Дрим-поп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дримпоп
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярність 1980-х, з тих пір широко поширений
США, Європа
Велика Британія
Похідні жанри Шугейзинг, Неопсиходелія
Спейс-рок, Седкор
Психоделічний поп

Дрим-поп (англ. Dream pop) — субжанр альтернативного року[1] і неопсиходелії[3], який утворився на початку 1980-х на стику постпанку і етереал-вейву[en].[1] Для нього характерне атмосферне, «мрійливе» звучання, що поєднується з «повітряними», ніжними поп-мелодіями.[4] Його засновником вважається шотландська група «Cocteau Twins».[5][6] У кінці 1980-х на основі дрим-попу розвинулися такі музичні напрямки, як шуґейзинг і британський спейсрок.

Історія та представники[ред. | ред. код]

У числі «протодримпопових» пісень, у яких уперше починають оформлятися канони стилю, можна назвати, наприклад, «Sunday Morning» The Velvet Underground і «#9 Dream» Джона Леннона, що поєднують в собі атмосферний «дзвінке» звучання і «мрійливий», з придихом вокал. З інших виконавців, які вплинули на цей напрямок, слід зазначити основоположників етереала Cocteau Twins і This Mortal Coil, The Cure, спейс-рокерів Spacemen 3 і т. д. У становленні дримпоп у як стилю важливу роль зіграли такі незалежні лейбли, як 4AD, Creation Records і Sarah Records, навколо яких і формувалася британська дримпопова сцена. Ґотикроковий за походженням 4AD, на якому записувалися Cocteau Twins і This Mortal Coil, пізніше працював із такими важливими дримпопових виконавцями, як Pale Saints, Lush, His Name Is Alive, AR Kane та іншими, Creation Records під керівництвом Алана МакГі зі самого початку концентрувався на дженгл-, нойз- і дримпопа і видавав записи таких музикантів, як Slowdive, My Bloody Valentine, Ride; Sarah Records, переважно індіпопова, лейбл, випускав St. Christopher, Secret Shine, Eternal. В Америці ініціативу підхопили спочатку твіпопова Slumberland Records (Black Tambourine, Lilys, Lorelei) і Vernon Yard (Low). Крім того, в числі лідерів американського дримпопу називають вихідців з «андеграунду Пейслі» Mazzy Star, а також такі неопсиходелічні індіпоп-групи, як The Flaming Lips і Mercury Rev.

Вплив на інші стилі[ред. | ред. код]

Шуґейзинг[ред. | ред. код]

Більш гучна, гучна й агресивна гілка дримпопу отримала назву «шуґейзинг»; цей стиль став відомий завдяки таким музикантам, як Lush, Slowdive, My Bloody Valentine і т. д., комбінована «атмосферність» дримпопу з енергійністю таких постпанкгруп, як Sonic Youth і The Chameleons. Шуґейзинг, зберігаючи вірність дримпоповим звучанням і атмосфері, тяжів в той же час до більшої енергії і наполегливости.

Подальший розвиток[ред. | ред. код]

Тоді як шуґейзинг став прямим продовженням дримпопу, серед інших напрямків, на які справив вплив цей стиль, слід зазначити, наприклад, трипхоп, седкор і построк, для яких, як і для дримпопу, характерна відмова від властивої класичній рок-музиці енергійності і різкості на користь більшої абстрактності, атмосферності і мелодійності. Розвиток же самого дримпопу продовжився в 1990-x і початку 2000-x — до цього напрямку зараховують (нерідко з застереженнями) такі створені в ті роки колективи, як Sigur Rós, M83, Mercury Rev, … And You Will Know Us by the Trail of Dead, Dubstar, Laika, Asobi Seksu, Broken Social Scene, Readymade, Bethany Curve, Halou, Windy & Carl, Trespassers William, Southpacific, Amusement Parks on Fire, Mira, Yume Bitsu, Devics, Xinlisupreme, Mew, Air Formation, Psychic Ills, Charlene, Auburn Lull, Blonde Redhead. Іноді до них застосовується дещо зневажливе визначення «ньюґейз» (від «шуґейз»).

Найвідоміші виконавці[ред. | ред. код]

  • Mew
  • Vank
  • Mazzy Star
  • Cocteau Twins
  • Dead Can Dance
  • Slowdive
  • Dubstar
  • The Chameleons
  • My Bloody Valentine
  • The Verve

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Anon. Dream Pop. AllMusic. Процитовано 2020-01-12. 
  2. Ramirez, AJ (31 October 2009). "Bela Lugosi's Dead": 30 Years of Goth, Gloom, and Post-Post-Punk. PopMatters. Процитовано 2020-01-12. (англ.)
  3. а б Reynolds, Simon (1 December 1991). Pop View; 'Dream-Pop' Bands Define the Times in Britain. The New York Times (The New York Times Company). Процитовано 2020-01-12. (англ.)
  4. Bogdanov, Vladimir (2001). The AllMusic Guide to Electronica, Backbeat UK, ISBN 978-0-87930-628-1, p. ix.
  5. Sanna, Antonio (2019). Critical Essays on Twin Peaks: The Return. Palgrave Macmillan. с. 286. ISBN 978-3-030-04798-6. doi:10.1007/978-3-030-04798-6. Процитовано 2020-01-12. (англ.)
  6. N. Wiseman-Trowse (2008). Performing Class in British Popular Music. Palgrave Macmillan UK. с. 147. ISBN 978-0-230-59497-5. doi:10.1057/9780230594975. Процитовано 2020-01-12. (англ.)