Друга карабаська війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Друга карабаська війна
Карабаський конфлікт
2020 Karabakh conflict collage.jpg

Дата: 27 вересня 2020 — 10 листопада 2020 (1 місяць та 2 тижні)
Місце: Нагірний Карабах та 7 районів Азербайджану
Результат: Перемога Азербайджану [1]
  • Мирний договір, підписаний 10 листопада 2020 року
  • Вірменські сили повинні бути виведені з поясу безпеки
  • Азербайджан зберігає територіальні переваги та отримує доступ до Нахічевані
  • Розгорнутий російський та турецький миротворчі контингенти
Територіальні зміни: Під час війни Азербайджан взяв під контроль 5 міст, 4 містечка та 240 сіл та весь азербайджано-іранський кордон
Сторони
Азербайджан Азербайджан
Постачальники зброї:
Вірменія Вірменія
Нагірно-Карабаська Республіка Нагірно-Карабаська Республіка
Союзники:
  • Вірменські добровольці
Постачальники зброї:
Командувачі
Азербайджан Ільхам Алієв
(Президент Азербайджану)
Азербайджан Закір Гасанов (Міністр оборони Азербайджану)
Вірменія Нікол Пашинян
(Прем'єр-міністр Вірменії)
Нагірно-Карабаська Республіка Араїк Арутюнян (Президент Арцаху)
Вірменія Давід Тороян (міністр оборони Вірменії)
Нагірно-Карабаська Республіка Джалал Арутюнян (міністр оборони Арцаху до 27.10.2020)
Нагірно-Карабаська Республіка Мікаел Арзуманян (міністр оборони Арцаху з 27.10.2020)
Втрати
За офіційними даними Азербайджану:
  • 2 823 загиблих[4]

За непідтвердженими даними Вірменії:[5]

  • 7 510 загиблих
  • 16 гелікоптерів
  • 25 літаків

Незалежні дані:[6]
224 одиниці техніки:

  • 46 танків
  • 84 ББМ
  • 1 РСЗВ
  • 12 літаків
  • 1 гелікоптер
  • 26 БПЛА
  • 54 одиниці автомобільної техніки
За офіційними даними Вірменії:
  • 3 439—4 000 загиблих[7]

За непідтвердженими даними Азербайджану:[8]

  • 5 000+ загиблих
  • 2 літака Су-25

Незалежні дані:[6]
1510 одиниць техніки:

  • 249 танків
  • 178 ББМ
  • 269 артилерійських систем
  • 85 РСЗВ
  • 2 ОТРК
  • 1 літак
  • 1 гелікоптер
  • 6 БПЛА
  • 719 одиниць автомобільної техніки
93 азербайджанських та 50 вірменських цивільних вбито[9]; 404 азербайджанських[10] та 144 вірменських цивільних поранено[11]

Друга карабаська війна[12][13][14][15][16][17] — збройний конфлікт між збройними силами Азербайджану та самопроголошеної Нагірно-Карабаської республіки (Республіки Арцах) і Вірменії в Нагірному Карабасі (Арцасі), новий спалах нерозв'язаного карабаського конфлікту.

Військова операція азербайджанської армії в Нагірному Карабасі, яка тривала 44 дні, закінчилася успіхом для неї. Азербайджан повернув собі значну частину територій, окупованих Вірменією в ході Першої карабаської війни. Мирна угода щодо Нагірного Карабаху (Арцаху) передбачає, зокрема, введення російських миротворців, вихід вірменських сил з прилеглих до НКР (РА) районів і залишення під контролем Азербайджану частини території Нагірного Карабаху (Арцаху), зокрема, міста Шуша.

Передумови[ред. | ред. код]

Зіткнення є частиною Карабаського конфлікту — суперечки щодо Нагірного Карабаху (Арцаху), регіону Південного Кавказу між Азербайджаном і Вірменією[18]. Де-юре — це територія Азербайджану, проте фактично її контролювала невизнана Республіка Арцах (Нагірно-Карабаська Республіка) (НКР), яку контролювала Вірменія[19]. Етнічний конфлікт розгорівся тут наприкінці 1980-х років, а після розпаду СРСР 1991 року він переріс у повноцінну війну. Перша карабаська війна закінчилася припиненням вогню 1994 року, коли Вірменія завоювала регіон Арцаху (Нагірного Карабаху), а також прилеглі Агдамський, Джебраїльський, Фюзулинський, Кельбаджарський, Кубатлинський, Лачинський та Зангеланський райони Азербайджану[20]. Протягом трьох десятиліть відбувалися численні порушення режиму припинення вогню, найсерйознішими були зіткнення в Нагірному Карабасі 2016 року[21]. Спроби міжнародного посередництва зазнали краху, особливо через провал мирного плану Мадридських принципів, що призвело до відновлення бойових дій[22][23][24].

У липні 2020 року на кордоні між Вірменією та Азербайджаном у Товузькому районі почалися бої[25]. Тисячі азербайджанців виходили на демонстрації на підтримку війни з Вірменією, а Турреччина різкою риторикою підтримала Азербайджан[26].

23 липня 2020 року Вірменія оголосила про початок спільних навчань систем ППО з Росією та аналіз зіткнень у липні 2020 року[27]. Через тиждень Азербайджан провів низку військових навчань, які тривали з 29 липня по 10 серпня[28][29][30], а потім знову на початку вересня за участю Туреччини[31]. Навчання пройшли за участі бронетехніки, артилерійських установок, мінометів, а також військової авіації та засобів ППО армій двох країн. Навчання відбувалися містах в Баку, Нахічевані, Гянджі, Кюрдамирі та Євласі.[32] Наприкінці вересня Вірменія взяла участь у спільних військових навчаннях на південному кордоні Російської Федерації, у Вірменії, а також в Абхазії та Південній Осетії[33][34]. Під час 75-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган зробив заяву на підтримку територіальної цілісності Азербайджану та Грузії[35]. У вересні 2020 року Вірменія взяла участь у російських військових навчання Кавказ-2020, тоді як Азербайджан відмовився і направив лише спостерігачів.[36]

Турецьку підтримку Азербайджану розглядають як таку, що пов'язана з експансіоністською та неоосманською зовнішньою політикою[37][38], поєднавши її втручання з політикою в Сирії, Іраку та Східному Середземномор'ї[39][40][41].

До відновлення бойових дій з'явилися повідомлення про те, що сотні бійців Сирійської національної армії з дивізії «Хамза» були переведені до Азербайджану[42], в той час як за повідомленнями турецьких ЗМІ, наближених до президента Ердогана, багато членів Загонів народної оборони та Робітничої партії Курдистану з Іраку та Сирії були переведені до Нагірного Карабаху для підготовки вірменських ополченців проти Азербайджану[43]. Уряди Азербайджану та Вірменії заперечили звинувачення в присутності іноземних бойовиків[44][45].

Мапа бойових дій в Нагірному Карабасі
   Вірменія
   Азербайджан
   НКР (під контролем російського «миротворчого контингенту»)
   Територія, звільнена Азербайджаном
   Територія, на яку претендує Республіка Арцах, але підконтрольна Азербайджану

Хронологія бойових дій[ред. | ред. код]

Розпочалися вранці 27 вересня 2020 вздовж лінії зіткнення з Нагірним Карабахом. Обидві сторони повідомили про жертви серед військових та цивільного населення[46]. У відповідь на зіткнення у Вірменії[47] та в самопроголошеній Республіці Арцах оголошено воєнний стан та повна мобілізація[18][48], а в Азербайджані було введено воєнний стан та комендантську годину[49]. 28 вересня в Азербайджані оголошено часткову мобілізацію[50].

Хронологія бойових дій в першу чергу базується на офіційних повідомленнях сторін конфлікту. Бойові дії характеризуються використанням важкої артилерії, бронетехніки, у тому числі танків, та безпілотників, а також, за повідомленнями, з використанням касетних боєприпасів, заборонених більшістю держав світу, але не Вірменією чи Азербайджаном[51]. Конфлікт частково перекинувся за межі міжнародних кордонів: в Східному Азербайджані в Ірані падали снаряди та ракети, які не заподіяли шкоди[52][53][54], а Іран збив кілька безпілотних літальних апаратів (БПЛА)[55][56][57].

Після звільнення міста Шуша, другого за величиною поселення в Нагірному Карабасі, між президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, прем'єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном та президентом Росії Володимиром Путіним було підписано мирну угоду, що припиняє всі бойові дії в зоні нагорно-карабахського конфлікту з 00:00, 10 листопада 2020 р. за московським часом.[58][59] Самопроголошений президент Арцаху Араїк Арутюнян також погодився припинити військові дії. Відповідно до заяви, оголошується про повне припинення вогню і всіх військових дій в зоні нагірно-карабахського конфлікту з 00:00 за московським часом 10 листопада 2020 року. Азербайджанська Республіка і Республіка Вірменія зупиняються на займаних ними позиціях. Уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі і вздовж Лачинського коридору розгортається миротворчий контингент Російської Федерації в кількості 1960 військовослужбовців. За погодженням сторін буде забезпечено будівництво нових транспортних комунікацій, що зв'язують Нахічеванську Автономну Республіку із західними районами Азербайджану. Республіка Вірменія повертає Азербайджанській Республіці Агдамський район і території, утримувані вірменською стороною в Газахському районі Азербайджанської Республіки, Кельбаджарський район, Лачинський район (залишаючи при цьому за собою Лачинський коридор).[58]

12 грудня 2020 року, Азербайджан і Вірменія звинуватили один одного у порушенні режиму припинення вогню. Так, у Міністерстві оборони Азербайджану заявили, що Вірменія вчинила «провокаційні дії на звільнених територіях Азербайджану», порушивши режим припинення вогню, і що Збройні сили Азербайджану вжили заходів у відповідь. Водночас у Міноборони Вірменії, заявили, що Азербайджан відновив «активні наступальні дії» у районі населених пунктів Хін Тахлар і Хцаберд у Нагірному Карабасі, а вірменські сили вжили «відповідні дії» у відповідь[60].

13 грудня 2020 року, Міністерство оборони і Служба державної безпеки (СДБ) Азербайджану заявили про проведення у Нагірному Карабаху антитерористичної операції у відповідь на «провокації» з боку вірменських військових, внаслідок яких з 26 листопада було вбито четверо азербайджанських військових[61].

Дії Вірменії та Азербайджану[ред. | ред. код]

Вірменія[ред. | ред. код]

Гасло «#Հաղթելուենք» («Ми переможемо») в центрі Єревану на підтримку Карабаху, 2 жовтня 2020

28 вересня Вірменія заборонила всім чоловікам, старшим 18 років, що підлягають мобілізації, покидати країну[62].

29 вересня Вірменія відклала суд над експрезидентом Робертом Кочаряном та іншими колишніми чиновниками, звинуваченими у справі про заворушення після виборів 2008 року. Причиною стало те, що один з підсудних, колишній міністр оборони Вірменії Сейран Оганян, відправився до Карабаху[63].

1 жовтня у Вірменії став недоступним TikTok[64]. Того ж дня Служба національної безпеки Вірменії заявила, що заарештувала колишнього високопоставленого вірменського військового чиновника, якого звинувачують у державній зраді за підозрою у шпигунстві на користь азербайджанських спецслужб[65]. Згодом 4 жовтня СНБ заявила, що заарештувала кількох іноземних громадян за підозрою в шпигунстві[66].

Вірменія відкликала свого посла в Ізраїлі на знак протесту проти продажу ізраїльської зброї Азербайджану[67].

Азербайджан[ред. | ред. код]

Марш азербайджанців у Баку з національними прапорами на підтримку Збройних сил Азербайджану, 1 жовтня 2020.

27 вересня влада Азербайджану обмежила доступ до інтернету у всіх частинах країни після початку зіткнень. Згідно з заявою Міністерства транспорту, зв'язку та високих технологій Азербайджану, на такий крок пішли для запобігання вірменських провокацій[68]. Державний комітет по роботі з діаспорою Азербайджану також звернувся до азербайджанців, які проживають за кордоном, не використовувати неофіційну, неуточнену та упереджену інформацію в соціальних мережах, електронних ЗМІ та інших ЗМІ[69]. Міллі Меджліс Азербайджану оголосив комендантську годину у Баку, Гянджі, Гейгельському, Євлахському та низці районів з опівночі 28 вересня[70][71], комендантом призначено міністра внутрішніх справ Вілаята Ейвазова[72]. Прес-служба Азербайджанських авіаліній повідомила, що всі аеропорти Азербайджанської Республіки будуть закриті для регулярних пасажирських рейсів до 30 вересня[73]. Військові прокуратури Фюзулінського, Тертерського, Карабаського та Гянджийського районів почали слідство щодо воєнних та інших злочинів на підставі інформацій та свідчень[74].

28 вересня Президент Азербайджану Ільхам Алієв видав указ про часткову мобілізацію[50].

31 жовтня 2020 після встановлення контролю над територіями на кордоні з Іраном, Азербайджан відновив ще чотири прикордонні застави.[75]

Втрати[ред. | ред. код]

Втрати серед цивільного населення і військовослужбовців були високими і, можливо, недооцінюються, оскільки заяви про втрати не були підтверджені незалежними організаціями. Постраждали цивільні райони, включаючи великі міста, в тому числі друге за величиною місто Азербайджану Гянджа і столиця регіону Степанакерт, більшість будинків були зруйновані[76][77].

Цивільні[ред. | ред. код]

За вірменськими даними станом на 27 вересня від азербайджанського обстрілу в Мартунинському районі загинули жінка та дитина[78] та десятка дістали поранення у Степанакерті[79]. Міністерство оборони Азербайджану заперечило ці заяви[80]. Вірменська влада заявила, що станом на 5 жовтня загинуло 21 вірменський громадянин[81].

За даними азербайджанських джерел, вірменські військові атакували густонаселені райони, в яких знаходяться цивільні структури[82]. Генеральна прокуратура Азербайджанської Республіки заявила, що станом на 5 жовтня внаслідок обстрілу вірменської артилерії в ході зіткнень загинуло 27 осіб, 141 було госпіталізовано з численними пораненнями[83]. Жертвами стали 5 мешканців Кашалти Каракоюнлу у Нафталані[84][85]; один з Евоглу[86]; кілька жителів Тертера[87][88][89]; двоє зі селища Шихарх Тертерського району[90]; один з Карадагли Агдамського району[91]; один з Горадізу[92], двоє з Агдаму[93], двоє з Бейлаґану[94], один з Гянджі[95], один з Агджабеді[96] та один з Барди[97].

1 жовтня двоє французьких журналістів Le Monde, які висвітлювали зіткнення в Мартуні, дістали поранення внаслідок азербайджанського обстрілу[98].

Військові[ред. | ред. код]

З початку зіткнень уряд Азербайджану не надавав інформацію про число втрат[99].

Вірменія та Арцах повідомили про 3000 вбитих азербайджанських солдат; вони надали імена та звання щонайменше 243 вбитих азербайджанських військовослужбовців. Станом на 6 жовтня влада НКР повідомила про загибель 240 їхніх військовослужбовців[100], а вірменська влада повідомила про загибель пілота Су-25[101]. Протягом 2 жовтня Армія оборони Арцаха заявила, що імовірно 830 азербайджанських військовослужбовців були вбиті або поранені[102].

Втрати техніки[ред. | ред. код]

Азербайджан заявив про знищення понад 200 танків та іншої бронетехніки; 110 одиниць іншої військової техніки; шість командних та командно-спостережних пунктів; 228 артилерійських позицій; численні РСЗВ, включаючи БМ-27 Ураган; міномети, 300 одиниць ППО, у тому числі С-300 та 15 9К33 «Оса»; 18 БПЛА, і 5 складів боєприпасів[103][104]. У свою чергу один вертоліт був пошкоджений, його екіпаж зміг повернутися на азербайджанську територію без втрат[105]. 2 жовтня Центр аналізу економічних реформ і комунікацій Азербайджану повідомив, що загальні військові втрати Вірменії склали приблизно US$1,2 мільярда[106].

Вірменія та Арцах спочатку заявили про знищення чотирьох азербайджанських вертольотів, десяти танків та БМП, а також 15 безпілотників[107]. Згодом число зросло до 36 танків і бронетранспортерів, 2 бойові броньовані машини знищено, 4 вертольоти і 27 безпілотних літальних апаратів збито за перший день бойових дій[108]. Вони опубліковали відповідні кадри, що показують знищення та пошкодження 5 азербайджанських танків[109][110][111] Армія оборони Арцаха заявила про знищення 39 азербайджанських військових машин, включаючи танк Т-90, 4 штурмовики Су-25, 3 ударних вертольота Мі-24 та 17 БПЛА[112]. 4 жовтня МО Вірменії повідомило про знищення трьох азербайджанських літаків і двох танків[113].

Аналіз[ред. | ред. код]

В інтерв'ю 27 вересня регіональний експерт Томас де Ваал заявив, що досить малоймовірно, що воєнні дії були ініційовані вірменською стороною. «В основному вірмени виграли війну 1990-х років, у них є вся територія, яку вони хочуть», — сказав де Ваал. «Їхній стимул — нормалізувати статус-кво». «З різних причин Азербайджан розраховує, що він в чомусь виграє в цих воєнних діях», — сказав він[114]. Ймовірна безпосередня мета Азербайджану — звільнення Фюзулинського та Джебраїльського районів на півдні Нагірного Карабаху, де місцевість менш гірська і більш сприятлива для наступальних операцій[115]. Російський військовий експерт Михайло Ходарьонок вважав, що Азербайджан планував, підготував та розпочав наступальну операцію в Карабасі. За його словами, за 5 днів бойових дій азербайджанська армія не виконала жодного завдання першої доби, не звільнивши ні Фюзулі, ні Мартакерт, і що наступ може захлинутися[116].

Коментатор журналу Foreign Policy прогнозував, що Азербайджан буде відчувати великі труднощі в спробі звільнити весь Нагірний Карабах через надзвичайно важкодоступну гірську місцевість, контрольовану вірменськими військами. Крім того, готовність азербайджанської армії дуже погана: армія дуже нещасна, корумпована та неефективна, дезертирство вчинюють до 20 відсотків військовослужбовців. Незважаючи на великі інвестиції у закупівлі військової техніки за рахунок прибутків від нафти, азербайджанській армії не вистачає належної підготовки для використання нової техніки[117].

Аналітики, такі як Карлотта Галл, стверджували, що Туреччина, схоже, використовує конфлікт, щоб спробувати посилити свій вплив на Південному Кавказі уздовж свого східного кордону, використовуючи як військові, так і дипломатичні ресурси для розширення своєї сфери впливу на Близькому Сході і зменшення впливу Росії[118][119]. Росія перебуває у військовому союзі з Вірменією, але історично дотримувалася політики збереження нейтралітету в конфлікті, а Вірменія ще не звернулася за допомогою[120]. За словами Майкла Кофмана, директора програми вивчення Росії в CNA, якщо Вірменія не зазнає серйозних втрат, Росія навряд чи втрутиться[120].

В грудні було опубліковано записи розмов Ільхама Алієва та Нікола Пашиняна. Згідно записів, 2-16 року Алієв пропонував тодішньому президентові Вірменії Сержу Саргсяну 5 млрд $ за передачу НКР до складу Азербайджану, але отримав відмову[121].

Офіційні заяви[ред. | ред. код]

Вірменія та НКР[ред. | ред. код]

27 вересня прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звинуватив владу Азербайджану у масштабній провокації. Прем'єр-міністр заявив, що «нещодавні агресивні заяви керівництва Азербайджану, широкомасштабні спільні військові навчання з Туреччиною, а також відмова від пропозицій ОБСЄ для моніторингу чітко вказують про те, що ця агресія була заздалегідь спланована і являє собою широкомасштабну провокацію проти миру та безпеки в регіоні»[122]. 28 вересня Міністерство закордонних справ Республіки Вірменія виступило із заявою, стверджуючи, що «народ Арцаху перебуває у війні з турецько-азербайджанським альянсом»[123]. Посол Вірменії в Росії Вардан Тоганян не виключив, що Вірменія може звернутися до Російської Федерації за новими поставками зброї[124]. 29 вересня Пашинян заявив, що «Азербайджан за активної політичної та військової підтримки Туреччини розширює географію бойових дій на територію Вірменії»[125]. 30 вересня Пашинян заявив, що Вірменія розглядає можливість офіційного визнання Республіки Арцах як незалежної території[126]. Цього ж дня Міністерство закордонних справ Вірменії опублікувало заяву, що ВПС Туреччини здійснювали провокаційні польоти по лінії зіткнення між силами Республіки Арцах та Азербайджаном, а під час агресії, розв'язаної Азербайджаном, фактично забезпечували повітряну підтримку збройних підрозділів азербайджанської армії, що наступають[127].

1 жовтня президент Арцаху Араїк Харутюнян заявив, що їм потрібно готуватися до довготривалої війни[128]. Через дві доби міністерство закордонних справ НКР закликав міжнародну спільноту визнати незалежність Республіки Арцах з метою «відновити мир і безпеку в регіоні»[129]. 4 жовтня уряд Вірменії заявив, що Азербайджан використовував касетні боєприпаси проти житлових об'єктів в Степанакерті; це засудив слідчий Amnesty International[130].

5 жовтня міністр закордонних справ Вірменії Зограб Мнацаканян заявив Fox News, що напади азербайджанських сил на мирне населення Нагірного Карабаху буде прирівняно до воєнних злочинів і закликав до припинення агресії.

Азербайджан[ред. | ред. код]

Президент Азербайджану Ільхам Алієв на засіданні Ради безпеки країни 27 вересня
Президент Алієв підбадьорив азербайджанську армію в прямому ефірі 4 жовтня

26 вересня, за даними Міноборони Азербайджану, за день до наступу вірменські військові вели вогонь з великокаліберних кулеметів та снайперських гвинтівок у різних напрямках уздовж лінії фронту, 48 разів порушивши режим припинення вогню. Азербайджан заявив, що першою атакувала вірменська сторона, а потім азербайджанські сили розпочали контрнаступ[131].

27 вересня офіс президента Азербайджану Ільхама Алієва звинуватив вірменські сили у проведенні «умисного свідомого» нападу на лінію фронту[132], та в «умисному прицілюванні на житлові райони та мирних жителів», назвавши це «грубим порушенням міжнародного гуманітарного права»[133]. 28 вересня Офіс Президента Азербайджану заявив, що актом агресії проти Азербайджану Вірменія знищила переговорний процес[134], проти Азербайджану розпочалася війна, що мобілізувала народ Азербайджану та оголосив Велику Вітчизняну війну[135]. Офіс згодом заявив, що розміщення збройних сил Вірменії в Нагірному Карабасі є загрозою для регіонального миру, і звинуватив Вірменію у пропаганді, додавши що Збройні сили Азербайджану діють відповідно до принципів міжнародного права[136]. У заяві Державний комітет у справах сім'ї, жінок та дітей Азербайджану опублікував заяву, в якій звинувачють вірменських військових у цілеспрямованому націлюванні на цивільне населення, зокрема жінок і дітей[137]. Крім того, міністр закордонних справ Азербайджану спростував будь-які твердження про турецьке втручання, відзначивши наявність такої співпраці з низкою країн.

29 вересня президент Азербайджану Ільхам Алієв прийняв вірчі грамоти новопризначеного посла Пакистану в Азербайджані Білала Хайе та говорив про територіальну цілісність Азербайджану. Президент заявив, що тривала вірменська агресія та окупація призвели не лише до руйнування інфраструктури та мечетей, але і до геноциду в Ходжали та культурного геноциду, що ображають увесь мусульманський світ і є визнанням офіційної політики ісламофобії та ненависті до азербайджанців[138]. Згодом міністерство закордонних справ Азербайджану та Генеральна прокуратура випустили спільну заяву про воєнні злочини, скоєні вірменами проти цивільного населення[139]. Також під час брифінгу, проведеного спільно міністерством закордонних справ Азербайджану та Генеральною прокуратурою, МЗС Азербайджану вимагало від Вірменії припинити обстріли мирного населення і закликало міжнародні організації забезпечити дотримання Вірменією принципів міжнародного права[140]. Крім того, посол Азербайджану в Росії Полад Бюльбюль огли заперечив повідомлення про найманців з Туреччини, що діють в Азербайджані, а перша віцепрезидентка Азербайджанської Республіки Мехрібан Алієва заявила, що Азербайджан ніколи не претендував на чужі землі і не вчиняв злочинів проти людства[141].

3 жовтня Алієв заявив, що Вірменії необхідно залишити його територію (в Нагірному Карабасі), щоб війна припинилася[142]. Наступного дня Алієв виступив з офіційною заявою про те, що Азербайджан «пише нову історію», описавши Карабах як давню азербайджанську територію і давнє місце проживання азербайджанців, і зазначивши, що вірмени окупували територію Азербайджану, знищивши його релігійну та культурну спадщину за три десятиліття. Він додав, що Азербайджан відновить свої міста і зруйновані мечеті, і звинуватив Вірменію у фальсифікації історії[143]. Через дві доби уряд Азербайджану повідомив, що Вірменія розгорнула касетні боєприпаси проти міст[144].

Твердження про участь третіх сторін[ред. | ред. код]

Через географію, історію та чутливість карабаського конфлікту були висунуті звинувачення, твердження та заяви щодо участі сторонніх та міжнародних суб'єктів, у тому числі за повідомленнями ЗМІ та Сирійського спостережного центру з прав людини (SOHR) .

Туреччина та Сирійська національна армія[ред. | ред. код]

Через два дні після початку збройного конфлікту кілька протурецьких сирійських бійців та джерела Сирійського спостережного центру за правами людини[145] заявили, що приватна турецька охоронна компанія почала залучати сирійських добровольців для боротьби у Карабасі[146]; Азербайджан та Туреччина заперечили ці заяви[147]. За повідомленням The Times частково підтвердилась участь Туреччини у направленні 200 сирійських найманців на підтримку азербайджанських військ[148]. Офіційні представники Азербайджану і Сирійської національної армії заперечили присутність сирійців, хоча джерело з Туреччини повідомило, що ці сирійці діють незалежно і не входять до СНА[149]. Міноборони Росії висловило стурбованість з приводу «незаконних збройних формувань» з Сирії та Лівії, які, за його словами, прибули в зону конфлікту для участі в бойових діях[150].

Сирійський спостережний центр за правами людини підтвердив існування в Азербайджані в цілому 320 сирійських вояків, переважно сирійсько-туркменського походження з дивізії «Султан Мурад», і зазначив, що вони не брали участь у зіткненнях. Центр зазначив, що сирійські угруповання, що складаються у більшості з арабів, відмовилися відправляти своїх бойовиків до Азербайджану[151]. Станом на 1 жовтня 2020 SOHR підтвердив загибель 28 сирійських бойовиків та майже 60 повідомлень про поранення або зниклих безвісти за попередні два дні боїв[152]. Пізніше Емманюель Макрон звинуватив Турречину у відправці сирійських джихадістів до Нагірного Карабаху. За його словами, сирійські бойовихи з джихадістських угруповань добиралися до Нагірного Карабаху через транзитний пункт Газіантеп[153].

3 жовтня прем'єр-міністр Пашинян заявив, що в наступі Азербайджану беруть участь сирійські найманці і терористи разом зі спеціалістами турецької армії у тому числі 150 високопоставлених турецьких військових офіцерів, розміщених на азербайджанських командних пунктах та безпосередньо керують воєнними операціями[154].

4 жовтня SOHR повідомив, що щонайменше 72 протурецьких сирійських бойовиків з понад 1200 загинули у зіткненнях[155]. Тим часом неопізнаний лідер СНА, статті Jesr Press і The Guardian також підтвердили загибель десятків сирійських бойовиків[156][157][158].

Вірменські добровольці та курдське ополчення[ред. | ред. код]

Перед конфліктом турецькі джерела стверджували, що багато членів Загонів народної оборони (ЗНО) та Робітничої партії Курдистану (РПК) з Іраку та Сирії були переведені до Нагірного Карабаху з метою підготовки вірменських ополченців проти Азербайджану[159], а 30 вересня турецькі джерела стверджували, що близько 300 бойовиків РПК були перекинуті до Нагірного Карабаху через Іран[160]. Однак, за словами одного з коментаторів Washington Post, «є підстави сумніватися» у цих твердженнях, оскільки Туреччина в минулому робила сумнівні заяви щодо діяльності РПК та ЗНО[161]. Коментатор Jerusalem Post писав, що пропозиції Daily Sabah щодо участі РКП/ЗНО у Карабасі «мали на меті створити виправдання для Туреччини, щоб заявити, що її „безпека“ знаходиться під загрозою з боку „РПК“ і що вона може вторгнутися». Коментатор відмітив, що Туреччина вже використовувала приклад з нейтралізації «терористів» для нападу на північ Іраку та Сирії[162].

28 вересня Міністерство оборони Азербайджану заявило, що серед вірменських жертв були найманці вірменського походження з Сирії та з різних країн Близького Сходу[163]. Цього ж дня міністр оборони Туреччини Хулусі Акар заявив, що Вірменія повинна «відправити назад найманців і терористів, які привезла з-за кордону»[164].

30 вересня Хікмат Гаджиєв заявив, що «міжнародна спільнота повинна адекватно реагувати на використання терористичних сил Вірменією»[165]. Сирійський спостережний центр за правами людини заявив, що сирійські бойовики вірменського походження були перевезені до Вірменії для боротьби з Азербайджаном[151][166].

5 жовтня Міністерство закордонних справ Азербайджану заявило, що Вірменія широко використовувала іноземні терористичні сили і найманців проти Азербайджану. У міністерстві додали, що є чіткі факти про прибуття людей вірменського походження в Нагірний Карабах з Близького Сходу, особливо з Сирії, Лівану, а згодом з Росії, Грузії, Греції, Об'єднаних Арабських Еміратів та інших країн[167].

Росія та Іран[ред. | ред. код]

Під час конфлікту азербайджанські та іранські ЗМІ повідомляли, що російське озброєння та військову техніку транспортували до Вірменії через Іран[168]. 29 вересня Міністерство закордонних справ Ірану спростувало ці твердження[169]. Наступного дня азербайджанські проурядові ЗМІ поділилися відеокадрами, на яких, як повідомляється, видно, що військова техніка транспортується до Вірменії через Іран[170][171][172]. Азербайджанський депутат Сабір Рустамханлі заявив, що Іран займався транспортуванням зброї з різних країн до Вірменії[173]. Згодом у парламенті Азербайджану Рустамханлі запропонував відкрити посольство Азербайджану в Ізраїлі[174]. Глава адміністрації президента Ірану Махмуд Ваєзі під час телефонного дзвінка з віцепрем'єр-міністром Азербайджану Шахіном Мустафаєвим спростував заяви та заявив, що вони спрямовані на підрив відносин обох країн[175]. Крім того, іранські державні ЗМІ заявили, що вантажівки, зображені на кадрах, складаються з партій вантажівок КамАЗ, які уряд Вірменії раніше придбав у Росії[176].Іран перебуває в конфліктній ситуації, оскільки він завжди поважав і визнавав територіальну цілісність сусідньої «країни-шиїта» Азербайджану, але також збивав азербайджанські безпілотники, які пролітали над його повітряним простором. Іран, як правило, обережно ставиться до конфлікту, що розширюється до його кордонів.[177]

28 вересня російські ЗМІ повідомили, що російські приватні військові компанії готові воювати проти Азербайджану в Нагірному Карабасі[178]. 1 жовтня російський підрозділ «Радіо Свобода», посилаючись на джерело з групи «Вагнера», повідомив, що вони вже перебувають у Карабасі та беруть участь у бойових діях[179]. Пов'язаний з групою «Вагнер» російський бізнесмен Євген Пригожин заперечив це[180].

Міжнародна реакція[ред. | ред. код]

Міжнаціональні організації[ред. | ред. код]

ООН засудила конфлікт і закликали обидві сторони знизити напруженість і без зволікання відновити конструктивні переговори[181]. Афганістан, Пакистан, Туреччина і Північний Кіпр висловили підтримку Азербайджану, Туреччина надала Азербайджану військову підтримку, хоча масштаби її підтримки суперечливі[120].

Міжнародні аналітики вважають, що бойові дії, ймовірно, були ініційовані Азербайджаном[120][115], і що основними цілями наступу, ймовірно, будуть звільнення менш гористих районів на півдні Нагірного Карабаху, які легше звільнити, ніж добре укріплені внутрішні частини регіону[117][116]. Підтримка Азербайджану Туреччиною розглядається як спроба розширити сферу свого впливу як за рахунок посилення позиції Азербайджану в конфлікті, так і за рахунок зменшення впливу Росії в регіоні[120][119].

Президент Європейської Ради Шарль Мішель закликав до двостороннього припинення бойових дій[182]. Аналогічну заявив зробив Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш[183], після чого Рада Безпеки ООН засудила конфлікт[181]. ОБСЄ також закликала припинити воєнні дії[184]. Генеральний секретар Організації американських держав Луїс Альмаґро вимагав від Азербайджану припинити бойові дії[185].

Тюркська рада підтвердила свої зобов'язання «дотримуватися норм і принципів міжнародного права», підтвердила важливість швидкого врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту "на основі суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності міжнародно визнаних кордонів Республіки Азербайджан ", і нагадав, «що відповідні резолюції Ради Безпеки ООН, зокрема Резолюція 853 Ради Безпеки ООН 1993 року, вимагають негайного, безумовного та повного виведення збройних сил Вірменії з усіх окупованих територій Азербайджанської Республіки»[186].

Держави[ред. | ред. код]

Представники кількох країн — включаючи Албанію[187], Аргентину[188], Ватикан[189], Велику Британію[190], Грецію[191], Грузію[192], Естонію[193], Індію[194][195], Індонезію[196], Казахстан[197], Канаду[198], Китай[199], Латвію[200][201], Литву[202][201], Молдову[203], Німеччину[189], Польщу[204], Румунію[205][206], Росію[207], Саудівську Аравію[208], США[209][207], Уругвай[210], Францію[211][207], Хорватію[212] та Чилі[213] — закликали до мирного вирішення конфлікту.

Уряди Афганістану, Пакистану, Турречини та частково визнаного (Туреччиною) Північного Кіпру виразили підтримку Азербайджану, звинувативши Вірменію у порушенні режиму припинення вогню[189][214][215][216]. 1 жовтня Туреччина виступила із заявою, в якій відхилила спільні вимоги Франції, Росії та США про припинення вогню[217][218]. Іран закликав до мирного вирішення конфлікту, з дотриманням територіальної цілісності Азербайджану та виведенням вірменських військ з окупованих територій[219][220][221]. Боснякський член Президії Боснії і Герцеговини Шефік Джаферович та лідер його Партії демократичної дії Бакір Ізетбегович висловили свою підтримку Азербайджану, засудивши Вірменію та порівнявши ситуацію з ситуацією у Боснійській війні 1992—1995 років[222]. Угорщина заявила, що підтримує зменшення напруженості, проте також заявила, що підтримує територіальну цілісність Азербайджану, заявивши, що «Нагірний Карабах з вірменською більшістю знаходиться в межах Азербайджану»[223][224]. Аналогічну заяву зробила Україна[225], однак додала, що вона не надаватиме військової допомоги ні Вірменії, ні Азербайджану[226], і що вона хоче уникнути внутрішнього етнічного конфлікту між вірменською і азербайджанською діаспорою[227].

Кіпр опублікував заяву, в якій засуджував Азербайджан за порушення режиму припинення вогню та ескалацію з боку учасників та третіх сторін, закликавши повернутися до мирних переговорів[228]. Невизнане міжнародною спільнотою самопроголошене Придністров'я разом з двома іншими невизнаними країнами, Абхазією та Південною Осетією, визнало незалежність Республіки Арцах[229], висловило своє бажання вирішити конфлікт і співчуття «братньому народові Арцаха»[230][231].

Посол Вірменії в США Варужан Нерсесян запросив США втрутитися у конфлікт, як і його азербайджанський колега Елін Сулейманов[232].

Діаспора[ред. | ред. код]

Вірменська діаспора[ред. | ред. код]

1 жовтня вірменська меншина Південної Осетії засудила дії Азербайджану, який, за її словами, за підтримки Туреччини атакував міста Арцаха. Вони також згадали вірмен, які допомагали Південній Осетії під час російсько-грузинської війни, учасником якої вона була, і що єдиним виходом було визнання незалежності Республіки Арцах[233]. Тим часом вірменська меншина Грузії (Джавахетія) висловила стурбованість конфліктом і спробувала направити допомогу до Вірменії і Арцаху[234].

Лідер вірменської діаспори в Хорватії Катарина Оганесян попросила підтримки проти того, що вона назвала геноцидом вірмен[235].

Азербайджанська діаспора[ред. | ред. код]

2 жовтня в іранських містах, в тому числі в столиці Тегерані, Тебризі, відбулися декілька протестів на підтримку Азербайджану. Іранські азербайджанці скандували гасла азербайджанською мовою, в тому числі «Карабах — наш. Він залишиться нашим»[236]. Того ж дня близько 50 азербайджанців Молдови зустрілися в столиці країни Кишиневі з послом Азербайджану в Молдові Ґудсі Османовим і висловили свою підтримку азербайджанській армії, заявивши, що вони «готові виконувати всі накази і вказівки президента Азербайджану […] Ільхама Алієва». Після цього вони заявили, що нададуть фінансову допомогу Фонду допомоги збройним силам Азербайджану. Спочатку на захід збиралися бути присутнім 500 осіб, але це виявилося неможливим через пандемію COVID-19[237].

3 жовтня азербайджанці Грузії виразили готовність воювати за Азербайджан і впевненість, що Азербайджан поверне Нагірний Карабах[238].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Азербайджан та Вірменія домовились про повне припинення вогню в Нагірному Карабасі. Financial Times. 10 Листопад 2020. Архів [https: //www.ft.com/content/bfb04708-3f6c-4659-b6ed-9ec7b01e75f4 оригіналу] за 20 листопада 2020. Процитовано 18 березня 2022. «Угода розглядається як перемога Баку» 
  2. Ravid, Barak (30 вересня 2020). Азербайджан використовує ізраїльські безпілотники "камікадзе" в боях в Нагірному Карабасі. Axios. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  3. Азербайджанці офіційно заявили, що військові використовують безпілотники ізраїльського виробництва у війні з Вірменією. i24 News. 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  4. Офіційний список загиблих. Архів оригіналу за 30 грудня 2020. Процитовано 28 грудня 2020. 
  5. Дані Вірмені про втрати Азербайджану. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  6. а б The Fight For Nagorno-Karabakh: Documenting Losses On The Sides Of Armenia And Azerbaijan. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 7 травня 2022. 
  7. Вірменія назвала приблизне число військових, загиблих у війні за Нагірний Карабах восени 2020 року. 
  8. Дані Азербайджану про втрати вірменів станом на 30 вересня. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  9. Armenia-Azerbaijan conflict: Death toll rises in Nagorno-Karabakh. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  10. Ermənilərin yaşayış məntəqəsini atəşə tutması nəticəsində Ağdam sakini həlak olub. report.az (азерб.). Report Information Agency. 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  11. Over 30 civilians injured in Artsakh — preliminary information. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  12. Тетяна Пархомчук (13 жовтня 2020). ДРУГА КАРАБАСЬКА: московські ФОРМУЛИ ПІД КОПІРКУ УКРАЇНСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ. https://umoloda.kyiv.ua (Україна молода). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020. 
  13. Михайло Жирохов (29 вересня 2020). Азербайджан проти Вірменії: сили сторін. https://apostrophe.ua/ua (Апостроф). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020. 
  14. Prezident İlham Əliyevin rəhbərliyi ilə Müdafiə Nazirliyinin Mərkəzi Komanda Məntəqəsində operativ müşavirə keçirilib - YENİLƏNİB. APA.az (азерб.). 25 жовтня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 25 жовтня 2020. 
  15. The conflict between Armenia and Azerbaijan, explained. vox.com (англ.). 7 oktyabr 2020. Архів оригіналу за 12 oktyabr 2020. Процитовано 16 oktyabr 2020. 
  16. Michael Kofman; Leonid Nersisyan (14 oktyabr 2020). The second Nagorno-Karabakh war, two weeks in. warontherocks.com (англ.). Архів оригіналу за 16 oktyabr 2020. Процитовано 16 oktyabr 2020. 
  17. Вторая Карабахская война. Чем закончится противостояние между Азербайджаном и Арменией. tvrain.ru (рос.). 2 oktyabr 2020. Архів оригіналу за 16 oktyabr 2020. Процитовано 16 oktyabr 2020. 
  18. а б Armenia and Azerbaijan fight over disputed Nagorno-Karabakh. BBC News (en-GB). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  19. Nagorno-Karabakh profile. BBC News (en-GB). 6 квітня 2016. Архів оригіналу за 6 січня 2021. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  20. Military occupation of Azerbaijan by Armenia | Rulac. www.rulac.org. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  21. étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Armenia/Azerbaijan – Border clashes between the two countries (15 Jul. 2020). France Diplomacy - Ministry for Europe and Foreign Affairs (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  22. Contributor, Guest (10 серпня 2016). Time to Get Rid of the Madrid Principles. The Armenian Weekly (амер.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  23. 'Velvet Populism' Ends Decade-Long Discussion Of The Madrid Principles - OpEd. Eurasia Review (амер.). 18 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  24. "Степанакерт отвергает «Мадридские принципы»". Архів оригіналу за 3 березня 2021. 
  25. étrangères, Ministère de l'Europe et des Affaires. Armenia/Azerbaijan – Border clashes between the two countries (15 Jul. 2020). France Diplomacy - Ministry for Europe and Foreign Affairs (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  26. The Armenia-Azerbaijan conflict explained. POLITICO. 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  27. Вірменія і Росія проводять спільні військові навчання. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  28. Азербайджан и Турция приступили к военным учениям. Euronews. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. 
  29. Совместные учения армий Азербайджана и Турции впечатляют масштабами. CBC. 1 серпня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. 
  30. Игра мускулами: зачем Азербайджан проводит учения с Турцией. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  31. AA, DAILY SABAH WITH (20 вересня 2020). Turkey-Azerbaijan military drills intimidate Armenia, President Aliyev says. Daily Sabah (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  32. Туреччина направила на навчання в Азербайджан підрозділи збройних сил. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  33. Armenia joins Russia, China and others for Caucasus 2020 major international military drills. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  34. Russian-led Kavkaz-2020 Drills Start in Abkhazia, Tskhinvali. Civil.ge (амер.). 21 вересня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  35. Turkey – President Addresses General Debate, 75th Session. United Nations Web TV (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  36. Азербайджан та Індія відмовились брати участь у російських військових навчаннях «Кавказ-2020». Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  37. Tashjian, Yeghia (24 червня 2020). The neo-Ottomans are back. How should Lebanese Armenians respond?. The Armenian Weekly (амер.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  38. Sahar, Sojla (2 вересня 2020). Turkey’s Neo-Ottomanism is knocking on the door. Modern Diplomacy (амер.). Архів оригіналу за 2 вересня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  39. Armenian Battalion warns against Neo-Ottoman expansionism. ANF News (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  40. Wastnidge, Edward (2 січня 2019). Imperial Grandeur and Selective Memory: Re-assessing Neo-Ottomanism in Turkish Foreign and Domestic Politics. Middle East Critique 28 (1). с. 7–28. ISSN 1943-6149. doi:10.1080/19436149.2018.1549232. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  41. Neo-Ottoman Cool 2: Turkish Nation Branding and ArabicLanguage Transnational Broadcasting. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. 
  42. Antonopoulos, Paul. Reports Turkey Is Transferring Syrian Militants To Azerbaijan As Hostilities Against Armenia Increases. Greek City Times (амер.). Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 28 вересня 2020. 
  43. sabah, daily (25 вересня 2020). Armenia transfers YPG/PKK terrorists to occupied area to train militias against Azerbaijan. Daily Sabah (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  44. APA.az (3 жовтня 2020). Azerbaijani President: There is not a single evidence of any foreign presence in Azerbaijan. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  45. Turkish claims of PKK fighters in Armenia absolute nonsense: Armen Sarkissian. Al Arabiya English (англ.). 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  46. Fighting erupts between Armenia, Azerbaijan over disputed region. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  47. Armenia Declares Martial Law and Mobilization Over Nagorno-Karabakh. U.S. News & World Report. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  48. Staff, Reuters (27 вересня 2020). Nagorno-Karabakh announces martial law and total mobilization. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  49. Staff, Reuters (27 вересня 2020). Azerbaijan's parliament approves martial law, curfews - president's aide. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  50. а б APA.az (28 вересня 2020). Partial mobilization announced in Azerbaijan. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  51. United Nations Treaty Collection. treaties.un.org (EN). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  52. اصابت راکت به یکی از روستاهای آذربایجان شرقی. ایسنا (перс.). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  53. Presstv. Iran tells Armenia, Azerbaijan region cannot afford another war. PressTV (En). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  54. Rocket attack on northwest of Iran border – IWN (амер.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  55. Geopolitics.news (30 вересня 2020). Iran shoots down suspected Azerbaijani drone. Geopolitics News (амер.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  56. "Мы предупреждали Алиева!": Иран сбил азербайджанский военный самолёт. avia.pro. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  57. Desk, News (29 вересня 2020). Iran confirms its air defenses shot down foreign drone in East Azerbaijan. AMN - Al-Masdar News | المصدر نيوز (амер.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  58. а б Війну в Карабаху припинено за посередництва Путіна: Вірменія повертає частину територій Азербайджану, в регіон входять миротворці РФ. Новинарня (укр.). 10 листопада 2020. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020. 
  59. До Нагірного Карабаху зайдуть миротворці Росії | УМП. Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020. 
  60. Вірменія заявила про відновлення наступу Азербайджану в Карабаху. 12.12.2020, 17:09 [Архівовано 12 грудня 2020 у Wayback Machine.]
    Карабах: Азербайджан і Вірменія обмінялися звинуваченнями у порушенні «тиші». 12.12.2020, 20:45 [Архівовано 13 грудня 2020 у Wayback Machine.]
  61. Азербайджан повідомив про загибель чотирьох військових у Карабаху. 13.12.2020. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 13 грудня 2020. 
  62. Armenian cabinet bans all men from mobilization reserve aged over 18 from leaving state. TASS. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  63. Kocharyan trial delayed as indicted ex-defense minister Seyran Ohanyan heads to Artsakh amid attack. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  64. Tik Tok fails operating in Armenia. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  65. Armenia ex-military official charged with high treason on suspicion of spying for Azeri intelligence. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  66. NSS Armenia arrests foreign citizens on intelligence suspicions. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  67. Ayyub, Nvard Hovhannisyan, Rami (1 жовтня 2020). Armenia recalls ambassador to Israel over arms sales to Azerbaijan. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  68. Inc, TV Rain (27 вересня 2020). Власти Азербайджана ограничили доступ к интернету после обстрелов в Карабахе. tvrain.ru. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  69. Ordu; Ordu. Diaspor Komitəsi xaricdə yaşayan azərbaycanlılara müraciət edib. Ordu.Az (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  70. Azərbaycanda komendant saatı elan olundu. web.archive.org. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  71. Bu gecədən komendant saatı elan olunur. web.archive.org. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  72. APA.az (28 вересня 2020). Vilayat Eyvazov appointed commandant of areas where curfew is applied - ORDER. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  73. Архівована копія. www.azal.az. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  74. Mətbuat xidmətinin MƏLUMATI - cəbhədəki son vəziyyət.. genprosecutor.gov.az (азерб.). Prosecutor General's Office of the Republic of Azerbaijan. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  75. Азербайджан відновив ще чотири прикордонні застави. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 2020-1031. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 31 жовтня 2020. 
  76. In pictures: Fighting rages in Nagorno-Karabakh conflict. BBC News (en-GB). 5 жовтня 2020. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  77. Nagorno-Karabakh conflict: Major cities hit as heavy fighting continues. BBC News (en-GB). 4 жовтня 2020. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  78. Karabakh woman, child killed in Azerbaijan's shelling. PanARMENIAN.Net. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  79. Միայն Ստեփանակերտում 10-ից ավելի վիրավոր կա, ներառյալ՝ երեխաներ ու կանայք. Արցախի ՄԻՊ. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (вірм.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  80. Azerbaijan Army does not shell civilians. mod.gov.az (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  81. Armenia and Azerbaijan clash as Iran works on peace plan. AP NEWS. 5 жовтня 2020. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  82. APA.az (28 вересня 2020). One more civil person killed as a result of shelling of residential settlements by Armenia. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  83. APA.az (6 жовтня 2020). Prosecutor General's Office: 27 civilians killed, 141 injured as a result of Armenian provocations. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  84. XİN-dən ermənilərin mülki şəxsləri atəşə tutması ilə bağlı açıqlama. Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  85. Letters (1 жовтня 2020). Nagorno-Karabakh belongs to Azerbaijan | Letter. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  86. APA.az (28 вересня 2020). Enemy continues shelling civilians - PHOTO. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  87. APA.az (28 вересня 2020). Criminal case launched into provocation committed by Armenians against civilians in Tartar - OFFICIAL. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  88. Düşmən Tərtərdə daha bir mülki vətəndaşı öldürdü. qafqazinfo.az (азерб.). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  89. APA.az (1 жовтня 2020). Shell fired by Armenians hit the Tartar bus station, killing one person. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  90. APA.az (28 вересня 2020). Ermənilər mülkü əhaliyə atəş açır: Tərtərdə iki qardaş həlak oldu, 2 nəfər isə yaralandı - FOTO. apa.az (азерб.). Процитовано 28 вересня 2020. 
  91. The enemy destroyed 65 houses and 5 civilian objects. Axar.Az (англ.). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  92. APA.az (30 вересня 2020). Armenian artillery shell hits gas station in Horadiz, some killed and injured. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  93. Erməni terroru nəticəsində daha 2 mülki şəxs həlak olmuşdur. genprosecutor.gov.az (азерб.). Prosecutor General's Office of the Republic of Azerbaijan. 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  94. Two more civilians were killed as a result of Armenian terror. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. 
  95. APA.az (4 жовтня 2020). 1 civilian killed and 4 injured as the result of missile strike by Armenian army on Ganja. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  96. APA.az (4 жовтня 2020). 14-year-old boy killed as Armenian shelled Azerbaijan's Agjabadi. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  97. APA.az (5 жовтня 2020). 1 civilian died, 3 injured as a result of shelling of residential areas by Armenia. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  98. Safi, Michael (1 жовтня 2020). Two French reporters injured while covering Armenia-Azerbaijan conflict. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  99. Armenia-Azerbaijan conflict: Casualties mount in Nagorno-Karabakh battle. BBC News (en-GB). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  100. Artsakh military reports 21 more KIA. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  101. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :4 не вказано текст
  102. Նազարյան, Ռոբերտ. Իրավիճակի ամփոփում ժ. 18։00 դրությամբ. 02.10.2020թ. | Razm.info (hy-HY). Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  103. APA.az (30 вересня 2020). Up to 2,300 enemy soldiers were killed. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  104. APA.az (1 жовтня 2020). List of destroyed enemy military equipment - LIST - VIDEO. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  105. Tərtərdə zədələnən döyüş helikopteri peşəkarlıqla öz ərazimizə endirilib. Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  106. APA.az (2 жовтня 2020). Military losses of Armenia in first 4 days evaluated in amount of USD 1,2 bln.. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  107. Ոչնչացվել են հակառակորդի 4 ուղղաթիռ, շուրջ 15 ԱԹՍ, 10 տանկ և հետևակի մարտական մեքենա. ԼՂ ՊՆ. «Ազատ Եվրոպա/Ազատություն» ռադիոկայան (вірм.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  108. Ճշտված տվյալներով ադրբեջանական կողմն ունի 200 զոհ. Արծրուն Հովհաննիսյան. Նորություններ Արցախից aparaj.am (hy-AM). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  109. Roblin, Sebastien. Tanks Ablaze As Azerbaijani Forces Attack Armenian Troops In Disputed Nagorno-Karabakh. Forbes (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  110. Ադրբեջանական կենդանի ուժի ու զինտեխնիկայի կորուստները (Azerbaijani personnel and military vehicular losses). Artsakh Defence Army (armenian). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  111. LLC, Academy Of Development. Հաղորդագրություն | ԼՂՀ պաշտպանության նախարարության պաշտոնական կայք. nkrmil.am (вірм.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  112. Նազարյան, Ռոբերտ. Իրավիճակի ամփոփում ժ. 18։00 դրությամբ. 02.10.2020թ. | Razm.info (hy-HY). Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  113. Düşmənin səhra idarəetmə məntəqəsi və tanklarının məhv edilməsinin videogörüntüləri – VİDEO. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. 
  114. 'Armenia lacks incentives to launch military action now, Azerbaijan moved in first' - Thomas de Waal. Ahval (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  115. а б As fighting rages, what is Azerbaijan’s goal? | Eurasianet. eurasianet.org (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  116. а б «Забуксовала, заглохла»: эксперт о военной операции Азербайджана в Карабахе. EADaily (рос.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  117. а б Palmer, James. Why Are Armenia and Azerbaijan Heading to War?. Foreign Policy (амер.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  118. Is Turkey a brother in arms or just extending its footprint into Nagorno-Karabakh?. France 24 (англ.). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 4 січня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  119. а б Gall, Carlotta (5 жовтня 2020). Turkey Jumps Into Another Foreign Conflict, This Time in the Caucasus. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  120. а б в г д Armenia-Azerbaijan War: Military Dimensions of the Conflict | Russia …. archive.vn. 3 жовтня 2020. Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  121. Алієв давав 5 млрд доларів за Карабах. У мережу злили розмову лідерів Вірменії та Білорусі. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2020. 
  122. Агрессия со стороны Азербайджана была спланирована заранее: Пашинян. armenpress.am (рос.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  123. Народ Арцаха воюет с турецко-азербайджанским альянсом: МИД Республики Армения. armenpress.am (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  124. Вардан Тоганян не исключил, что Армения может обратиться к РФ для новых поставок оружия. armenpress.am (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  125. Azerbaijan expanding geography of hostilities with active support of Turkey – PM Pashinyan. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 5 листопада 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  126. Armenia considers officially recognizing independence of Nagorno Karabakh, Pashinyan says. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  127. ՀՀ ԱԳՆ հայտարարությունը Թուրքիայի ԶՈՒ ներգրավվածության վերաբերյալ (вірм.). MFA. 30-10-2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  128. Putin, Macron call for Nagorno-Karabakh ceasefire as deaths mount. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  129. Karabakh urges international community to recognize its independence. PanARMENIAN.Net. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  130. Armenia Says Azerbaijan Targeting Residential Areas With Missiles and Cluster Bombs. news.yahoo.com (амер.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  131. 26 September 2020 09:40 (англ.). Defence Ministry of Azerbaijan. 26 вересня 2020. Архів оригіналу за 24 січня 2017. Процитовано 28 вересня 2020. 
  132. Tensions flare between Armenia and Azerbaijan over new clashes. Gulf-Times (араб.). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  133. Hikmat Hajiyev: Armenia's deliberate targeting of residential areas and the civilians is a gross violation of international humanitarian law. azertag.az (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  134. Hikmət Hacıyev: "Ordumuz Azərbaycan ərazisinin təhlükəsizliyini təmin edir". Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  135. Prezidentin köməkçisi: "Bu, Azərbaycan xalqının Böyük Vətən Müharibəsidir". Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  136. APA.az (28 вересня 2020). Hikmət Hacıyev: “Ermənistan tərəfindən çox saxta və cılız məlumatlar hazırlanır" (азерб.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  137. APA.az (28 вересня 2020). Dövlət Komitəsi Ermənistan silahlı qüvvələrinin qadın və uşaqları qətlə yetirməsinə dair bəyanat yayıb. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  138. Prezident İlham Əliyev: İslamofobiya və Azərbaycanofobiya siyasəti artıq Ermənistanın rəsmi ideologiyasına çevrilib. azertag.az (азерб.) (Azerbaijan State News Agency). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  139. APA.az (29 вересня 2020). Prosecutor General's Office and MFA issue statement on crimes committed against civilians, by Armenians. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  140. APA.az (29 вересня 2020). MFA: We demand from Armenia to stop shelling civilians. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  141. APA.az (29 вересня 2020). Mehriban Aliyeva: “May the Almighty grant every Azerbaijani the chance to kiss the sacred Karabakh soil!”. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  142. Istanbul, Aren Melikyan in Yerevan and Arzu Geybullaeva in. President of Azerbaijan tells Armenia to 'leave our territory, and then, the war will stop'. CNN. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  143. APA.az (4 жовтня 2020). President Ilham Aliyev: Today we are writing a new history of our people and state, a glorious history. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  144. Ermenistan cepheden kaçıyor sivilleri vuruyor. https://www.dunyabulteni.net/ (тур.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
  145. Syrian rebel fighters prepare to deploy to Azerbaijan in sign of Turkey’s ambition • The Syrian Observatory For Human Rights. The Syrian Observatory For Human Rights (амер.). 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  146. McKernan, Bethan (28 вересня 2020). Syrian rebel fighters prepare to deploy to Azerbaijan in sign of Turkey’s ambition. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  147. Azerbaijan denies Turkey sent Syria fighters to support it. Middle East Monitor (en-GB). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  148. Beirut, Hannah Lucinda Smith, Istanbul | Marc Bennetts, Moscow | Richard Spencer. Nagorno-Karabakh clashes: Turkey sends Syrian mercenaries into combat against Armenians (англ.). ISSN 0140-0460. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  149. Turkey recruiting Syrians to guard troops and facilities in Azerbaijan. Middle East Eye (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  150. Комментарий Департамента информации и печати МИД России относительно переброски иностранных наемников в зону нагорно-карабахского конфликта. www.mid.ru (ru-RU). Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  151. а б SOHR | Reports of 4,000 Turkish-backed Syrian fighters in Azerbaijan untrue. The Syrian Observatory For Human Rights (амер.). 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  152. Nagorno-Karabakh battles - Nearly 30 Turkish-backed Syrian mercenaries killed in 48 hours, over 60 others missing. syriahr.com (англ.) (SOHR). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  153. Rose, John Irish, Michel (1 жовтня 2020). France accuses Turkey of sending Syrian jihadists to Nagorno-Karabakh. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  154. 150 Turkish high ranking military officers in Azerbaijani command centers – PM Pashinyan. armenpress.am (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  155. منذ زجهم في الصفوف الأولى من قبل الحكومة التركية.. مقتل 72 من مرتزقة الفصائل السورية في معارك أذربيجان. المرصد السوري لحقوق الإنسان (араб.). 4 жовтня 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  156. Turkey recruiting Syrians to guard troops and facilities in Azerbaijan. Middle East Eye (англ.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  157. "Press jesr: Number of killed Syrian mercenaries in Nagorno Karabakh grows to 30". Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. 
  158. McKernan, Bethan (2 жовтня 2020). Syrian recruit describes role of foreign fighters in Nagorno-Karabakh. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  159. sabah, daily (25 вересня 2020). Armenia transfers YPG/PKK terrorists to occupied area to train militias against Azerbaijan. Daily Sabah (англ.). Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  160. Turkey: Armenia transports hundreds of PKK militants to fight Azerbaijan. Middle East Monitor (en-GB). 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  161. Tharoor, Ishaan. Analysis | Turkey and Russia preside over a new age of mercenary wars. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  162. Is Turkey planning to recruit Syrians to fight Armenia?. The Jerusalem Post | JPost.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  163. APA.az (28 вересня 2020). Vagif Dargahli: "There are mercenaries of Armenian origin from Syria and different countries of the Middle East among the losses of the enemy". apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  164. Erdoğan urges Armenia to 'end occupation in Upper Karabakh' - Turkey News. Hürriyet Daily News (англ.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  165. APA.az (30 вересня 2020). Hikmet Hajiyev: "International community should adequately respond to the use of terrorist forces by Armenian against Azerbaijan". apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  166. Armenia-Azerbaijan conflict. syriahr.com (англ.) (Syrian Observatory for Human Rights). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.  Текст «First Syrian fighter of Ankara-backed factions killed in Azerbaijan» проігноровано (довідка)
  167. APA.az (5 жовтня 2020). Azerbaijani MFA: Foreign terrorist and mercenaries being used by Armenia against Azerbaijan. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  168. Iran denies allowing passage of weapons into Armenia after video emerges on social media. www.intellinews.com. 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  169. Spokesman Denies Claim That Arms Transferred via Iran to Armenia. en.mfa.gov.ir (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  170. APA.az (30 вересня 2020). Video footages spread regarding weapons and military equipment transport from Iran to Armenia - NEW FACTS - VIDEO. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  171. Military supplies for Armenia being shipped through Iran [PHOTO/VIDEO]. AzerNews.az (англ.). 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  172. Military supplies for Armenia being shipped through Iran (PHOTO/VIDEO). Trend.Az (англ.). 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  173. MM Kubada səfirlik təsis olunması layihəsini qəbul etdi. Report İnformasiya Agentliyi (азерб.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  174. APA.az (30 вересня 2020). Opening Azerbaijani Embassy to Israel suggested in Azerbaijani Parliament. apa.az (азерб.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  175. Архівована копія. www.iribnews.ir. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  176. Архівована копія. www.iribnews.ir. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  177. Kaymakamian, Хушиг (09 жовтня 2020). Where Russia, Turkey, Iran stand in the Armenia-Azerbaijan conflict. AL ARABIA (English). AL-ARABIA. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 09 жовтня 2020 KSA 13:40 - GMT 10:40. 
  178. Российские наемники готовы отправиться в Карабах. ura.news. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  179. "Россия ослабела из-за авантюр Путина". Поможет ли Москва Еревану?. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  180. "Россия ослабела из-за авантюр Путина". Поможет ли Москва Еревану?. Радио Свобода (рос.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  181. а б UN Security Council calls for immediate end to fighting in Nagorno-Karabakh. France 24 (англ.). 30 вересня 2020. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  182. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою trend не вказано текст
  183. Uras, Mersiha Gadzo,Umut. Armenia-Azerbaijan clashes: Live news. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  184. Bagirova, Nvard Hovhannisyan, Nailia (27 вересня 2020). Armenia-Azerbaijan clashes kill at least 16, undermine regional stability. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  185. OAS (1 серпня 2009). OAS - Organization of American States: Democracy for peace, security, and development. OAS - Organization of American States (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  186. Statement of the Secretary General of the Turkic Council. turkkon.org. Turkic Council. 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  187. 16 killed as fighting erupts between Armenia, Azerbaijan in disputed area. cbc.ca. CBC. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  188. Preocupación argentina por los enfrentamientos entre Armenia y Azerbaiyán. www.cancilleria.gob.ar (ісп.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  189. а б в Armenia-Azerbaijan clashes: How the world reacted. www.aljazeera.com (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  190. News, Mirage (29 вересня 2020). By Canada and United Kingdom on Armenia-Azerbaijan conflict | Mirage News. www.miragenews.com (en-AU). Процитовано 29 вересня 2020. 
  191. Greece calls on Armenia-Azerbaijan to stop military operations immediately. Greek Herald (en-AU). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  192. Georgia concerned with resumption of hostilities between Armenia, Azerbaijan. Agenda.ge. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  193. ERR, ERR News | (30 вересня 2020). Riigikogu parliamentary groups express concern for Armenia, Azerbaijan. ERR (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  194. Armenia-Azerbaijan war rages on for fifth day, India voices concern and calls for restraint. Zee News (англ.). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  195. Armenia-Azerbaijan flare-up: India asks all sides to cease hostilities. The Indian Express (англ.). 2 жовтня 2020. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  196. Arbar, Thea Fathanah. Perang Armenia vs Azerbaijan, Ini Sikap RI. news (id-ID). Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  197. "Statement of the Ministry of Foreign Affairs of Kazakhstan over the escalation of the Armenian-Azerbaijani conflict". Ministry of Foreign Affairs of Kazakhstan. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  198. https://twitter.com/fp_champagne/status/1310225079205343235. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  199. Staff, Reuters (28 вересня 2020). China says hopes Armenia, Azerbaijan resolve differences via talks. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  200. Latvian minister urges Armenia and Azerbaijan to cease hostilities. vestnikkavkaza.net (en-EN). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  201. а б "Lithuanian, Latvian FMs concerned over Armenia's large-scale provocation against Azerbaijan". Архів оригіналу за 29 вересня 2020. 
  202. Linkevičius: Lithuania calls on Armenia and Azerbaijan to stop military action. DELFI (англ.). Процитовано 3 жовтня 2020. 
  203. Arminfo: Президент Молдовы призывает Армению и Азербайджан остановить огонь. arminfo.info (англ.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  204. Polish MFA expresses deep concern with reported military clashes around Nagorno-Karabakh. en.trend.az. Trend News Agency. 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  205. Ռումինիան հայկական, ադրբեջանական կողմերին կոչ է անում վերսկսել քաղաքական երկխոսությունը. armenpress.am (вірм.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  206. Conflict militar între Armenia și Azerbaidjan în regiunea Nagorno-Karabah. Europa Liberă România (рум.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  207. а б в Subscribe to read | Financial Times. www.ft.com. Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  208. Bahrain News Agency. www.bna.bh. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2020. 
  209. Staff, Reuters (27 вересня 2020). U.S. urges immediate halt to violence between Azerbaijan and Armenia. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  210. Gobierno del Uruguay expresa preocupación por escalada de violencia en la región de Nagorno - Karabaj. Ministerio de Relaciones Exteriores (ісп.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 30 вересня 2020. 
  211. Blamont, Matthias (27 вересня 2020). У Evans, Catherine. France calls on Armenia, Azerbaijan to end hostilities. Reuters. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  212. Croatia calls for ceasefire in Nagorno-Karabakh. N1 HR (хор.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  213. Ministerio de Relaciones Exteriores de Chile - Chile expresa su preocupación por enfrentamientos entre Armenia y Azerbaiyán. minrel.gob.cl. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  214. Armenia and Azerbaijan erupt into fighting over disputed Nagorno-Karabakh. BBC News (en-GB). 27 вересня 2020. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  215. Pakistan expresses 'deep concern', assures support to Azerbaijan over Nagorno-Karabakh conflict. www.thenews.com.pk (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  216. Andreou, Evie. Turkish Cypriot side sends messages of support to Azerbaijan | Cyprus Mail. https://cyprus-mail.com/ (en-GB). Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  217. Armenia-Azerbaijan: Both sides defy Nagorno-Karabakh ceasefire calls. BBC News (en-GB). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  218. Hovhannisyan, Nailia Bagirova, Nvard (1 жовтня 2020). Turkey rebuffs Russia, France and U.S. over Nagorno-Karabakh ceasefire moves. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  219. Staff, Reuters (27 вересня 2020). Iran calls for immediate end to the conflict between Armenia, Azerbaijan - TV. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 27 вересня 2020. 
  220. FarsNews Agency - Rouhani: Iran Ready to Help Resolve Dispute between Armenia, Azerbaijan. en.farsnews.ir. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  221. Iran cannot tolerate conflict on its borders: Spox.. iranpress.com (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  222. Jutarnji list - Džaferović i Izetbegović podupiru Azerbajdžan i osuđuju Armeniju, nadaju se trajnom rješenju. www.jutarnji.hr (hr-hr). 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. 
  223. Hungarian Gov’t Stands by Azerbaijan in Nagorno-Karabakh Conflict. Hungary Today (англ.). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  224. Viktor, Buzna (1 жовтня 2020). A magyar kormány nem a keresztény örmények mellett áll a hegyi-karabahi konfliktusban. index.hu (угор.). Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  225. Ukraine supports Azerbaijan's territorial integrity. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. 
  226. Карабаський конфлікт: Аваков заявляє, що Україна не надаватиме військову допомогу жодній зі сторін. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  227. "Контролюйте свої емоції": Кулеба закликає бути зваженими у коментарях щодо конфлікту Азербайджану та Вірменії. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  228. Press Releases Article - PIO. www.pio.gov.cy (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 28 вересня 2020. 
  229. Карабахская «разморозка»: реакция из Абхазии. Эхо Кавказа (рос.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  230. Глава МИД Приднестровья поддержал коллегу из Нагорного Карабаха. EADaily (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  231. The Pridnestrovian MFA’s Statement on the Armed Conflict Escalation between Azerbaijan and the Republic of Artsakh. Ministry of Foreign Affairs (англ.). 28 вересня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020. 
  232. EDT, Tom O'Connor On 10/1/20 at 1:41 PM (1 жовтня 2020). Exclusive: Armenia, Azerbaijan speak out, here's what they want from U.S.. Newsweek (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020. 
  233. The Armenian community in South Ossetia calls on the world community to condemn the actions of Azerbaijan against the Republic of Artsakh. Государственное информационное агентство "Рес" (англ.). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 4 жовтня 2020. 
  234. How the escalation in Karabakh has affected Armenians living in Georgia. English Jamnews (амер.). 1 жовтня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  235. portal, ŠibenikIN-News; županije, ŠibenikIN-najčitaniji portal Šibensko-kninske. Armenci u Hrvatskoj: 'Ne tražimo pomoć, nego samo podršku da se ne dogodi genocid'. www.sibenik.in. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. 
  236. Protests Erupt In Iran Backing Azerbaijan In Nagorno-Karabakh Conflict. RadioFreeEurope/RadioLiberty (англ.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 
  237. "Los azerbaiyanos de Moldova expresaron su apoyo al ejército azerbaiyano". Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. 
  238. Azerbaijanis in Georgia ready to fight for Azerbaijan – report from Marneuli. English Jamnews (амер.). 2 жовтня 2020. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]