Драпатий Михайло Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Драпатий Михайло Васильович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Загальна інформація
Університет НУОУ (2017)
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
58 ОМПБр.png
 58 ОМПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2016—
58 ОМПБр.png
 58 ОМПБр, командир бригади
2015—2016
30 ОМБр.svg
 30 ОМБр, начштабу бригади
2014
72 ОМБр (1).png
 72 ОМБр, комбат 2 МБ
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «Народний Герой України»

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Офіцерська честь - Вікна-новини - 15.08.2014

Миха́йло Васи́льович Драпа́тий — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України. Командир 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Лицар орденів Богдана Хмельницького та «Народний Герой України».

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Коли почалась російська збройна агресія проти України, майор Драпатий був командиром 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (в/ч А2167, м. Біла Церква). Вже в середині квітня 2014-го 72 ОМБр у повному складі перебувала на Сході України і була готова до виконання бойових завдань.

Підрозділи 2-го батальйону бригади були розташовані довкола Маріуполя. 9 травня озброєні терористи здійснили спробу захоплення міського управління міліції. 2-му батальйону 72 ОМБр було віддано бойовий наказ зайти у місто на бронетехніці для посилення підрозділів, які відбивали штурм терористів, і звільнити заручників. Командував операцією командир батальйону майор Михайло Драпатий. Ситуація ускладнювалась тим, що провокатори підбурили проросійські налаштованих місцевих мешканців на протидію, по вулицях міста було встановлено барикади. Одна з таких барикад перегородила шлях, коли колона з чотирьох машин вже поверталась після виконання завдання на виїзд з міста, у першій машині їхав командир Драпатий. Відомі кадри, коли БМП «перелітає» через барикаду, демонстрували телеканали всього світу. За машиною командира через розбиту барикаду проїхали й інші[1]. Тоді, у 72-й бригаді з'явилися перші поранені — молодший сержант Юрій Лінкевич та солдат Олександр Галич. Після подій у Маріуполі терористи почали називати з'єднання «чорна бригада».

7 червня 1-й і 2-й батальйони 72-ї бригади вирушили в рейд вздовж кордону з РФ, взяли під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, утримували Савур-Могилу, Червонопартизанськ (пункт контролю). Їх завданням було дійти до кордону та відрізати терористів від логістичного забезпечення з Росії. Тоді на підтримку терористичних угруповань почались обстріли українських підрозділів з російської території з РСЗВ «Град» та «Ураган». Підрозділи 72, 79, 24 бригад та прикордонники опинилися у вогневому кільці, — відповідати на обстріли з російської території вони не могли, з іншого боку вогонь вели проросійські терористи, прикриваючись населеними пунктами.

«Були дні, коли нас по 7 годин безперервно розстрілювали з усіх видів артилерії та мінометів. Сили були нерівні, допомога не підходила, боєприпаси закінчувались, техніка майже вся була виведена з ладу. І тоді підрозділи пішли на прорив, вийти змогли не всі, а ті, хто прорвався, дійсно стали героями», — згадує Михайло Драпатий.

Майор Драпатий взяв на себе відповідальність за виведення підрозділів з району Ізварине та Червонопартизанська, він очолював ударну групу 72-ї бригади. Вранці 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, де перебували підрозділи 79 ОАеМБр та 24 ОМБр. Разом з ними в ніч з 6 на 7 серпня бійці 72 ОМБр здійснили другий, вирішальний етап свого славнозвісного прориву, вийшовши з так званого «Ізваринського котла» на з'єднання з головними силами. З оточення вийшли 260 бійців 2-го батальйону 72-ї бригади з понад 30 одиницями техніки[2], під час триденного прориву комбат втратив одного бійця — загинув солдат Сергій Волнухін. «Прорив здійснено організовано, в найскладніших умовах — по суцільних мінних полях, під безперервними ударами російської артилерії, знищуючи засідки російських найманців. Герої не просто врятували свої життя — вони зберегли велику кількість дорогої бойової техніки» — написав наступного дня журналіст Юрій Бутусов[3].

Після відпочинку, доукомплектування та відновлення боєздатності батальйон Драпатого повернувся в зону бойових дій у район Волновахи, а Михайла Васильовича відправили на навчання в Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, йому було присвоєне звання підполковника. Втім, він згодом перевівся на заочну форму навчання і повернувся в зону АТО — у складі 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський), де до кінця літа 2016 року служив на посаді начальника штабу — першого заступника командира бригади[4].

У серпні 2016 року призначений командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Конотоп), яка на той час виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі Донецької області.

У червні 2017 року успішно закінчив навчання в НУОУ з дипломом магістра[5].

З липня 2017 року командир бригади безпосередньо в зоні проведення АТО здійснює керівництво діями 58 ОМПБр в районі Бахмутської траси.

Факти з життя[ред. | ред. код]

  • Михайло Драпатий разом із дружиною Юлією виховує сина Івана.
  • Підполковник Драпатий підтримав бійців 72 ОМБр під час важких боїв у промзоні міста Авдіївка, назвав їх найкращими (відео-звернення).
  • Підполковник Драпатий висловився проти судового переслідування командирів, які приймають рішення під час війни, зокрема, генерала Назарова (відео)
  • Вагомий вклад підполковника Драпатого у справу захисту Батьківщини привернув увагу Слідчого комітету Російської Федерації, яка підтримує терористів, — в СК РФ стосовно українського офіцера Драпатого відкрито справу[6].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 67/2018, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ст. (15.03.2018)[7].
  • Указом Президента України № 339/2016, за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст. (22.08.2016)[8].
  • Недержавна відзнака Орден «Народний Герой України» (наказ № 14, 26.03.2016)[9][10].
  • Іменна вогнепальна зброя, вручена 25.11.2017 Міністром оборони України, під час його поїздки в зону АТО[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Так хто ж врятував Маріуполь? // 0629.com.ua — Сайт міста Маріуполя, 16 червня 2016
  2. Сухопутні війська ЗСУ. 72-га окрема гвардійська механізована Червоноградсько-Київська бригада
  3. Вони прорвались. Герої «сектора Д» вийшли з оточення // Юрій Бутусов. «Цензор.нет», 8 серпня 2017
  4. Україна повинна знати своїх героїв!
  5. Вітаємо побратима. Від щирого серця вітаю Народного Героя України підполковника Михайла Драпатого з закінченням Національного університету оборони України ім. Черняховського
  6. Порушено кримінальну справу — ДСУ СК РФ, 28 листопада 2016(рос.)
  7. Указ Президента України від 15 березня 2018 року № 67/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 339/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  9. Герої нашого часу: Михайло Драпатий, який сьогодні командує 58-ю мотопіхотною бригадою, має орден Народного Героя України // «Голос Конотопа», 28 листопада 2016
  10. Його прізвищем вчора також поповнися список народних героїв України // facebook 30-ї ОМБр, 27 березень 2016
  11. Сьогодні з візитом до 58 ОМПБр завітав Міністр оборони України Степан Полторак разом з керівником АТО Михайлом Забродським // facebook 58 омпбр, 25 листопада 2017

Джерела[ред. | ред. код]