Дрогобицький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дрогобицький повіт
Основні дані
Країна: Австро-Угорщина, ЗУНР, Польська Республіка, УРСР
Воєводство: Королівство Галичини та Володимирії, Львівська військова область, Львівське воєводство, Дрогобицька область
Утворений: 1918
Населення: 194 485[1] (1931) р.
Площа: 1499,22[1] км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр: Дрогобич
Міські гміни: 2
Сільські гміни: 12
Мапа повіту
Мапа повіту
Повітова влада

Дрогобицький повіт (пол. Powiat drohobycki)[1] — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було місто Дрогобич. Включений до складу Львівського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Період Австро-Угорщини[ред.ред. код]

Період ЗУНР[ред.ред. код]

Повітовим комісаром став д-р Микола Бодруґ, якого з 12 листопада 1918 року змінив Антін Горбачевський[2]. Український Державний Банк (колишній «Австро-Угорський») очолив о. Антін Рудницький. Завідувачами податкового уряду стали Василь Гаврилів та Михасевич. Тимчасовим керівником повітового суду призначили Юліана Дроздовського. Начальником залізничної станції став інспектор Дмитро Гутович, пошти й телеграфу — Іван Калинович. Повітову жандармерію взяв під свою команду четар Окопний. Окружну Шкільну Раду очолив інспектор Іван Ліщинський. Директором Державної української гімназії став Андрій Алиськевич.

Польська анексія (у складі Львівського воєводства)[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Дрогобицький повіт

Розпорядженням Ради Міністрів 20 травня 1930 р. до Борислава включено приміські села Мражниця, Баня Котовська, Губичі і Тустановичі[3].

Станом на 1934 рік площа Дрогобицького повіту становила 1 499,22 км²; населення (1931 р.) — 194 485 осіб, налічувалось 29279 житлових будинків[1].

15 червня 1934 р. село Волоща передане з Самбірського повіту до Дрогобицького[4].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[5] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) гмін, які позначали громаду села. Новоутворені гміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські гміни)[ред.ред. код]

  1. м. Дрогобич
  2. м. Борислав - місто з 1933 року
  3. Тустановичі - міська гміна до 1930, коли була включена до складу сусідньої міської гміни Борислав.

Сільські гміни[ред.ред. код]

Кількість:

1920-1934 рр. - 73

в 1934 р. - 74

1934-1939 рр. - 12

Об'єднані сільські гміни 1934 року Старі сільські гміни Кількість
1 Гміна Дережичі ДережичіЯсениця-СільнаМонастир-ДережицькийМодричіПопелі 5
2 Гміна Добрівляни Воля ЯкубоваВолоща (з 15.06.1934), Вороблевичі, ГрушівДобрівляниЛітняРолівТинів 8
3 Гміна Гірське БільчеГірськеКриницяРаделичіЛипиціСаска Камеральна (Мала Горожанна), Угартсберґ 7
4 Гміна Новий Кропивник Довге ПідбузькеЛастівкаМайдан, Новий КропивникСтарий КропивникРибник 6
5 Гміна Лішня БроницяДолішній ЛужокЛішня, Медвежа, Монастир-ЛішнянськийНагуєвичіСнятинкаУнятичі 8
6 Гміна Меденичі Довге Меденицьке (Довге), Йозефсберґ, КьоніґсауЛетня, МеденичіОпаріРіпчиці 7
7 Гміна Нойдорф БолехівціВерхні ГаїНижні Гаї, НойдорфПочаєвичіРаневичі 6
8 Гміна Підбуж Бистриця, ВинникиЖданівка, Залокоть, ОпакаПідбужПідмонастирокСмільнаСторонаУріж 10
9 Гміна Рихтичі Вацевичі, Далява, ЛиповецьМихайлевичіРихтичіСолонськеСтаре Село 7
10 Гміна Східниця Східниця 1
11 Гміна Стебник ДоброгостівГассендорфКолпецьОрівСолець, Станиля, СтебникУличне 8
12 Гміна Трускавець Трускавець 1

Радянський період[ред.ред. код]

27 листопада 1939 року повіт включено до новоутвореної Дрогобицької області[6].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Меденицький, Дрогобицький і Підбузький райони Дрогобицької області[7].

Населення[ред.ред. код]

У 1907 році українці-грекокатолики становили 66% населення повіту[8].

У 1939 році в повіті проживало 207 310 мешканців (124 145 українців-грекокатоликів — 59,88%, 7 400 українців-латинників — 3,57%, 41 570 поляків — 20,05%, 260 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,13%, 30 590 євреїв — 14,76% і 3 345 німців та осіб інших національностей — 1,61%)[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 194 456 населення ніби-то було аж 91 935 (47,28%) поляків при 79 214 (40,74%) українців, 20 484 (10,53%) євреїв і 2 428 (1,25%) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) і шематизмам та національним пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1943) переписами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Skorowidz gmin Rzeczypospolitej Polskiej. Warszawa 1935.
  2. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ), Олег Павлишин, 1.09.2011
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 20 maja 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Borysławia w powiecie drohobyckim, województwie lwowskiem. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów drohobyckiego i samborskiego w województwie lwowskiem. (пол.)
  5. Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 14 липня 1934 року про поділ дрогобицького повіту в львівському воєводстві на гміни(сільські муніципалітети). Dz. U. z 1934 r. Nr 64, poz. 542
  6. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  7. Хроніка за 17 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України
  8. Українці. Частка у населенні повітів
  9. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 24

Див. також[ред.ред. код]