Дріт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Електричний дріт

Дріт[1] — металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута.

Слово дріт через посередництво пол. drot (сучасна форма drut) походить від нім. Draht («дріт»), утвореного від дієслова drehen — «крутити», «повертати». Звідси також слово «дротик»[2].

Опис[ред. | ред. код]

Дріт як правило круглого, рідше — шестикутного, квадратного, трапецієподібного або овального перетину зі сталі, алюмінію, міді, нікелю, титану, цинку, їх сплавів та інших металів. Випускають також біметалічний і поліметалічний дріт.

Дріт одержують шляхом протяжки, волочіння через отвори, які послідовно зменшуються.

Діаметр дроту — від часток міліметра до десятків міліметра.

Історія[ред. | ред. код]

Єгиптяни за часів другої династії виготовляли ланцюжки і декоративні елементи прикрас з трубочок. Трубочки отримували з металевих листів волочінням. Лист розрізали на смужки, смужки пропускали через отвори в кам'яних намистинах. При цьому смужки загортали навколо самих себе і формували тонкі трубки.

Дріт золотих прикрас середини II століття до н. е. відрізнявся наявністю швів, які йшли по спіралі уздовж всієї її довжини. Отримували такий перекручений дріт прокатування смужок металу між плоских поверхонь. З VII століття в Європі стали застосовувати волочіння.

Дріт квадратного і шестикутного перетину імовірно виготовляли плющенням. Металевий прут затискали між рифленими шматками металу (наприклад, між рифленим пуансоном і рифленим металевим ковадлом) і кували. Метод виник приблизно на початку 2-го тисячоліття до н. е. в Єгипті, а також — в бронзову добу. В залізну добу Європа використовувала цей метод для виготовлення смолоскипів і фібул.

Перекручений дріт квадратного перетину був поширеним філігранним декором в етруських прикрасах. Приблизно в середині 2-го тисячоліття до н. е. з'явилася нова категорія декоративного дроту — ланцюжок ланок. Можливо, найбільш ранній з подібних дротів є зазублений дріт, що вперше з'явилася в кінці 3-го, початку 2-го тисячоліття до н. е. в Малій Азії, а можливо і трохи пізніше.

Отримання і застосування[ред. | ред. код]

Зазвичай дріт, наприклад мідний чи алюмінієвий, виходить шляхом протягання (волочіння) заготовки (катанки) через послідовно зменшувані отвори, або шляхом безперервного лиття і прокату. Якщо потрібно прибрати оксиди і наліт, перед волочінням заготівку труять в розчині сірчаної кислоти або інших травителях, після чого простягають на волочильних станах і відпалюють у спеціальних печах. Відпал дозволяє отримати однорідні, механічних властивості дроту по всій довжині, а також збільшити його міцність. Щоб не пошкодити поверхню дроту, робочу поверхню волочильного стану покривають змащенням. Готовий дріт зазвичай змотують в мотки і котушки, які зручно транспортувати і зберігати [3].

Дріт випускається різного діаметру (від десятих до десятків міліметрів) і використовується для виготовлення електричних проводів, метвиробів, пружин, свердел, термопар, електродів, електронних приладів, декоративних виробів.

У творчості[ред. | ред. код]

Плетіння з дроту (вайрворкінг) в наш час є популярним видом творчості, як серед професійних майстрів, так і любителів. З дроту можуть бути зроблені окремі частини декору або повноцінні вироби: підвіски, брошки, сережки, кільця, браслети, а також елементи інтер'єру. Часто використовуються додаткові предмети, для невеликих виробів це намистини, бісер, вироби камені. Зазвичай для творчості береться дріт з міді, латуні або оцинкованої сталі.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дріт // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  3. Виготовлення алюмінієвої катанки і дроту.