Дубоссари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дубоссари
молд. Dubăsari, Дубэсарь

Герб Прапор
Герб Дубоссар Прапор Дубоссар
Дубоссары ГЭС.jpg
Основні дані
47°16′00″ пн. ш. 29°09′23″ сх. д. / 47.26667° пн. ш. 29.15639° сх. д. / 47.26667; 29.15639Координати: 47°16′00″ пн. ш. 29°09′23″ сх. д. / 47.26667° пн. ш. 29.15639° сх. д. / 47.26667; 29.15639
Країна Молдова
Регіон Придністров'я
Столиця для Dubăsari District[d] і Дубоссарський район
Засновано 1408
Статус міста 1951
Площа 15,52 км²
Населення 28 500 (2004)
Висота НРМ 38 м
Міста-побратими Бендери
Телефонний код (373) + 373 215
GeoNames 618365
OSM пошук у Nominatim
Поштові індекси MD-4500[1]
Міська влада
Мер міста Ігор Мазур
Веб-сторінка (рос.)
Мапа


CMNS: Дубоссари на Вікісховищі

Дубосса́ри (молд. / рум. Dubăsari, Дубэсарь) — місто в Молдові на лівому березі річки Дністра. Розташоване за 50 км від залізничної станції Кишинів. Розташоване на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. 35 % населення мiста — україномовнi.

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва Дубоссари виникла від татарського слова «Тембосари» або «Дембосари», що означає «Жовті пагорби»[2].

За іншою версією, назва міста відбулася від назви човнів — «дубасів», виготовлених з дуба[3]

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятник Леніну

У районі міста виявлені пам'ятники кам'яної доби, скіфські кургани (у тому числі поховання проводирів скіфських племен VI—IV вв. до н. е.), пам'ятники Трипільської і Черняхівської культур, пам'ятники раннього середньовіччя й залишки слов'яно-молдавського поселення.

Перші письмові згадки про тодішнє поселення Дубоссари датуються 1523 роком, як ярмарок, де проживали молдавські селяни. Також тим роком засвідчується, що в ті часи поселення належало Річі Посполитій, але під управлінням молдавських князів. З 1774 року, під час російсько-турецької війни, в Дубоссарах розміщувалася російські війська і адміністрація. Від російської адміністрації поселення отримало статус першого повітового міста, до складу якого увійшло 13 поселень Очаківської землі. Тут розміщувалися військові табори і шпиталь, для російського флоту будували невеликі судна, галери, дубаси. У 1791 році за Ясською угодою між Російською та Османською імперіями Дубоссари відійшли до складу Російської імперії. Місто отримало назву Нові Дубоссари і виконував функції прикордонного і повітового міста одночасно. 27 січня 1795 року Дубоссари увійшли до складу до Тираспольського повіту Вознесенського намісництва, а з 1806 р до Тираспольського повіту [[Херсонська губернія|Херсонської губернії], як заштатне місто. У 1812 р, після звільнення Бессарабії від османів, Дубоссари втратило значення прикордонного міста і, зберігаючи статус заштатного, перетворився в глухе містечко[4]

У 1859 році у заштатному місті мешкало 4823 особи (3113 осіб чоловічої статі та 2795 — жіночої), налічувалось 681 дворове господарство, існували 2 православні церкви, православна каплиця, єврейська синагога та 3 молитовні школи, лікарня, поштова станція, фонтан, 10 фабрик та заводів, 21 млин, відбувалось ярмарки 3 рази на рік та базари з рази на тиждень[5]. Населення займалося переважно вирощуванням овочів, фруктів, тютюну (особливо славився «Дубоссарський» тютюн), риболовлею (навіть за кордон вивозилася осетрова ікра), лісосплавом. Діяли салотоплений, свічковий, шкіряний заводи, млини. Але населення жило в суцільний бідності через низку непосильних податків. Часто спалахували епідемії холери, чуми, тифу. Спостерігалася висока смертність (з 178 народжених — 100 вмирали у віці до 1 року)[4]

Герб міста

За переписом населення 1910 року Дубоссари являли собою

« заштатне містечко Тираспольського повіту Херсонської губернії, у господарському відношенні — торговельний пункт. У місті 1427 будов, з них 1037 кам'яним і напівкам'яним, критим залізом — 175, черепицею — 100, соломою — 617, шинцелью — 535. Одна будова припадає на 8 жителів. Вулиць і провулків — 80, на одній вулиці є тротуари, є дві площі не мощені…У місті 10 постоялих дворів, 2 трактири, 7 пивних і винних ларьків, 8 візників. Лікарень — 2 на 37 ліжок, аптек — 10 і 3 аптечних магазини, 3 лікаря (чоловіків), 5 фельдшерів, 2 дантиста, 2 оспопрививателя, 4 акушерки й сповитухи. На одне лікарняне місце припадає 308 жителів, на одну аптеку — 1139 жителів, на один лікаря — 3793 жителя. У місті 5 церков, 5 початкових шкіл, 15 учителів, з них жінок — 5, учнів — 652, бібліотека, друкарня. Фабрик і заводів немає. При виборах міського самоврядування — 447 жителів мають право голосу (1 з 13). Суспільних будинків у місті 6, загальною вартістю 207 000 рублів. Середній за три роки бюджет міста: по дохідній частині — 31 700 і по видатковій частині теж 31 700. У тиждень улаштовується два базари, продається худоба, коні, хліб. Є в місті суспільство взаємного кредиту, 2 ощадкаси, 4 страх агента, нотаріальна контора »

.

Площа Перемоги

В 1912 році заснований пункт по сушінню й тюканню тютюну, перетворений пізніше в тютюново-ферментаційний завод[4].

У 1924 році Дубоссари став районним центром Молдавської АРСР. Станом на 1 січня 1938 року в місті діяли 4 заводи, 7 промартілей, олійниця, млин, електростанція, в самому районі діяли 2 радгоспи, 35 колгоспів, 2 ферми ВРХ. З 2 серпня 1940 р. — районний центр Молдавської РСР[4]

З 27 липня 1941 по 12 квітня 1944 року в роки Другої світової війни знаходився під німецько-румунським контролем у складі губернаторства Трансістрія. При звільненні Дубосарського району загинуло 4589 бійців червоної армії. На фронтах німецько-радянської війни з Дубосарського р-ну загинуло 2732 призовники 1944 року[4]. З кінця липня 1941 року каральний румунський загін приступив до зачистки Бессарабії, Придністров'я і півдня України від євреїв. Жінок, старих і дітей зганяли в Дубоссари. У місті було створено гетто на тютюновій фабриці. Потім гітлерівці приступили до безпосередньої ліквідації ромів та ін. національностей. З 12 вересня по 28 вересня було розстріляно, за різними оцінками, від 6 до 18,5 тис. осіб[6].

Дубоссарська ГЕС

У 1951-1954 рр. будувалася перша на Дністрі електростанція — [Дубоссарська ГЕС]]. Керівником будівництва ГЕС був Шутиков, ім'ям якого названа вулиця в місті. В 1954 році ГЕС запрацював потужністю 48 Мвт. У 50-70-х рр. з'являються нові житлові мікрорайони і вулиці, нові промислові підприємства, дитячі сади і школи, лікувальні заклади, установи культури і спортивні бази[4].

У 80-ті роки місто стає одним з кращих курортних міст МРСР. У 1987 р місту Дубоссари було присвоєно статус міста республіканського значення Молдавської РСР. Населення становило 32 тис. Чоловік. Станом на 1 січня 1989 року в місті діяли: НВО «Молдптахопром», швейна фабрика, молочний, тютюновий, консервний, комбікормовий, пиво-безалкогольний, а також механічний завод[4]

2 вересня 1990 року місто увійшло до складу самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки[4].

Економіка[ред. | ред. код]

У місті перебувають мехзавод, швейна фабрика, завод ЗБВ, ферментаційний тютюнокомбінат, винзавод «Букет Молдавії». На околицях Дубоссар діють шахти з видобутку котельця. У місті працює 5 шкіл і 2 ПТУ. В радянський час околиці міста представляли розвинену зону відпочинку республіканського значення. Значні збитки економіка міста зазнала в період придністровсько-молдовського конфлікту 1992 року.

Відомі дубоссарці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Курган Слави

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://date.gov.md/ro/system/files/resources/2015-11/coduri%20postale%20RM.xlsx
  2. Історія міста на офіційному сайті Дубоссар
  3. Топоніміка міст і сіл
  4. а б в г д е ж и История города Дубоссары(рос.)
  5. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор.
  6. Список расстрелянных осенью 1941 года евреев(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]