Дубечне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дубечне
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Старовижівський
Рада/громада Дубечненська сільська рада
Код КОАТУУ 0725081301
Основні дані
Засноване 1565
Населення 2395
Площа 9,223 км²
Густота населення 259,68 осіб/км²
Поштовий індекс 44412
Телефонний код +380 3346
Географічні дані
Географічні координати 51°32′39″ пн. ш. 24°22′57″ сх. д. / 51.54417° пн. ш. 24.38250° сх. д. / 51.54417; 24.38250Координати: 51°32′39″ пн. ш. 24°22′57″ сх. д. / 51.54417° пн. ш. 24.38250° сх. д. / 51.54417; 24.38250
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Водойми Луки
Місцева влада
Адреса ради 44412, Волинська обл., Старовижівський р-н, с. Дубечне, тел. 23-0-17
Карта
Дубечне. Карта розташування: Україна
Дубечне
Дубечне
Дубечне. Карта розташування: Волинська область
Дубечне
Дубечне
Мапа

Дубечне у Вікісховищі?

Дубе́чне — село в Україні, у Старовижівському районі Волинської області. Населення становить 2395 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на правому березі річки Лютки, правої притоки Прип'яті.

Історія[ред. | ред. код]

Період ІІ Речі Посполитої[ред. | ред. код]

Під час похорону мешканця села православний священик кинув його посеред дороги через малу — на його думку — оплату. Супроводжуючі самі поховали небіжчика. Через кілька днів обурені люди зібрались біля церкви, в якій закрились священики. Поліція, що прибула, не втручалась. Якийсь хлопець вибив вікно, заліз в церкву, відчинив двері. Натовп розірвав ряси священиків. Від подальшої розправи їх врятував о. Миколай (Чарнецький), що прибіг сюди, заступився за священиків: одного поселив у себе, інших відправив додому — у Почаїв. Один з врятованих невдовзі змінив обряд на греко-католицький, отримав парафію у Станіславові.[1]

Природоохоронні об'єкти[ред. | ред. код]

У селі та неподалік від нього розташовані: Дубечнівський парк, Дубечнівський (загальнозоологічний заказник), Урочище Костянове (орнітологічний заказник), Дуб звичайний велетень (пам'ятка природи), Модрина (пам'ятка природи).

Школи Дубечного[ред. | ред. код]

Перші школи[ред. | ред. код]

За даними «Ведомості о церкві» в 1886 році в с. Дубечне була відкрита церковно-приходська школа, де навчалось 38 учнів — дітей прихожан. В 90-х роках була відкрита друга школа — однокласне народне училище. Вони були побудовані на околиці села, близько одна від одної через сад, площею 200 м2. В церковно-приходській школі термін навчання становив один рік. З часу відкриття школи навчав один вчитель — Бачевський. Обов'язковим предметом був Закон Божий. Бачевський був регентом церкви. І кожної неділі та на релігійні свята проводив репетиції хору з своїми учнями. Однокласне народне училище відображало інтереси жителів села. Навчання в ньому проводилось сезонно, з початку грудня і по березень, тому що весь час діти працювали: були пастухами худоби, птиці, допомагали батькам у сільськогосподарських робітах. Школу відвідували діти з сіл Дубечне, Лютка, Рокита. В школі навчалось 35 учнів, переважно діти заможних селян. За навчальним планом були такі предмети: Закон Божий, російська і слов'янська мови, граматика, арифметика, церковні співи. Священик проводив заняття один раз на тиждень протягом двох годин. Екзамени складали з російської, слов'янської мови і арифметики. Наші односельчани здавали екзамени у Старій Гуті. Після цього одержували свідоцтво затверджене інспектором школи, вчителями і священиком. У школі були такі перші вчителі: Зінкевич, Сачковський, Речецький. Закінчивши однокласне народне училище, учень мав право поступати в двокласне училище. Але ці училища були тільки у містах: Ковелі, Володимир-Волинську. У 1913 році було об'єднано церковно-парафіяльну школу і однокласне народне училище під назвою сільське народне училище. Під час І світової війни село опинилося у смузі воєнних дій. Після відступу російської армії у серпні І915 року село окупували австро-німецькі війська, які хазяйнували до кінця 1918 року. І в цьому ж році була спалена школа.

Польські школи[ред. | ред. код]

Навесні 1919 року село захопили війська Польщі і протягом 20-ти років наші односельчани були під її владою. Населення було майже неписьменним. У 1920 році в приміщенні будинку Сливки Омеляна Павловича було відкрито перший клас, а в 1922 році дія-ло уже чотири класи. У кожному класі по 10 учнів. Працювало два вчителі. Вчилися в школі в основному хлопчики по два дні на тиждень. Навчання велося польською мовою. Школа не мала постійного приміщення, а тому розміщувалась в будинках жителів села. В 1924 роді школа знаходилась в сільських хатах: Сливки Тита Павловича, Каця Якова Артемовича. Не дивлячись на важкий соціальний і національний гніт, потяг до знань зростав, збільшувалася кількість учнів. Школу відвідувало уже до 70-ти дітей. Директором школи був Балиш. Вчителі: Супрунюк, Дудар, Юдкевич. За навчанням дітей слідкувала влада. Коли учень не відвідував школи, то справа передавалась у поліцію і батьки змушені були платити штраф 10 злотих. Спільними силами односельчан була побудована у 1934 році нова школа, одна з найкращих шкіл району, покрита тернітом, в класах був паркет. Було шість класів. В школі навчалися діти таких національностей: українці, поляки, євреї. В середу читав Закон Божий православний піп для українців, а в п'ятницю — католицький для поляків.


Школа в с. Дубечне при радянській владі[ред. | ред. код]

1 жовтня 1939 рову була відкрита нова школа. Директором школи був Гарбар, вчителі Брамук, Дудар. Був запровадженій єдиний навчальний план і програма для сільських шкіл. Навчально-виховна робота в школі перебудовувалася відповідно до нових умов. В школі була створена піонерська організація якою керувала Сорока Лідія Яківна. Першими піонерами були учні 4 класу: Бубела Катерина Максимівна, Сех Григорій Іванович Бромук Любов Степанівна, учні 5 класу: Зубчик Григорій, Хвещук Андрій, — всього 9 чоловік.

Настав 1941 рік. В приміщенні школи були розміщені німецькі війська. Школа була спалена в 1944 році. Після визволення села від фашистських загарбників 19 липня 1944 року почала працювати школа, яка була розміщена у хаті священика. Завідуючою школи була Орлова Євдокія Мусіївна, вона навчала учнів 2 класу, з нею працювала Пилипенко Ганна Трохимівна — яка вела І клас і Зорова Лідія Антонівна — 3 клас. Освіта в них була середня спеціальна. При школі діяв вечірній клас по ліквідації неграмотності населення. У 1945 році прибули перші вчителі: Мельник Федір Гнатович, мав вишу освіту і військове звання полковника., був завідувачем школи. Черкас Ольга Йосипівна, Тищенко Катерина Степанівна, які працювали у вечірній школі, де були також 1-3 класи. У 1946 році першим директором семирічної школи був Куренко Данило Васильович, було уже вісім вчителів: Шилюк Степан Мартинович, Чолобитько Катерина Василівна, Пилипенко Галина Трохимівна, Юречко Марія Семенівна, Яковлева Катерина Макарівна, Черкас Ольга Йосипівна, Хоменко О. Ф., Ведибіда Ф. Д. Вчителі одержува-ли заробітну плату за розрядами. У селі ще не було великої школи з багатьма приміщеннями, тому школи були розміщені ще у жителів села: Сливки Стаха Павловича було два класи 4-5 класи, Сливки Тита Павловича-1-2 класи. В 1948 році прибула Бойко Ольга Іванівна, Добровольська Н.Ф, Кухар Галина Юхимівна, Чернуха Анатолій Михайлович, Шаргородська Юлія Іванівна. Всього було 12 вчителів. Заступником була Луцька Антоніна Іванівна, директор школи в жовтні 1948 р. — вчитель математики Кузьменко Тетяна Федорівна.

У 1948—1961 рр. в Дубечне була семирічна освіта, а в 1961 р. було відкрито філіал Заболотівської середньої школи, яку закінчили 34 випускники. Більшість з них обрали такі професії: вчителі, лікарі, інженери. Всього за цей період з 1948 р. по 1961 р. закінчило школу більше як 500 дітей. Класи були великі, 27-39 учнів, але паралельних класів не було. В школі була створена піонерська організація, їй було присвоєно ім'я підполковника Є. І. Марченка, начальника штабу 38 ЛСЧПД, який загинув на території нашого села у роки Великої Вітчизняної війни. В школу прибували випускники навчальних закладів з східних областей України. Але залишатися тут бажання вони не мали. З І963 р. школа стала восьмирічна загальноосвітня. Оскільки кадрове питання за рахунок вчителів, які і приїжджали з інших областей не вирішувалось, то колектив школи поповнювався випускниками місцевих шкіл, які навчалися на заочних відділеннях Луцького педінституту. Це Козлозська М. І., Березюк А. Д., Лазарук О. П., Ткачук М. Я., Ковальчук М. О., Тунчик Л. М., Козлсвська Л. З., Бандура Л. П., Сулева Л. М.

5 вересня 1971 р. Дубечненська школа стала шостою в районі середньою школою. Діти прагнули до знань, більшість з них продовжували навчання у вищих навчальних та середніх спеціальних закладах. Кількість дітей зростала, стали паралельні класи. Такі умови навчання були дужа складними, навчання проводилось у непристосованих приміщеннях з пічним опаленням, навчались у дві зміни, а у третю зміну — сільська молодь. У 1961 роді було добудовано дві класні кімнати. В 1967 році — ще п'ять класних кімнат, в 1970 році — дві кімнати, їдальню. Буду-вали господарським методом. Педагогічний колектив працював за такою системою: педради, виробничі наради, партійні збори /відкриті завжди/, профспілкові збори, політзаняття. Крім того вчителі виконували громадську роботу: пропагандисти, лектори, агітатори. Хоча приміщення школи було старе, але біля неї був великий фруктовий сад, було посаджено багато декоративних дерев. Біля школи був ставок. Працювали піонерська та комсомольська організації. У роботі піонерської та комсомольської організації надавали допомогу представники району і обкому комсомолу. Секретар комсомольської організації Тусюк Руслана була делегатом ХІХ з'їздів ЛКСМУ. Андріюк Неля нагороджена грамотою Волинського обкому комсомолу.

Великим авторитетом серед працівників школи, району користувались вчителі: Любохинець Ірина Іванівна — старший вчитель, Рудик Варвара Лук'янівна — старший вчитель, Хомич Людмила Трохимівна — вчитель-методист, Макарук Микола Арсенович — старший вчитель, Марчук Марія Федорівна — старший вчитель, вихователь — методист Сулева Лідія Марківна.

Нова школа[ред. | ред. код]

З 1983 по 2007 рр. директором школи була Людмила Трохимівна Хомич. Завдяки великим зусиллям і наполегливій праці Людмили Трохимівни була відкрита у 1988 році нова школа. Школа розташована в центрі села. Є 23 класи, просторий актовий зал на 170 місць, їдальня — 150 місць, спортивний зал, ігрова кімната для початкових класів, кабінети хімії, фізики, лінгафонний, два комп'ютерних класи. Створено музей села, кімнату народного побуту, Шевченкову світлицю, зал народного календаря. На даний час педагогічний колектив нараховує 47 учителів, навчається 363 учні. Серед педпрацівників школи на даний час дев'ять вчителів мають звання старший вчитель, 19 — за підсумками атестацій встановлена вища кваліфікаційна категорія.

З 1950 р. по 2007 р. випускниками школи стали більше трьох тисяч учнів. З 1970 р. по 2007 р. сімдесят вісім учнів були нагороджені золотими медалями. Випускники здобували різні професії: юристи, військовослужбовці, працівники міліції, лікарі, вчителі, інженери, працівники культури, журналісти, працівники сільського господарства.

Директори школи с. Дубечне[ред. | ред. код]

1. 1886—1918 рр. вчитель Бачевський 2. 1924—1939 рр. Балиш В. А. 3. 1939—1941 рр. Гербар М. А. 4. 1944—1945 рр. Орлова С. М. 5. 1945—1946 рр. Мельник Ф. Г. 6. 1946—1948 рр. Куренко Д. В. 7. 1948—1950 рр. Кузьменко Т. І. 8. 1950—1952 рр. Знайомський В. С. 9. 1953—1954 рр. Гайдученко П. С. 10. 1955—1956 рр. Тунчик М. Д. 11. 1956—1957 рр. Романенко А. І. 12. 1957—1963 рр. Юркевич А. П. 13. 1963—1982 рр. Грибовська І. М. 14. 1983—2007 рр. Хомич Л. Т. 15. 2007 — … Андріюк Н. П.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Леся Межва. Митра упала додолу. Це був поганий знак / «Газета по-українськи».— К., № 2 (1754) за 6 січня 2015.— С. 19.

Посилання[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Бідзюра Л. І око радує, і в навчанні допомагає /Л.Бідзюра // Сільські новини. — 2002. — 14 грудня.
  • Бубенщикова О. Дует майстрів дубечненських: традиції / О.Бубенщикова // Волинська газета. — 2009. — 23 липня. — с.10.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. Київ, 1970. — 746 с.
  • Легка Н. У старого села — міцне коріння / Н.Легка // Сільські новини. — 2007. — 2 червня.
  • Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина в історії України, Волині та Полісся: Наук. зб.: Матеріали XXI Волинської обласної науково-практичної історико-краєзнавчої конференції, 17 листопада 2006 р. — Луцьк, 2006. — 270 с., іл.
  • Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина та її населені пункти в історії України та Волині. Випуск 40. Матеріали ХХХХ Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, смт. Стара Вижівка. Упоряд. А.Силюк, В.Недзельський. — Луцьк, Гадяк Жанна Володимирівна, друкарня "Волиньполіграф"тм, 2011. — 384 с., іл.
  • Павлов В. В. Старовижівщина поліський край. Історико-краєзнавчий нарис. — Луцьк: Надстир'я, 2006. — 192 с. + 16 с. кол. вкладка.
  • Пожарчук Т. За досвідом у Дубечне їдуть недарма / Т.Пожарчук // Сільські новини. — 2001. — 10 липня.
  • Рожко В. Щоб вони бачили ваші добрі діла…/ В.Рожко // Сільські новини. — 2007. — 20 листопада.
  • Савчук Л. З історії села Дубечне // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сереховичі та Старовижівщина в історії України, Волині та Полісся: Наук. зб.: Матеріали XXI Волинської обласної науково-практичної історико-краєзнавчої конференції, 17 листопада 2006 р. — Луцьк, 2006 / с.150-156.
  • Список населенных мест Волынской губернии. — Житомир, 1906. — 220 с.
  • Сулева Л. Хорошії гості у мене…/ Л.Сулева // Сільські новини. — 2002. — 26 жовтня.