Не плутати з
Політичною війною — ширшим поняттям, яке містить в собі поняття «холодна війна» (в його загальному значенні).
| Ця стаття потребує істотної переробки. Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати.
Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити.
Тому, хто додав шаблон: зважте на те, щоб повідомити основних авторів статті про необхідність поліпшення, додавши до їхньої сторінки обговорення такий текст:
{{subst:поліпшити автору|Друга холодна війна|28 лютого 2021}} ~~~~,
а також не забудьте описати причину номінації на підсторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити за відповідний день. |
| Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. |
| Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. |
Країни, які ввели санкції проти Росії у зв'язку з її агресією проти України
Друга холодна війна (англ. Cold War II, Second Cold War) або Нова холодна війна (англ. New Cold War), або Четверта світова війна — термін, що використовують з 2010-х для характеристики новітнього політичного, економічного, військового та іншого протистояння між Європейським Союзом і США з одного боку та Російською Федерацією з іншого.[1][2][3] Свою назву поняття отримало за аналогією із Холодною війною — протистоянням блоком капіталістичних країн на чолі з США з одного боку та Радянським Союзом та його союзниками з іншого.[4]
Конфронтація між Росією та країнами Заходу продовжилась у відповідь на збройну агресію Росії проти України: анексію Криму Росією і проголошення ДНР і ЛНР на сході України. Європейський союз, США, Канада і низка інших країн оголосили про введення санкцій. Заходи включають заморожування активів і введення візових обмежень для осіб, включених в спеціальні списки, а також заборону компаніям країн, які підтримували ділові відносини з особами та організаціями, включеними до списків.
Часто термін Друга холодна війна відносять також до дедалі більшої економічної і політичної напруженості між США та КНР.
У своїй промові у посланні Федеральному зібранню 1 березня 2018 року Президент Росії Володимир Путін офіційно проголосив реваншистську політику знівелювавши основну більшовицьку ідеологему, за допомогою якої вони змогли закріпитися на завойованих силою зброї колишніх територіях Російської імперії. У цій промові він оголосив усі незалежні країни, які утворилися після розпаду СРСР втраченими територіями Росії висуваючи таким чином територіальні претензії до всіх сусідів. Також це безпосередньо офіційно підтверджує, що Радянський Союз ніколи не був союзом-конфедерацією, а лише замаскованою окупацією.[5]
Відмінності від Першої холодної війни[ред. | ред. код]
На думку академіка РАН Юрія Рижова принциповою відмінністю нової Холодної війни є те, що вона ведеться в умовах війн нового характеру — гібридних[8]
| Цей розділ статті ще не написано.
За задумом одного з дописувачів, тут має розташовуватися окремий розділ. Ви можете допомогти проєкту, написавши цей розділ. |
Росія увійшла в нову Холодну війну, перебуваючи в стані самоізоляції, технологічного відставання, економічного колапсу та втрати керованості[8].
Причини та передумови протистояння[ред. | ред. код]
Однією з причин погіршення відносин Росії з країнами Західного світу, розширення НАТО на схід і введенням міжнародних санкцій проти Росії служить загострення відносин РФ з країнами колишнього СРСР і ряду збройних конфліктів[en] на їх території за участю Росії. Після війни в Грузії 2008 року США і Росія оголосили «перезавантаження» відносин, через що сучасний конфлікт у першому десятилітті XXI століття вдалося уникнути.
Після серії отруєнь на території Великої Британії та, зокрема отруєння колишнього радянського розвідника Сергія Скрипаля спеціальними службами Росії, західні країни врешті змінили свою риторику на жорсткішу й визнали пряму загрозу з боку Росії та почали діяти відповідно[9]. Реакція країн заходу призвела до масштабної висилки з цих країн російських дипломатів.
| Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. |
Нова холодна війна загрожує втратою вільних зв'язків між Заходом і Росією, так як взаємні санкції США та Росії впливають на їх зв'язки зі своїми союзниками. Тому нова конфронтація має жахливу «перспективу» глобальної геополітичної, військової, економічної та ідеологічної конфронтації між Росією і її союзниками — з одного боку, і США та їх союзниками — з іншого. В серпні 2015 академік Рижов зазначив, що російська влада, розпочавши агресію проти України, ввела Росію в історичну та стратегічну пастку, а Холодна війна 2 наближається до свого апогею.[8]
15 грудня 2017 року найбільш високопосадовий військовий офіцер Великої Британії Стюарт Піч застеріг щодо нової загрози, яку становить Росія для комунікацій та інтернет-кабелів, прокладених дном моря. Начальник генерального штабу британських збройних сил Стюарт Піч заявив, що захист ліній зв'язку має стати пріоритетом для Британії й НАТО. Він вказав, що знищення або виведення з ладу кабелів стане «раптовим і потенційно катастрофічним» ударом по економіці країн НАТО.[10]
22 січня 2018 року Голова Генштабу Збройних сил Великої Британії генерал Ніколас Картер під час виступу в Королівському інституті Збройних сил заявив, що президент Росії Володимир Путін може почати бойові дії проти Заходу «швидше, ніж очікувалось». В ході свого виступу начальник Генштабу закликав залучити додаткові кошти для збройних сил. Він також додав, що Велика Британія могла б перекинути свої війська з Німеччини у Східну Європу, щоб вони могли швидко реагувати у разі розгоряння війни. Варто зазначити, що виступ генерала відбувся одразу після того, як ряд експертів висловили свої попередження про загрозу з боку Росії та необхідність Великої Британії витрачати більше на оборону. Керівник Національного Центру КіберБізнес застеріг, що головне питання, яке стоїть перед країною, не «а якщо на неї нападуть…», а «коли на неї нападуть».[11]
Нові перегони озброєнь[ред. | ред. код]
Після відмови припинити порушення договору з боку Росії Президент Володимир Путін заявив, що дії США з ліквідації договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності призведуть до нічим не стримуваних перегонів озброєнь.[12]
- Войтенко, Ю. М. «Зіткнення цивілізацій і Україна: геополітичний вимір.» Гілея: науковий вісник 85 (2014): 295—298.
- Магда, Є. В. «Виклики гібридної війни: інформаційний вимір.» Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України 5 (2014): 138—142.
|
|---|
| | Складові |
| |
|---|
| | Події |
|
|---|
| | Місця |
|
|---|
| Російська
сторона |
Проросійські квазідержави |
|
|---|
| Спецслужби |
|
|---|
| |
|
|---|
| |
|
|---|
| Лідери |
|
|---|
| Організації |
|
|---|
|
|---|
| Українська
сторона |
|
|
|---|
| |
|
|---|
| Спецслужби |
|
|---|
| |
|
|---|
| Лідери |
|
|---|
| Організації |
|
|---|
|
|---|
| | Наслідки |
|
|---|
| | Див. також |
|
|---|
|
