Дрогобицький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дрогобицький повіт
Основні дані
Країна: Польська республіка (1918—1939)
Воєводство: Львівське
Утворений: 1920
Населення: 194 485[1] (1931) р.
Площа: 1499,22[1] км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Дрогобич
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 12
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Дрогобицький повіт (пол. Powiat drohobycki)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було м. Дрогобич. Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Період Австро-Угорщини[ред.ред. код]

Період ЗУНР[ред.ред. код]

Польський період[ред.ред. код]

Розпорядженням Ради Міністрів 20 травня 1930 р. до Дрогобича включено приміські села Мражниця, Баня Котовська, Губичі і Тустановичі[2].

Станом на 1934 рік площа Дрогобицького повіту становила 1 499,22 км²; населення (1931 р.) — 194 485 осіб, налічувалось 29279 житлових будинків[1].

15 червня 1934 р. село Волоща передане з Самбірського повіту до Дрогобицького[3].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[4] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Адміністративний поділ повіту[ред.ред. код]

В склад повіту входили такі гміни:

Дрогобицький повіт

Сільські гміни (в 1934 році)

Міста

Радянський період[ред.ред. код]

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Дрогобицької області[5].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Меденицький, Дрогобицький і Підбузький райони Дрогобицької області[6].

Населення[ред.ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту[7].

У 1939 році в повіті проживало 207 310 мешканців (124 145 українців-грекокатоликів — 59,88%, 7 400 українців-латинників — 3,57%, 41 570 поляків — 20,05%, 260 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,13%, 30 590 євреїв — 14,76% і 3 345 німців та осіб інших національностей — 1,61%)[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 194 456 населення ніби-то було аж 91 935 (47,28%) поляків при 79 214 (40,74%) українців, 20 484 (10,53%) євреїв і 2 428 (1,25%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) і шематизмам та національним пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1943) переписами.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.