Дубова (Уманський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дубова
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Уманський район
Громада Бабанська громада
Рада Бабанська селищна рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1515
Населення 485
Територія 214 км²
Площа 214 км²214
Густота населення 2 осіб/км²
Поштовий індекс 20362
Телефонний код +380 4744
Географічні дані
Географічні координати 48°38′04″ пн. ш. 30°26′57″ сх. д. / 48.63444° пн. ш. 30.44917° сх. д. / 48.63444; 30.44917Координати: 48°38′04″ пн. ш. 30°26′57″ сх. д. / 48.63444° пн. ш. 30.44917° сх. д. / 48.63444; 30.44917
Середня висота
над рівнем моря
129 м[1]
Водойми ставок (штучна гребля) ~21га
Відстань до
обласного центру
200 км200
Відстань до
районного центру
25 км25
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради с. Дубова
Карта
Дубова. Карта розташування: Україна
Дубова
Дубова
Дубова. Карта розташування: Черкаська область
Дубова
Дубова
Мапа

Дубо́ва — (в минулому Дубове) село в Україні, в Уманському районі Черкаської області. У селі мешкає 589 людей.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 25 км на південний схід від районного центру — м. Умань. Землі сільради вздовж двох берегів р. Ятрань.На території села розміщується приватний ставок. Є декілька площ густо насаджених деревами( люди вручну насаджували,й насаджуюють) в народі відомих як:

"Огруд" знаходиться на межі Дубови та Коржівського Кута, попід річку Ятрань та є зоною відпочинку.

"Левчиковий Яр" розташований біля "Лисої гори" та простягається до дороги на Коржівський Кут.

"Коржівський лісок" в якому є залишки єврейських могильних плит,простягається від Коржови попід р.Ятрань до початку Дубови.

Також у селі є скали,які знаходяться майже по всій території долини річки Ятрань.Місцеві називають їх "Буки на мінімалках"

Історія села[ред. | ред. код]

Засноване в 1515 році.В документальних джерелах село згадується з 1730 року. Певно, воно існувало і раніше, але граничність з Диким полем, яким впродовж віків проходили різні кочові народи, не залишали шансів на виживання тутешнім мешканцям.

З початку XIX ст. століття монопольне володіння Потоцьких Уманщиною почало рушитись. За борги, які з'явились у ході будівництва «Софіївки», у 1808 році село Дубова було продане поміщику Теофілу Перетяткевичу, а з 1832р. за протекцією останнього, село Дубова стає містечком. Тут раз на тиждень, у четвер, відбувався ярмарок, де збували свої товари ремісники (кравці, шевці, ковалі, тощо), єврейська громада утримувала монополію у сфері торгівлі хлібом і горілкою.


Містечко відігравало роль певного економічно-культурного центру для навколишніх сіл. Тут діяли православна церква, при ній церковно-приходська школа, дві синагоги, лікарня з одним лікарем та двома фельдшерами і одною «повивальною бабою», дві аптеки, три постоялих двори, дві казенні винні лавки № 511 і 512, два водяні млини, вітряк, шість кузень, маслобойня, близько двадцяти бакалійних лавок. Потреби населення обслуговувала поштово-телеграфна станція, 2 цирульні, 4 кравецькі та швейні майстерні, одне фотоательє.


На річці Ятрань діяв високопродуктивний борошномельний вальковий млин, що належав поміщику Грабовицькому, на якому працювало 18 робітників.

.У 1850 році, після смерті поміщика Теофіла Перетяткевича земельні володіння Дубової розділено на дві частини між спадкоємцями – сином Фортунатом Феофіловичом та внучкою Августиною Просперівною.


Після відміни кріпосного права з 1861р., містечко стало адміністративним волосним центром з дільничним поліційним управлінням та з одною, на всю волость, двокласною (п’ятирічною) школою. В її перших трьох початкових класах (станом на 1912р.) навчалося всього 141 учні.


Оскільки селянська реформа, повністю не вирішувала земельного питання, хвиля суспільно-політичного руху не спадала, а навіть загострювалася. Активізувалася діяльність польської шляхти за звільнення з-під влади Російського царату. Повстання польських патріотичних сил почалося у січні 1863 року. Підтримували ідеї польської шляхти і Перетяткевичі. На придушення повстання царизм кинув велику й добре озброєну армію. У нерівному бою, біля с.Соловйовка Радомишльського повіту 29 квітня 1863 року загинув молодий панич Адольф Перетяткевич (син Фортуната).


У 1890р. до Умані проведено залізничну колію. Це сприяло збільшенню вивозу з України сільськогосподарських продуктів поміщицьких господарств. Зріс попит на пшеницю, худобу. Значні земельні угіддя Дубової почали засівати цукровим буряком для низки цукроварень, які збудували в цьому краї.


Безземельні або малоземельні селяни працювали в панських економіях, в кузнях, яких у Дубовій було 6, наймалися до заможних власників млинів, ходили на заробітки в Херсонську губернію, тощо.


Барон і відставний генерал Григорій Федорович Меєндорф, відомий меценат, що керував дворянством Уманського повіту у 1904р., на власні кошти, збудував місцеву лікарню, яка працює й донині. При ній закладено парк.


Соціально-економічна нерівність, політичний гніт викликали обурення селянської бідноти існуючими порядками. У 1905-1907 рр. в Дубовій виникла соціал-демократична група, до складу якої ввійшли місцеві селяни-бідняки: Лисун Омелян, Антон Євдокимович Кузьменко, Теофан Олександрович Коваленко, А.Збаржевський (останній брав участь у повстанні на ескадреному броненосці «Потьомкін», де служив юнгою). Група вела широку політичну агітацію, розповсюджувала прокламацію «Товариші робочі і селяни!», в якій закликалося до скинення самодержавства в Російській імперії.

З приводу цих подій, у тогочасному донесенні міністрові внутрішніх справ П.А.Столипіну, Київський губернатор В.А. Сухомлинов 4 липня 1906р. писав: «В Дубовій рух селян підтримується важкими економічними умовами… На ґрунті господарських злиднів успішно прищеплюється всяка злочинна агітація. Треба провести низку арештів, для яких точні відомості і вказівки дані попом і місцевою сільською владою. Віцегубернатор дав інструкцію справникові та приставу і, мабуть, таємна організація незабаром буде виявлена і затримана» [Второй период революции 1905-1907гг. Ч.2, кн..3. – Москва, 1963, вид.АН СРСР, стор.106-109].


І дійсно, незабаром Омельяна Лисуна вислали у заслання на два роки до Олонецької губернії [ЦДІА УРСР. Фонд Київської губернії жандармського управління. Ф.274, оп. І, спр. 1054, арк. 530], арештовано А.Збаржевського та Т.О.Коваленка, у яких знайшли листівки революційного характеру [ЦДІА УРСР. Фонд Київської губернії жандармського управління. Ф.274, оп. І, спр. 1969, арк. 1-12].

 

На початку березня 1918 р. містечко окупували австрійсько-німецькі війська, згодом влада перейшла до повітового комісара уряду Директорії. Влітку 1919 року у Дубовій був вчинений єврейський погром і розвалений центр містечка. Радянська влада утвердилася у Дубовій на початку 1920 року.

 

У 1929 році у Дубовій почалася колективізація, створено ТСОЗи, які в 1931 році були реорганізовані у сільськогосподарські артілі. З 1934 року була створена МТС.

 Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду померло 500 мешканців села.[2]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

185 жителів села брали участь у Другій світовій війні, з них 62 — загинули, 93 — нагороджені орденами й медалями. В селі встановлено два обеліски воїнам-односельчанам, загиблим у війні.

У кінці липня 1941 року у Дубову ввірвалися німецько-фашистські окупанти. 93 жителі були насильно вивезені до Німеччини

 

У повоєнні роки відбудовувалось зруйноване народне господарство, тривало колгоспне будівництво. У 1958 році були об'єднані господарства сіл Дубова, Вільшана Слобідка, Коржовий Кут, Коржова та Вільшанка до одного колективного під назвою «Ленінський шлях». У 80-х роках господарства цих сіл знову стали самостійними.


За часів незалежності до 75-ї річниці голодомору в селі, на місці поховання, було встановлено пам'ятний знак «Жертвам голодомору 1932-1933 років». Закатовані голодом близько 500 жителів Дубової.

 

У 2008 році встановлено монументальну споруду на честь закатованих єврейських родин с.Дубової (винищено близько 2500 євреїв).

Сучасний стан[ред. | ред. код]

На теперішній час у селі працює Дубівський ліцей та прилеглий до нього дитячий садок,лікарня та аптека,будинок культури,бібліотека,сільська рада.

Православна церква Казанської ікони Божої Матері (у селі священик не живе).Працює ГЕС технології якого є модернізованими.

Сільські голови[ред. | ред. код]

  • Борщов Леонід Федорович (1984—1986);
  • Поліщук Марія Василівна (1986—2005);
  • Кобизський Юрій Михайлович (2005—2013
  • Яцина Олександр Петрович (2014-2020)
  • староста Мединський Ігор Андрійович (2020-2021)
  • Гандзюк Світлана Григорівна (2021-до нині)

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Пов'язані з селом:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Погода в селі Дубовій. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 12 лютого 2008. 
  2. Голодомор 1932-33 років на Черкащині. Портал Черкаської обласної державної адміністрації. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 7 червня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]