Дуб скельний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дуб скельний
Quercus petraea.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Букові (Fagaceae)
Рід: Дуб (Quercus)
Вид: Дуб скельний
Біноміальна назва
Quercus petraea
(Matt.) Liebl., 1784
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Quercus petraea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Quercus petraea
IPNI: 359961-1
ITIS logo.svg ITIS: 506539
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 38865

Дуб ске́льний — (Quercus petraea, синонім: Quercus sessiliflora, Quercus sessilis) — також відомий як Корнуельський дуб, у Німеччині його ще називають Зимовим дубом (Wintereiche). Поширений на більшій частині території Європи та Ірану. Цей дуб став національним символом Уельсу, де його називають Валлійський дуб.

Дерево заввишки 28—35 м. із діаметром до 1 м. Живе 400—500 років. Крона у молодому віці правильна, яйцеподібна, із рівномірними розміщеними гілками і листям. У старих шатровподібна, не широка. Стовбури у насадженнях стрункі, повнодеревні, високо очищені від сучків і добре виражені до вершини. Кора ясно-сіра або сіра до темної, відносно товста (5—7 см.) і м'яка, поздовжно дрібноборинчаста, а внизу глибоко тріщинувата. Пагони голі. Листки завдовжки до 12 см., і завширшки 4—8 см., прості чергові, продовгувато-оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, знизу ясно-зелені, зрідка покриті волосками. Плоди — жолуді, продовгувато-бочковидні або яйцеподібні, завдовжки 1,5—3,5 см., і діаметром до 1,5 см.[1]
За результатами досліджень Ю. М. Попа (2011) коренева система дуба скельного складається з декількох (3—8) у вигдяді пучка стриженевих корінев, які проникають в залежності від ґрунтово-гідрологічних умов на глибину від 0,01 м на кам'янистій поверхні до 38 м на сірому лісовому глибоко-дренованому ґрунті. Це дозволяє йому краще адаптуватися до складних ґрунтово-гідрологічних умов порівнянно з дубом звичайним, який має одне стриженеве кориння.

Дуб скельний відрізняється від дуба звичайного дрібнішим розміром листка на довгих (5—7 см) черешках і майже сидячими жолудями.

В порівнянні з дубом черещатим, є менш продуктивною деревною породою (фактично довжина чистого стовбура без сучків становить 3—6 м), проте щільність деревини в нього вища, що цінується в клепковому виробництві.

Ареал дуба скельного на території України обмежений південними схилами Український Карпат; лісами у Гірському Криму; на південному заході лісостепу, і дуже рідко — на Поліссі (Житомирська область). Росте, за результатами досліджень С. М. Стойка (1969), на висоті 150—1090 м над рівнем моря переважно на скелястих малопотужних ґрунтах, де формує чисті деревостани. Площа таких куртин є незначною, хоча чисті діброви дуба скельного можуть мати площу до 50 га. Зрідка трапляється як домішка в букових лісах Львівщини. На Поліссі не трапляється, що зумовлено більш різкою континентальністю клімату, ніж на Закарпатті та супіщаними ґрунтами.

Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені — влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Попа Ю.Н. Сохранение и использование дуба скального./ Лесоводство, лесоведение, лесные пользования. Обзорная информация. Вып. 2. - М. ВНИИЦЛесресурс, 1990. - 28 с.
  • Попа Ю.Н. Восстановление биогеоценозов в антропогенно-трансформироваанных экотопах в степной зоне. Монография. / Под ред. член-кор. НАН Украины, проф. А.П.Травлеева. - Киев : Украинский бестселлер, 2011. - 437 с.
  • Савченко-Погребняк З.Ф.Горный дуб. - Киев: Из-во АН УССР,1955. - 142 с.
  • Стойко С.М. Дубовые леса Карпатской горной системы. Автореферат дисс. докт. биол. наук: 094. Ботаника.-Институт ботаники АН УССР. -Киев, 1969. -56 с.

Примітки[ред.ред. код]