Дрітеро Аголлі
| Дрітеро Аголлі | |
|---|---|
| алб. Dritëro Agolli | |
| Псевдонім | Bamkë Çomaga[1] |
| Народився | 13 жовтня 1931[2][3][4] Девол (округ), Корча, Албанія |
| Помер | 3 лютого 2017[5][6][…] (85 років) Тирана, Албанія[6][5] ·легеневе захворюванняd |
| Громадянство | |
| Національність | албанець |
| Діяльність | поет, новеліст |
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], поезія[1], проза[1], драма[1] і політика[1] |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Знання мов | албанська[4][7] |
| Мова творів | албанська |
| Роки активності | з 1958 |
| Напрямок | постмодернізм |
| У шлюбі з | Sadije Agollid |
| Автограф | |
| Сайт: dritero.com | |
| | |
Дрітеро Аголлі (алб. Dritëro Agolli; 13 жовтня 1931, Менкулас, Албанія — 3 лютого 2017, Тирана, Албанія) — албанський письменник, перекладач, журналіст та політичний діяч.
Народився 13 жовтня 1931 року у селищі Менкулас округу Деволт у Албанії. Під час окупації Албанії Італією дев'ятирічним хлопчаком брав участь в антифашистському русі опору, де виконував роль зв'язківця партизанських з'єднань[8].
До 16 років мешкав у рідному селі[8], навчався на дому, після чого переїхав до Гірокастри, де завершував середню освіту у школі «Asim Zeneli»[9]. Планував вчитися на зоотехніка, однак, вищу освіту здобув у Радянському союзі, закінчивши літературний факультет Ленінградського університету у 1957 році[9]. Протягом 1957—1972 років працював журналістом у газеті «Голос народу» (алб. Zëri i popullit)[9][10]. У 1973—1992 роках очолював Албанську лігу письменників та художників[9].
Уперше вірші Аголлі надрукувала газета «Юність» (алб. Rinia) у 1947 році, а його перша поетична збірка під назвою «Я вийшов на вулицю» (алб. Në rrugë dolla) вийшла друком у 1958 році. Книга отримала схвальні відгуки критиків як і його наступна збірка «Мої кроки на асфальті» (алб. Hapat e mia në asfalt)[8]. У 1964 році виходить друком перший прозовий твір Дрітеро Аголлі — роман «Шум вітру минулого» (алб. Zhurma e ererave te dikurshme), який був вороже сприйнятий критиками та вилучений з продажу вже наступного року[9]. До 1980 року роман був заборонений Албанською партією праці, оскільки автора було звинувачено у «радянському ревізіонізмі»[11].
Протягом 1992—2001 років був членом Соціалістичної партії Албанії[8], від якої обирався депутатом Народних зборів Албанії[12]. У 2003 році Дрітеро Аголлі одержав звання почесного громадянина Тирани[8].
Дрітеро Аголлі вважається одним з найвидатніших албанських поетів періоду 1960-х років. Критики схвально сприймали його лірику, відзначаючи його поетичну майстерність[9]. Прозові твори були неодноразово екранізовані; його роман «Блиск і падіння товариша Зило» перекладався найбільше з-поміж усіх його творів[8].
Як перекладач Аголлі займався перекладами англійського поета Роберта Бернса, французького поета Поля Еліара та російських — Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Анни Ахматової, Олександра Блока тощо[8].
Був одружений двічі: у 1956 році взяв шлюб з росіянкою Ніною, з якою прожив 7 років; у 1963 році одружився з албанкою Садієн. Має трьох дітей: від першого шлюбу — син Ар'янін, від другого — Артан і Елонен[8].
- Поетичні збірки
- «Я вийшов на вулицю» (алб. Në udhë dola) (1958)
- «Мої кроки на асфальті» (алб. Hapat e mija në asfalt) (1961)
- «Гірські тропи і тротуари» (алб. Shtigje malesh dhe trotuare) (1965)
- «Девол-Девол» (алб. Devoll-Devoll) (1968)
- «Батьки» (алб. Baballaret) (1969)
- «Мати Албанія» (алб. Nëna Shqipëri) (1974)
- «Слово ріже камінь» (алб. Fjala gdhend gurin) (1977)
- «Я подорожую задумливо» (алб. Udhetoj i menduar) (1985)
- «Запізнілий паломник» (алб. Pelegrini i vonuar) (1993)
- «Час розоряє» (алб. Lypesi i kohes) (1995)
- «Північний записник» (алб. Fletorkat e mesnates) (1999)
- «Дух наших пращурів» (алб. Shpirti i gjyshërve) (1996)
- «Дивак, що наближається» (алб. Vjen njeriu i çuditshëm) (1996)
- «Балада для мене і мого батька» (алб. Baladë për tim atë dhe për vete) (1997)
- «Віддалений дзвін» (алб. Kambana e largët) (1998)
- Прозові твори
- «Шум вітру минулого» (алб. Zhurma e ererave te dikurshme) (1964)
- «Комісар Мемо» (алб. Komisari Memo) (1970)
- «Блиск і падіння товариша Зило» (алб. Shkëlqimi dhe rënja e shokut Zylo) (1972)
- «Людина з гарматою» (алб. Njeriu me top) (1975)
- «Роза у склі» (алб. Trendafil ne gote) (1980)
- «Божевільні люди» (алб. Njerëz të krisur) (1995)
- «Голий вершник» (алб. Kalorësi lakuriq) (1996)
- «Коробка диявола» (алб. Arka e djallit) (1997)
- ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120343665 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Albanian writer Dritero Agolli dies at 85 // Xinhuanet — 2017.
- ↑ а б Dritero Agolli, Renowned Albanian Poet and Writer, Dies at 85 // Albania Today — 2017.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б в г д е ж и 50 fakte nga jeta e Dritëro Agollit. Shekulli. 16 жовтня 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 березня 2015.(алб.)
- ↑ а б в г д е Біографія на офіційному сайті. Dritero.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.(англ.)
- ↑ Dritëro Agolli. Shqiperia.com. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.(алб.)
- ↑ Albanian Literature in Translation. Dritëro Agolli. Albanianliterature. Архів оригіналу за 18 травня 2011. Процитовано 27 березня 2015.(англ.)
- ↑ Dritëro Agolli. Grandweise. 13 грудня 2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 27 березня 2015.(нім.)
- Офіційний сайт Дрітеро Аголлі [Архівовано 10 травня 2015 у Wayback Machine.](англ.)(алб.)