Дровітня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Заготовлені дрова на дровітні
Рубання дров на дровітні

Дрові́тня, діал. дриве́тня, дриві́тня, дриво́тня, дріві́тня, розм. дровни́к (прасл. *drъvotonь, *drъvotьna, від *drъva та *tęti, *tьnǫ — «тяти», «рубати»)[1] — місце або приміщення, де зберігають дрова[2][3][4][5]. Друге значення — масивна колода, на якій рубають дрова[2][3] (у цьому значенні вживалося також слово «ко́вбиця»)[6]. Як правило, ставиться сторч.

При складуванні дров біля приміщення дровітня виконує роль підстінкового прикриття будови. При складуванні дров окремо формують дровітню-стіг, при цьому верхню частину обладнують з урахуванням стікання дощової води.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  2. а б Дровітня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Дрівітня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Дривітня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Дровник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Ковбиця // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.