис при Курбасі був хлопчиськом на побігеньках, а я працював у Леся головним артистом, то починайте з мене, а не з них». На тому все й скінчилось.

Посилання[ред. | ред. код]