Дрезденська долина Ельби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вид на заливні луги і Дрезден

Дрезденська долина Ельби — ділянка долини річки Ельба в столиці Саксонії Дрездені, включена у 2004 році до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за критеріями ii, iii, iv, v. У 2006 році долина була занесена до списку об'єктів Всесвітньої спадщини, що знаходяться під загрозою знищення, через плани будівництва Вальдшлесхенського моста через Ельбу, в 2009 році — була виключена зі списку об'єктів Всесвітньої спадщини, причому до неї зі списку виключався лише один об'єкт — резерват аравійської антилопи в 2007 році[1].

Долина шириною 0,5-3 км тягнеться уздовж річки з північного заходу на південний схід приблизно на 18 км — від заміського палацу Августа Сильного в Юбігау і полів Острагехеге до палацово-паркового ансамблю Пільніц і острова на Ельбі[2].

Східна частина долини[ред. | ред. код]

У долині розташовані заплави шириною 50-100 м, які ніколи не забудовувалися (за винятком району Острагехеге); на острові біля Пільніца знаходиться закритий для відвідування заповідник. До оточуючих долину пагорбів схили правого берега Ельби піднімаються терасами, які раніше використовувалися для виноградарства. У XIX столітті велика частина їхніх територій було перетворено на приміські вілли з садами і парками, проте деякі з виноградників існують і зараз (наприклад, охоронювана область Schönfelder Hochland і Elbhänge Dresden-Pirna, а також виноградники в Пільніці і Дінглінгері).

Одним з центрів культурної спадщини в долині річки є палацово-парковий ансамбль Пільніц, розташований в східній частині. Будівництво комплексу почалося в 1720-ті роки, а після 1778 року він став літньою резиденцією курфюрста Фрідріха Августа III. Деякі селища в долині річки зберегли свою історичну структуру. На правому березі річки розташовується район Дрездена Лошвіц, на лівому — Блазевіц, забудова яких майже не змінилася з XIX і почала XX віків.

Міст «Блакитне диво» в долині Ельби

На Лошвицкой піднесеності стоять декілька вілл з парками, що оточують їх, так звані «ельбські замки»: замок Альбрехтсберг, замок Лінгнера, замок Екберг (нім. Schloss Eckberg), побудовані в 1850—1860 роках. Крематорій в Толкевіці (нім. Krematorium Tolkewitz) на кладовищі Йоханнісфрідгоф (нім. Johannisfriedhof) представляє пізніший період (1909—1911 рр.).

Добре збереглися також деякі пам'ятники часів промислової революції: сталевий міст «Блакитне диво» завдовжки 280 м (1891—1893), однопутний почіпний залізничний міст (1898—1901), а також дрезденський фунікулер (1894-95) і дрезденська підвісна дорога (1899—1901). Пасажирські перевезення по річці виконуються Саксонським пароплавством (нім. Sächsische Dampfschifffahrt), у флоті якого є пароплави кінця XIX століття (найстаріший був побудований в 1879 році)[3].

Історичний центр Дрездена[ред. | ред. код]

Історичний центр Дрездена і пристань Саксонського пароплавства на березі Ельби

Культурний ландшафт долини також включає історичний центр Дрездена з численними пам'ятниками і парками. Заснований в середні віки на лівому березі Ельби, Дрезден з XVI століття є столицею саксонських курфюрстів.

Після того, як Август Сильний став королем Польщі в 1697 році, місто було сильно реконструйовано. Старі укріплення були знесені за винятком тераси Брюля (яку в Дрездені називають «Балконом Європи»).

Основні пам'ятники розташовані навколо Театральної площі: Дрезденський замок-резиденція, палац Ташенберг (нім. Palais Taschenberg), Цвінгер, опера Земпера, і Гофкірхе — кафедральний собор Дрезденсько Майсенської єпархії і придворна церква саксонських курфюрстів і королів. На правому березі річки, навпроти історичного центру розташований район Нойштадт (нім. Neustadt), на території якого знаходяться Японський палац XVIII століття з прилеглими барочними садами, будівлі саксонських міністерств і інші будови XVIII і XIX віків[3].

Західна частина долини[ред. | ред. код]

На західній частині долини розташовується ще один палацовий комплекс Юбігау (1724—1726). Район Острагехеге, що був у XVI—XVII століттях парком для оленів, в 1902—1910 роках став міською скотобазою і найбільш просунутою в Європі бойнею, яка нині закрита, але частина будівель реконструйована і використовується Дрезденським виставковим комплексом (нім. Messe Dresden).

Див. також[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Координати: DE-SN_type: landmark 51°02′59″ пн. ш. 13°48′48″ сх. д. / 51.04972° пн. ш. 13.81333° сх. д. / 51.04972; 13.81333

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dresden is deleted from UNESCO’s World Heritage List (en). UNESCO World Heritage Centre. 25 червня 2009. Архів оригіналу за 07.07.2017. Процитовано 25.06.2009. 
  2. Dresden Elbe Valley (en). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 24.05.2015. Процитовано 25.06.2009. 
  3. а б Dresden Elbe Valley, Advisory body evaluation (en). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 19.09.2011. Процитовано 27.06.2009. 

Фототека[ред. | ред. код]

Dresden-Neustadt-pano2.jpg