Дрік красильний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дрік красильний
Genista tinctoria.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Ряд: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Дрік (Genista)
Вид:
Дрік красильний (G. tinctoria)
Біноміальна назва
Genista tinctoria
Commons-logo.svg Вікісховище: Genista tinctoria

Дрік фарбувальний[1], дрік красильний[2], бріч[3] (Genista tinctoria L.), місцево відомий як дрік жовтий, жовтило — кущ родини бобових (Fabaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Стебло до 1 м заввишки з зеленими ребристими пагонами, голими або інколи запушеними, притиснутими волосками. Листки чергові, цілісні (до 4 см завдовжки і до 1 см завширшки), ланцетні, рідко еліптичні, загострені, темно-зелені, голі або трохи притиснуто-запушені, на коротких черешках, з двома шилоподібними прилистками. Пагони закінчуються щільною багатоквітковою китицею. Квітки великі, неправильні. Чашечка зелена, п'ятизубчаста, двогуба, віночок метеликовий, яскраво-жовтий, голий, прапорець довгасто-яйцеподібний, коротший за інші пелюстки, човник тупий. Тичинок десять, які зрослися нитками в трубочку, маточка одна, зав'язь верхня. Плід — довгасто-лінійний, чорний, трохи зігнутий біб.

Росте в соснових і мішаних лісах, на галявинах, в чагарниках. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — липні. Поширена по всій Україні, на крайньому півдні зрідка. Заготовляють сировину в районах поширення.

Близький вид[ред. | ред. код]

Дрік германський (G. germanica L.) Рослина з колючками у пазухах листків, листки сидячі, як і молоді гілочки, чашечка й боби волохато-повстисті. Росте в мішаних лісах (В2, С2). Тіньовитривала рослина. Поширена на Поліссі, Розточчі — Опіллі, правобережному Лісостепу, в Карпатах. Цвіте у червні — липні.

Практичне використання[ред. | ред. код]

Лікарська, фарбувальна, медоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина.

У народній медицині застосовують квітучі гілки як сечогінний, проносний, судинозвужувальний, заспокійливий засіб, при водянці, жовтяниці, серцевій слабості, при хворобах щитоподібної залози, запаленнях нирок і сечового міхура, геморої, рахіті. Відвар з медом вживають при зниженому тиску крові, ожирінні, втраті сил.

Активними чинниками дроку є алкалоїди цитизин і метилцитизин, геністеїн, глікозид лютеолін, органічні кислоти, смоли.

Усі частини броча (дроку красильного) містять жовту барвну речовину скопарин. З листків, квіток і молодих пагонів одержують яскраво-жовту і зелену фарбу для фарбування вовни і шовку, а з квіток, крім того, жовтий лак.

Обидва види дроку охоче відвідують бджоли, які збирають з квіток нектар і пилок. Дроки, красильний (інакше званий бріч) і дрік германський мають декоративні форми з вузькими і широкими листками, махровими квітками і з тривалим періодом цвітіння. Їх використовують в озелененні, особливо на вапнякових ґрунтах. Обидва види дроку мають фітомеліоративне значення при залісенні піщаних ґрунтів. Незважаючи на наявність у насінні та листі дроку красильного отруйних алкалоїдів, токсичної дії їх на домашніх тварин не виявлено. Обидва види дроку поїдаються вівцями ї козами, при поїданні їх коровами молоко, масло і сир набувають гіркого присмаку, але корови їдять його тільки при відсутності іншого доброякісного корму.

У харчуванні[ред. | ред. код]

У Східному Закавказзі їдять молоді пагони та квіткові пуп'янки дроку. Спочатку їх бланшують, потім готують з оцтом як капарці.[4]

Збирання, переробка та зберігання[ред. | ред. код]

Збирають гілки дроку красильного \ броча (до 15 см завдовжки) під час цвітіння, зрізуючи їх серпами. Сушать у затінку або в приміщеннях з гарною вентиляцією. Зберігають у коробках, вистелених папером.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Genista tinctoria // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Верхратский И. Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народноі. — Львівь: Накладом М. Димета, 1864–1872. Т. I–V.
  4. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.66

Джерела[ред. | ред. код]