Дрізд мандрівний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дрізд мандрівний
Дрізд мандрівний (самець), Торонто
Дрізд мандрівний (самець), Торонто
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Родина: Дроздові (Turdidae)
Рід: Дрізд (Turdus )
Вид: Дрізд мандрівний
Біноміальна назва
Turdus migratorius
Brehm, 1831
   протягом літа    круглорічно    зимівля
   протягом літа
   круглорічно
   зимівля
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Turdus migratorius
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Turdus migratorius
EOL logo.svg EOL: 1177506
ITIS logo.svg ITIS: 179759
IUCN logo.svg МСОП: 103889499
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9188
Fossilworks: 83492

Дрізд мандрівний (Turdus migratorius) – вид північноамериканських дроздів, поширений переважно по всій території Північної Америки.

Систематика[ред. | ред. код]

У виді T. migratorius виділяють кілька підвидів:

  • Turdus migratorius nigrideus – східна Канада;
  • Turdus migratorius migratorius – Канада (за винятком крайнього сходу і крайнього заходу), Аляска (за винятком південно-східної частини), а також центральні і північно східні території США;
  • Turdus migratorius achrusterus – південно-східні штати США;
  • Turdus migratorius caurinus – південно-східна Аляска та тихоокеанське узбережжя Канади;
  • Turdus migratorius propinquus – внутрішні райони південного заходу Канади та заходу США аж до центральної Мексики;
  • Turdus migratorius phillipsi – південно-західна Мексика;
  • Turdus migratorius confinis – південь Каліфорнії.

Опис[ред. | ред. код]

  • довжина тіла – 25 см[1]
  • розмах крил – 36–38 см

Птах з відносно масивним корпусом, коротким хвостом, виразною головою та середньої величини прямим дзьобом. Верх попелясто-бурий до чорнуватого. Низ, груди, боки та живіт – від блідо-жовтогарячого до цеглясто-жовтогарячого. Спід хвоста і задня частина черева білі. Горло біле з темними плямками. Лице темне з білим обідком довкола ока. Світлий обідок варіює від двох півкіл до майже повного кола, розірваного спереду ока. Брови або цілком невиразні, або досить помітні, білуваті (особливо в самиць та в молодих особин). Залежно від підвидів розрізнення самців і самиць може бути утрудненим. Загальногю ознакою самців є більш темна голова, контрастна до темносірого або темнобурого верху та яскравіший жовтогарячий колір грудей і живота. Самиця зазвичай блідішого окрасу, колір голови майже зливається з блідосірим або блідокоричневим верхом, груди блідо-помаранчеві, з вицвілими, сіруватими краями пер у верхній частині спереду. Свіже осінньо-зимове оперення з білуватими краями пер на грудях, а часом і на голові та спині. Дзьоб жовтий з темним кінчиком. Лапи темні. [2]

Екологія[ред. | ред. код]

Часто трапляється в населених пунктах на галявинах, газонах, у парках, садах, на пасовищах, на узліссях, по долинах струмків і річкових берегах.

Гніздування[ред. | ред. код]

Гніздиться на хвойних і листяних деревах та кущах. У міцне чашоподібне гніздо з трави, моху і кори, скріплене глиною, самиця відкладає четверо голубуватих яєць, які висиджує протягом 11-16 днів. Може мати до 3-х кладок за рік, залежно від регіону.

Живлення[ред. | ред. код]

Харчується на ґрунті та поміж трави личинками і дорослими комахами, червами, іншими безхребетними, а також ягодами. [3]

Вокалізація[ред. | ред. код]

Самці мандрівного дрозда у співочий період (від лютого-березня до липня-серпня) співають доволі інтенсивно, виконуючи «тірлікаючу» пісеньку з різними варіаціями починаючи від передсвітанкових і закінчуючи позахідними годинами.

В культурі[ред. | ред. код]

Дрізд мандрівний вважається символічною пташкою в штатах Коннектикут, Мічиґан та Вісконсин.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Бурґер Дж. Світ птахів. Енциклопедія. – К.: Махаон-Україна, 2010. – С. 293.
  2. American Robin//Donald W. Stokes, Lilian Q.Stokes. The New Stokes Field Guide to Birds : Eastern Region. – New York, Boston, London : Little, Brown & Co, 2013. – P. 337.
  3. Andy Bezener. Birds of Ontario. – Edmonton: Lone Pine, 2000. – P. 256.