Дубіївка (Черкаський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дубіївка
У центрі села, вікове дерево каштана
У центрі села, вікове дерево каштана
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Рада/громада Дубіївська сільська рада
Код КОАТУУ 7124983001
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 3360
Поштовий індекс 19631
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°21′10″ пн. ш. 31°52′04″ сх. д. / 49.35278° пн. ш. 31.86778° сх. д. / 49.35278; 31.86778Координати: 49°21′10″ пн. ш. 31°52′04″ сх. д. / 49.35278° пн. ш. 31.86778° сх. д. / 49.35278; 31.86778
Середня висота
над рівнем моря
96 м
Місцева влада
Адреса ради с. Дубіївка, вул. 1 Травня, 1, тел. 30-62-22
Сільський голова Кривошея Олександр Іванович
Карта
Дубіївка. Карта розташування: Україна
Дубіївка
Дубіївка
Дубіївка. Карта розташування: Черкаська область
Дубіївка
Дубіївка

CMNS: Дубіївка на Вікісховищі

Дубі́ївка — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області. У селі мешкає 3360 людей.

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване в лісостеповій зоні в Дністровсько-Дніпровській фізико-географічній провінції. Має вигідне географічне положення, поблизу обласного центру м. Черкас, на шляху шосе Черкаси — Шпола — Умань та Черкаси — Городище. Через місцевість проходить гілка Одеської залізниці до смт Ірдинь.

Рельєф і ґрунти[ред. | ред. код]

Місцевість розташована в межах Придніпровської височини на Ірдино-Тясминській низовині. Рельєф території рівнинний, абсолютні висоти коливаються в межах 90-110 м з незначними відносними амплітудами висот. Завдяки особливостям ґрунтоутворюючих порід у даній місцевості немає яружно-балкової мережі. Місцевість не дренується річками. З водойм є лише штучні канали, які тимчасово заповнюються водою під час злив, танення снігу. З морфоскульптурних форм рельєфу є лише еолові, біогенні та антропогенні.

Поширеними є дерново-слабопідзолисті, болотні, лучні, лучно-чорноземні ґрунти, солонці, чорноземи типові малогумусні, чорноземи опідзолені. Ґрунти переважно легкого механічного складу, виділяються порівняно невисокою родючістю.

Водна система[ред. | ред. код]

На території даної місцевості не протікає жодна річка, є лише шість невеликих ставків антропогенового походження. Значними є запаси ґрунтових вод, які забезпечують місцеве населення у питній воді.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Територія приурочена до Українського щита, проте виходів архей-протерозойських порід тут немає, оскільки вони перекриті товщею антропогенових порід, а саме: давньоалювіальними відкладами та рихлими легкосуглинистими породами. Територія небагата на корисні копалини (високоякісні будівельні піски та глина). Є перспективи на видобуток залізних руд невисокої якості.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат території помірно-континентальний. Радіаційний баланс становить 40 ккал/см². Більша частина припадає на теплий період року, особливо на травень-вересень. Переважаючими вітрами є західні та північно-західні при середній швидкості 3-8 м/с. Середні температури січня −5,9°С, липня +20,1°С. Середньорічна температура становить +7,3°С. Річна кількість опадів становить 480–520 мм. Кількість днів з опадами досягає 130–150 днів на рік. Серед несприятливих та стихійних метеорологічних явищ частими є посухи, грози, град, зливові опади, сильний вітер, туман, ожеледь.

Флора і фауна[ред. | ред. код]

Всього флора території нараховує близько 800 видів вищих рослин, з яких 18 занесено до Червоної книги України.

Тут переважають соснові та дубово-соснові ліси, що мають дво- і чотириярусну будову. Перший ярус, висотою ‒ 24-28 м, займає сосна звичайна (до 65 % від усіх деревних порід). Другий ярус ‒ 15-20 м ‒ дуб черешчатий, граб звичайний, клен ясенелистий та гостролистий, липа серцелиста, трохи рідше ‒ береза поникла. Чагарниковий третій ярус в більшості не розвивається, однак місцями досягає висоти 2 м. На місці пожеж проростає бузина чорна та глід кривочашечковий. У складі підліску (четвертий ярус) ‒ бузина червона, клен татарський, горобина звичайна. Із нижчих чагарників ‒ зіновать руська та дрік красильний. Трав'яний покрив складають світлолюбиві види ‒ куничник наземний, польовиця тонка, орляк звичайний, конвалія травнева. Звичайними видами є сон-трава чорніюча, дзвоники круглолисті, дібровник звичайний, перстач піщаний та сріблястий, віхолка гілляста, герань криваво-червона, гвоздика дельтовидна, чебрець дніпровський, ковила дніпровська, чистотіл, розрив-трава, пирій, костриця лучна, підмаренник справжній, суниці лісові, нечуй-вітер волохатий, деревій звичайний, іноді — верес звичайний та зимолюбка зонтична.

В системі зоогеографічного районування Черкаський бір відноситься до Центрального лісостепового зоогеографічного округу правобережжя Дніпра. Великих тварин в ньому немає. Тут водяться дикі кабани, козулі, лисиці, зайці, куниці, вивірки, ондатри та бобри. З рідкісних тварин тут зустрічаються, кутора мала, мишівка степова, тхір степовий, борсук, норка європейська та єнотовидний собака. З птахів поширені жовтобровий та весняний вівчарики, зяблики, синиця велика, дрізд чорний, сова сіра, дятел великий строкатий та інші. Багато в Черкаському бору плазунів: черепаха болотяна, веретільниця, ящірка зелена, вуж звичайний, гадюка звичайна), земноводних (тритон звичайний та гребінчатий, ропуха сіра, квакша) та комах.

Див. також[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

10 лютого 1920 року у Дубіївці під час Зимового походу зупинялася на короткий відпочинок Київська збірна дивізія Армії УНР, очолювана Юрієм Тютюнником [1].

Особи, пов'язані з селом[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  2. www.warheroes.ru(рос.)