Очікує на перевірку

Дубчак Андрій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубчак.
Андрій Дубчак
Андрій Іванович Дубчак
Народився1976(1976)
м. Калинівка, Вінницька область
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст
Alma materВінницький національний аграрний університет і Факультет інформатики та обчислювальної техніки НТУУ «КПІ»
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDbID 13883646
Сайтandriy-dubchak.com.ua

Андрій Іванович Дубчак (нар. 19 жовтня 1976, Калинівка, Вінницька область) — український фотограф, відеограф, фотожурналіст, воєнний кореспондент[1]. Засновник та керівник незалежного репортерського медіа «Donbas Frontliner».

Андрій Дубчак, перший стрімер Євромайдану, зняв ключові події Революції Гідності, включаючи трагічні дні 18-20 лютого 2014 року. Висвітлює події російсько-української війни з 2015 року.[2][3][4] Репортажі Андрія Дубчака були опубліковані та випущені в ефірах багатьох ЗМІ по всьому світу, включаючи CNN, BBC, New York Times, Washington Post та інших. Почесний член Української Асоціації Професійних Фотографів[5].

Освіта

[ред. | ред. код]

Народився та виріс у місті Калинівка Вінницької області. Закінчив механічний факультет ВДСГІ, ФІОТ КПІ. Пройшов навчання за програмою «Журналістика цифрового майбутнього» Києво-Могилянської школи журналістики.

Проходив різноманітні курси у Київській Школі Фотографії.

Кар’єра

[ред. | ред. код]

Андрій Дубчак з 2003 по 2021 працював на Радіо Свобода. Виконував функції редактора інтернет-сайту, займався мультимедіа, SEO, фотографією. Висвітлював події під час анексії Криму[6][7]. Став першим стрімером Євромайдану, зокрема фільмував та стрімив багато подій Революції гідності, у тому числі трагічні дні 18, 19, 20 лютого 2014 року[2]. Автор відео «Марш мільйонів» — 1 грудня 2013 р. Дубчак з камерою GoPro виліз на верхівку «йолки Януковича» і зняв протестний марш Євромайдану. За це відео згодом Андрій Дубчак отримав міжнародну премію  Lovie Awards у номінації «Інтернет-відео» у 2014 році[3][4].

Фотографувати почав у 2015 році. Відтоді регулярно готує репортажі з лінії фронту та висвітлює російське вторгнення в Україну. Дубчак став одним із перших журналістів, хто задокументував російські воєнні злочини проти цивільного населення в Україні, а саме вбивство сім’ї на мосту в Ірпені, 6 березня 2022 року[8][9].

У 2021 році почав власний проєкт Donbas Frontliner, який згодом переріс у двомовний медіаресурс із мільйонною аудиторією. Наразі він головний репортер та керівник медіа.

Співпрацює з міжнародними медіа, зокрема з NYT,[10][11][12] Zeit,[13] Helsigin Sanomat,[14][15][16] Voice of America,[17][18] та багатьма іншими. Також має публікації в Українських ЗМІ — Reporters,[19] Radio Svododa,[20][21] Espreso.TV[22].

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Копродюсер фільму Winter on Fire: Ukraine's Fight for Freedom, який був номінований на Оскар у 2016 році, як Найкращий документальний повнометражний фільм,[23] та Freedom on Fire: Ukraine's Fight for Freedom, режисера Євгена Афінеєвського[24].

Копродюсер Ukraine under Attack: 72 Hours in the Presidential Office.[25]  

Наразі працює над кількома документальними фільмами, які будуть доступні як для української аудиторії, так і для світової.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Лауреат Європейського конкурсу Lovie Awards у номінації Інтернет-відео за відео з «ялинки» (2014 рік)[3].
  • Фіналіст конкурсу «European Media Digital Award 2019» у номінації «Engagement»;[26]
  • Шостий міжнародний конкурс репортерської фотографії LifePressPhoto-2020: золота медаль у номінації «Гарячі новини (одиночне фото)» та диплом Національної спілки фотохудожників України у номінації «Гарячі новини (фотонарис, серія фото)»[27].
  • Золота медаль у номінації «Серія фотографій». За серію «Донбас. Лінія фронту». Відкритий міжнародний конкурс репортерської фотографії «ART PRESS PHOTO 2021» / Національна Спілка Фотохудожників України.
  • Отримав орден «За заслуги» III ступеня (червень 2022)[28];
  • Free Media Award 2022 — за сміливі та професійні репортажі із зони бойових дій[29].
  • Відзнака Міністерства оборони України — медаль «За сприяння Збройним Силам України» 2023.
  • Фіналіст Премії імені Георгія Ґонґадзе 2023[30].

Виставки

[ред. | ред. код]
  • 2021 — «13 ракурсів війни» — фотовиставка, присвячена захисникам і захисницям України. Київ, Україна[31]
  • 2022 — Групова виставка “Ukraine Now: Darkness vs Light. Children Dream about Peace” у приміщенні Посольства України в Республіці Індія[32].
  • 2022 — Проєкт “Дім воєнних злочинів Росії” (Russian War Crimes), який вперше був представлений під час Щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) у Давосі, а згодом у Києві, Брюсселі, Нью-Йорку, Лондоні та Мюнхені.[33][34][35][36][37]
  • 2023 — Групова виставка учасників УАПФ  “Bojují i za nás” («Вони воюють і за нас»), Хеб (Чехія).[38][39]
  • 2023 — Групова виставка на фотофестивалі Lens op de Mens («У центрі уваги людей»). Пелт, Бельгія.[40]
  • 2023 — Обличчя геноциду. Ретроспектива трагедії від Другої Світової Війни до наших днів. Київ, Україна.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Donbas Frontliner. Donbas Frontliner (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  2. ↑ а б Войтюк, Тетяна (18 лютого 2021). Перший стрімер Євромайдану. Андрій Дубчак. suspilne.media. Процитовано 31 липня 2023.
  3. ↑ а б в Дубчак, Андрій (3 січня 2018). Журналіст Радіо Свобода отримав у Лондоні премію Lovie Awards – за відео з «ялинки» на Майдані. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  4. ↑ а б Свобода, Радіо, Майдан. Це було тут (укр.), процитовано 31 липня 2023
  5. ↑ UAPP: Андрій Дубчак. ukrainianphotographers.com. Процитовано 31 липня 2023.
  6. ↑ Мітинг під Верховною Радою Криму (укр.), 28 лютого 2014, процитовано 31 липня 2023
  7. ↑ Кримські жінки проти війни (укр.), 4 березня 2014, процитовано 31 липня 2023
  8. ↑ Addario, Lynsey (6 березня 2022). Russian forces fire on evacuees, leaving 4 people dead outside Kyiv. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  9. ↑ Андрій Дубчак - Біографія автора - Радіо Свобода. www.radiosvoboda.org (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  10. ↑ Dubchak, Andriy; Khavin, Dmitriy (27 лютого 2022). Video: ‘I Just Want to Live in Our Country’: Civilians Join the Fight in Kyiv. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  11. ↑ Froliak, Masha; McDonald, Brent; Al-Hlou, Yousur; Khavin, Dmitriy; Dubchak, Andriy (1 лютого 2022). Video: How Ukraine Is Training Civilians to Fight Against a Russian Invasion. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  12. ↑ McDonald, Brent; Al-Hlou, Yousur; Dubchak, Andriy; Khavin, Dmitriy (7 лютого 2022). Video: ‘I Have to Come Back Home’: In the Trenches With Ukraine’s Soldiers. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 31 липня 2023.
  13. ↑ "Ihr helft uns sehr". www.zeit.de. Процитовано 31 липня 2023.
  14. ↑ Täällä Ukrainassa | Tältä näyttävät taistelut lennokeilla, jotka tappavat monin eri tavoin. Helsingin Sanomat (фін.). 14 червня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  15. ↑ Täällä Ukrainassa | ”Kaksintaistelujen laajuus on uskomaton” – Poikkeukselliset kuvat ja videot Ukrainan etulinjasta todistavat muutosta: Sota on kiihtymässä. Helsingin Sanomat (фін.). 24 травня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  16. ↑ Ukrainan sota | Ukraina on pulassa rintamalla, sanoo etulinjassa liikkuva valokuvaaja – näin hän perustelee. Helsingin Sanomat (фін.). 13 квітня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  17. ↑ «Все пішло». Мешканці підтоплених сіл на Миколаївщині та Херсонщині повертаються до зруйнованих осель. Відео (укр.), 20 червня 2023, процитовано 31 липня 2023
  18. ↑ Полювання за російською військовою технікою: три дні з українськими операторами «Стугни». Відео (укр.), 10 серпня 2022, процитовано 31 липня 2023
  19. ↑ Андрій Дубчак. Reporters. (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  20. ↑ «Вибухи щохвилини»: у Бахмуті точаться бої (фотосвідчення). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  21. ↑ Коли «солдати плачуть»: як жителі Снігурівки зустрічали ЗСУ (фотосвідчення). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  22. ↑ Села на березі Інгульця рахують збитки і втрати від затоплення, - репортаж. espreso.tv (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  23. ↑ Все победители премии Оскар-2016 (сводная таблица). Интерфакс-Украина (рос.). Процитовано 31 липня 2023.
  24. ↑ Andriy Dubchak | Cinematographer. IMDb (амер.). Процитовано 31 липня 2023.
  25. ↑ Ukraine under Attack: 72 Hours in the Presidential Office Part 1 - NHK Documentary | NHK WORLD-JAPAN On Demand (англ.), процитовано 31 липня 2023
  26. ↑ Свобода, Радіо (19 березня 2019). Проект Радіо Свобода #2019Frontline вийшов до фіналу European Digital Media Awards. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  27. ↑ startphotocontest.com. LifePressPhoto — International Salon of reporter photography 2023 - результати. press.ukrfoto.org. Процитовано 31 липня 2023.
  28. ↑ Указ Президента України від 6 червня 2022 року № 394/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня журналіста»
  29. ↑ Andriy Dubchak - Ukraine. Fritt Ord (англ.). Процитовано 31 липня 2023.
  30. ↑ Дубчак, Логвиненко, Сидоренко – фіналісти Премії Ґонґадзе-2023. Премія імені Георгія Ґонґадзе (укр.). 11 квітня 2023. Процитовано 31 липня 2023.
  31. ↑ «13 ракурсів війни» – фотовиставка, присвячена захисникам і захисницям України. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  32. ↑ Виставка "Ukraine Now: Darkness vs Light. Children Dream about Peace": UAPP. ukrainianphotographers.com. Процитовано 31 липня 2023.
  33. ↑ Дорошенко, Костянтин (31 травня 2022). Колишній "Російський дім" у Давосі став місцем свідоцтв про злочини проти людяності. suspilne.media. Процитовано 31 липня 2023.
  34. ↑ Виставка «Дім російських воєнних злочинів» відкрилась в НАТО. nato.int. 6 липня 2022. Процитовано 31 липня 2023.
  35. ↑ Російські воєнні злочини. Фонд Віктора Пінчука відкрив виставку в Українському інституті Америки в Нью-Йорку. life.nv.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  36. ↑ Фонд Віктора Пінчука відкрив виставку Russian War Crimes у Лондоні. Інтерфакс-Україна (укр.). Процитовано 31 липня 2023.
  37. ↑ https://www.the-village.com.ua/users/1215889 (15 липня 2022). Фото. Pinchuk Art Centre відновлює роботу й відкриває виставку про російські воєнні злочини. The Village Україна. Процитовано 31 липня 2023.
  38. ↑ Ukrainian Photographers. Процитовано 31 липня 2023.
  39. ↑ Ukrainian Photographers. Процитовано 31 липня 2023.
  40. ↑ Ukrainian Photographers. The exhibition «They Fight for Us too» continues its journey through European cities. instagram.com. Процитовано 31 липня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубчак_Андрій_Іванович&oldid=42162375