Дубинове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дубинове
Покотило-1.jpg
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Савранський
Рада/громада Дубинівська сільська рада
Код КОАТУУ 5124380901
Облікова картка Дубинове 
Основні дані
Засноване 1724
Населення 1216 (2001р.)
Площа 4,2 км²
Густота населення 290 осіб/км²
Поштовий індекс 66220
Телефонний код +380 4865
Географічні дані
Географічні координати 48°08′01″ пн. ш. 30°16′49″ сх. д. / 48.13361° пн. ш. 30.28028° сх. д. / 48.13361; 30.28028Координати: 48°08′01″ пн. ш. 30°16′49″ сх. д. / 48.13361° пн. ш. 30.28028° сх. д. / 48.13361; 30.28028
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми Південний Буг
Місцева влада
Адреса ради 66220, Одеська обл.,
Савранський р-н,
с. Дубинове,
вул. Івана Франка, 20,
тел. 3-51-45
Карта
Дубинове. Карта розташування: Україна
Дубинове
Дубинове
Дубинове. Карта розташування: Одеська область
Дубинове
Дубинове
Мапа

CMNS: Дубинове у Вікісховищі

Дуби́нове, — село Савранського району, Одеської області, розташоване на березі річки Південний Буг, на 198 км дороги Київ—Одеса.

  • Територія: 4200 тис.кв.м[1].
  • Населення: 1 216 чол.[2].
  • Історична дата утворення: 1724-й рік.
  • В. о. сільського голови — Суржинська Наталія.

Cело межує зі сходу, через автобан, з Миколаївщиною, а з півночі, через Південний Буг, — з Кіровоградщиною. В центрі села побудований величний Будинок культури (БК). В приміщенні БК розташований сільський музей, рівного якому немає не лише у всьому районі, а й у сусідніх. Музей відкрито 24 листопада 2004 року — в День пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років. З його експозиціями ознайомлює колишня голова села, а нині завідуюча музеєм Катерина Яківна Новосаденко. Поряд з будівлею БК є школа «Дубинівський НВК», у ній навчається 90 учнів.

Поблизу села знайдено поселення черняхівської культури[3].

Історія виникнення села Дубинове[ред. | ред. код]

Село Дубинове розташоване за 18 км на схід від районного центру смт Саврань та за 198 км на північ від обласного центру м. Одеса, на правому березі річки Південний Буг. Село межує на сході із землями с. Красненького Миколаївської області (кордоном є траса Київ-Одеса), на заході — із землями с. Вільшанка, на південному заході та півдні — із с. Слюсареве, а на півночі село омиває р. Південний Буг. Загальна площа земель села — 373,80 га. Жителів на 2014—1129.

Село Дубинове — центр сільської ради, якій підпорядковані села Дубинове та Слюсарове.

Засноване село в першій чверті XVIII ст., колись село називалось Богданівкою, а на початку XIX ст. так почали називати тільки західну частину села. За легендою Богданівка, бо на місці, де село, Богдан Хмельницький переправлявся через р. Буг. Назва Дубинове, ймовірно, походить від назви дерева дуб, так як дубовий ліс колись доходив до самого берега р. Буг, де нині село. На даний час листяний, переважно дубовий ліс, відтіснили на 4 км від села на південний захід, поряд з селом на сході — штучно насаджений сосновий ліс.

Перші поселенці були селянами-втікачами, ховаючись від татар та панів, вони розчистили територію від лісу і поселились. В 1765 р. побудували церкву Різдва Пресвятої Богородиці з трьома банями.

У XVIII ст. село належало князям Любомирським.

Перші архівні дані про село стосуються 1775 р. В ЦДІА у м. Києві зберігаються «Метрические книги церквей с. Дубиново» від 1775 до 1821 рр.[4] (Дореволюційні метричні книги церков на території сучасного Савранського району втрачені у роки Великої Вітчизняної війни.[5])

Після польського повстання 1830 р. село у Любомирських конфісковане. Відомо, що в 1836 р. Дубинове Ольгопільського округу Балтського повіту належало поміщику Романському, а в село передане під військове поселення.

У 1847—1852 рр. в селі будувалась поромна переправа через Буг.

18 листопада 1871 р. в селі відкрили однокласне народне училище.

У 1916 р. було зареєстроване селянське заворушення у зв'язку із податками.

Радянська окупація розачалась у грудні 1918 р. Примусова колективізація проходила до 1929 р., утворилось декілька колгоспів, які згодом об'єднались у колгосп ім. Леніна.

За переписом 1926 року населення склало 2609 мешканців.[6]

Важким тягарем пройшов Голодомор 1932—1933 рр., який забрав третину населення.

На полях Другої світової війни воювало 204 жителя, 49 нагороджені орденами і медалями, 139 — загинули. Покотило І. Г. — герой Радянського Союзу. Під час війни діяв партизанський загін «Буревісник».

1961 р. відкрито дитячий садочок.

1967 р. в селі відкрили трьохповерхову середню школу на 300 учнів.

1986 р. відкрито будинок культури на 500 глядацьких місць.

8 березня 2000 р. відкрита відбудована церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Діє медичний пункт, пошта, ветлікарня.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1208 осіб, з яких 536 чоловіків та 672 жінки.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1195 осіб.[8]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]

Мова Відсоток
українська 95,64 %
російська 3,29 %
молдовська 0,90 %
болгарська 0,08 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дубинове // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  2. За даними перепису 2001 р.
  3. Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область — Київ, 1969
  4. Фонд 224. Опис 1. Метричні книги церков Подільської губернії
  5. Державний архів Одеської області. Зведений каталог метричних книг. — Випуск І. 1797-1939. — Одеса: Прес-кур’єр, 2011. — 424 с. — (Праці Державного архіву Одеської області: Т. XXXIII). ISBN 978-966-2512-09-0
  6. Административно-территориальное деление Союза ССР (на нач. 1929 года) и Список важнейших населенных пунктов :
    С хронолог. перечнем постановлений об изменении границ губерний, областей и республик с 1917 до 1929 г
     / [Сост. С. М. Гурвич; Ред. Н. А. Коковин]. — 8-е изд. — М. : Изд-во НКВД, 1929. — С. 184.
    (рос.)
  7. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 3 жовтня 2019. 
  8. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 3 жовтня 2019. 
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 3 жовтня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В. Г. Полтавчук. Саврань: Путівник / (рецензент А. Д. Бачинський). — Одеса : Маяк, 1980. — С. 57–58.
  • Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 296. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)