Дубровський Іоан Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоан Георгійович Дубровський
Ioann Dudrovskyi.jpg
Народився 8 серпня 1876(1876-08-08)
село Сазанове, Рязанська губернія, Російська імперія
Помер 15 березня 1959(1959-03-15) (82 роки)
Глухівці, Козятинський район, Вінницька область, УРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність священнослужитель, гомеопат
Конфесія православ'я

Дубро́вський Іоа́н Гео́ргійович (8 серпня 1876, Сазанове, Рязанська губернія, Російська імперія — 15 березня 1959, Глухівці, Вінницька область, УРСР) — священик, митрофорний протоієрей, гомеопат, настоятель церкви в Глухівцях.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 жовтня 1876 року в селі Сезанове Рязанської губернії у родині диякона. Коли ще не виповнилось сім років, залишився сиротою. Виховувався у свого дядька Володимира. Коли виповнилось 22 роки, закінчив Тамбовську духовну семінарію і одночасно отримав фельдшерський диплом. Після призначення дияконом близько двох років служив в церкві м. Тамбова. У 1890 р. переїхав на Україну, де 22 червня 1899 року єпископом Канівський, вікарієм Київської митрополії Сільвестром (Малеванським) був висвячений в священики і призначений на службу до Свято-Покровської церкви с.Панський Міст, Липовецького повіту. У 1901 році переведений на Свято-Михайлівську парафію с.Лиса Гора, Липовецького повіту. У 1910 році призначений настоятелем храму Святої Параскеви с.Глухівці.

За лікарську діяльність та ліквідацію епідемії холери і тифу нагороджений Хрестом. У 1932 р. був безпідставно репресований, засланий на Соловки, а потім працював на будівництві міста Електросталь. Пізніше йому довірили фельдшерську роботу у притабірній лікарні.

У 1936 році у зв'язку з амністією був звільнений, повернувся в Глухівці, де на нього чекала сім'я, деякий час сторожував у колгоспі (церкву забрали під кошару), серйозно займався наукою, геометрією, продовжував лікувати хворих, і з 1941 р. повернувся на службу в церкву, від тоді весь час займав посаду благочинного Козятинського району. Іоанн Григорович одержав хорошу освіту, володів російською, українською, старослов'янською та грецькою мовами, знав латину. В результаті широкої лікарської діяльності зібрав велику роботу з гомеопатії, надіслав її до Москви в Міністерство охорони здоров'я, запропонував її практичне використання та необхідність відкриття кафедри гомеопатії в одному з інститутів, на що отримав відмову.

Серед багатьох вилікуваних Дубровським людей відомий всьому світові патріарх Московський Алексій I, який неодноразово приїздив до Мітрофорного протоієрея у Глухівці, а з місцевих жителів — отець Олександр, який назавжди позбувся завдяки своєму другові шлункового захворювання.

Священика репресували, переслідували за віру — він не відрікся від сану, від віри. Те, що в Глухівцях збереглася церква, саме його заслуга. Йому забороняли лікувати — він лікував, йому забороняли вірити і служити в церкві -вірив і служив. До революції мав доволі багато землі, а не користувався неї. Мав коней і бричку, на яких їздив до хворих. Не минали село епідемії та інші хвороби і його допомога була дуже потрібна. Кам'яна огорожа навколо церкви зроблена на його кошти. Ремонтував церкву теж на свої. Був час, коли лишився без даху над головою, мешкав з сім'єю біля церкви у дзвіниці.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • набедреник (1908)
  • скуфія (1913)
  • камілавка (1917)
  • наперсний хрест (1920)
  • сан протоієрея (1922)
  • палиця (1925)
  • хрест з прикрасами (1927)
  • митра (1947)[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дубровський, Іоанн (1950). Автобіографія (російська). с. 1. 

Посилання[ред. | ред. код]