Дуван Семен Езрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Езрович Дуван
SE Douvan dans sa jeunesse.jpg
Народився 1 (14) квітня 1870(1870-04-14)
Євпаторія, Україна
Помер 7 листопада 1957(1957-11-07) (87 років)
Больє-сюр-Мер, Приморські Альпи, Франція
Національність караїм
Посада міський голова
Термін 19061910
Попередник Мамуна Н. А.
Наступник Нейман А. І.
Батько Езра Ісаакович Дуван
Мати Біче Сімовна Бабович
Дружина Сарра Йосипівна Кальфа
Діти Йосип, Сергій, Борис, Ганна, Ліза
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Лицарський хрест Ордену Спасителя

Семен Езрович Дуван (1 (14) квітня 1870(18700414), Євпаторія — 5 лютого 1957, Больє-сюр-Мер, Приморські Альпи, Франція) — міський голова Євпаторії1906 року майже до самої революції), один з найяскравіших представників міського самоврядування Таврійської губернії, філантроп. Зусиллями С. Е. Дувана Євпаторія від глухого провінційного містечка перетворилася на міжнародний курорт.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Рідний дід С. Е. Дувана — Семен Соломонович Бобович — перший гахам кримських караїмів. Був одружений на Саррі Йосипівні Дуван (уроджена Кальфа), мав п'ятеро дітей: трьох синів (Йосипа, Сергія та Бориса) і двох дочок (Ганну і Лізу, в заміжжі Будо і Гелелович).

Міська публічна бібліотека імені Імператора Олександра II в Євпаторії (АР Крим, Україна). Заснована С. Е. Дуваном на початку XX століття

У пам'ятній записці про С. Дувані, складеної «у власній Його Імператорської Величності» канцелярії, перераховуються його заслуги перед Вітчизною:

« Цілком перетворив місто Євпаторію новим плануванням, упорядковуванням мостів, електричного освітлення і трамвая, поліпшенням санітарного стану його, благоустроєм пляжів, дач і взагалі розвитком курорту, спорудою міського театру, скверу, міської бібліотеки, створенням абсолютно нової дуже красивої та упорядкованої частини міста і т. д. Збудував ряд зразкових шкіл, лікарень… Багато і з користю працював по землеустрою, сам веде зразкове сільське господарство… Влаштував по всьому Євпаторійському повіту телефонний зв'язок… »
Церква святого Іллі, асигнування на будівництво якої подаровані Думою за правління С. Е. Дувана

С. Дуван був найбільшим землевласником в Євпаторійському повіті. Йому належало близько 5 000 десятин землі. Займаючись громадською діяльністю, він служив не заради платні, а з бажання принести якомога більше користі рідному місту і Батьківщині. Він заснував бібліотеку, театр і численні медичні центри. Він також був хорошим агрономом.

Після революції С. Дуван виїхав до Франції. Про цей період його життя відомо мало. В останні роки життя він мріяв повернутися на Батьківщину.

« …Вірю, що рано чи пізно Росія позбавиться від більшовиків і в цьому випадку буде відновлена як нормальна держава. »
0305-Duvan house

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Будинок С. Е. Дувана в Євпаторії (побудований в 1908 р.)
  • Гласний Євпаторійських повітових Земських Зборів (з 1906 року).
  • Почесний опікун чоловічої гімназії.
  • Опікун Євпаторійської земської лікарні.
  • Опікун Євпаторійської школи-санаторію для глухонімих.
  • Голова опікунської ради жіночої гімназії (з 1907 року).
  • Один з трьох губернських земських гласних від Євпаторії (1909—1912, 1915—1917).
  • Директор Євпаторійського тюремного комітету (з 1902 року).
  • Член Таврійського відділу Російського Товариства Червоного Хреста (з 1904 року).
  • Почесний мировий суддя (1911—1917).
  • Член розкладочної присутності (1905—1909).
  • Голова Євпаторійського повітового комітету допомоги пораненим воїнам (з 1914 року).
  • Голова бібліотечної ради (з 1916 року).

Караїмське питання[ред. | ред. код]

Жив у Франції, за часів окупації виступив захисником караїмів від антисемітської політики гітлерівської Німеччини.

У вересні 1938 року С. Дуван здійснив поїздку в Берлін і звернувся до міністра внутрішніх справ з приводу визначення етнічного походження та віросповідання караїмів. Йому надали сприяння російське емігрантське бюро і єпископ Берлінський і Німецький Серафим.

5 січня 1939 року на ім'я С. Дувана з Державного расового Бюро Німеччини прийшло роз'яснення, згідно з яким караїмський етнос не ототожнювався з євреями ні за віросповіданням, ні за расою, що в роки Другої світової війни допомогло врятуватися багатьом караїмам, що опинилися на окупованих Німеччиною територіях.

Нагороди[ред. | ред. код]

С. Е. Дуван залишив про себе добру пам'ять серед сучасників надзвичайно широкою благодійницькою діяльністю. За соціальну діяльність йому було даровано численні нагороди, в тому числі:

Ще за життя Семена Езровича за видатні заслуги перед містом на його честь в Євпаторії була названа вулиця Дувановська, а в XXI столітті поставлено пам'ятник біля міського театру.

Література[ред. | ред. код]

  • Дуван С. Э. «Я люблю Евпаторию»…Слово и дело Городского Головы. Под общ. редакцией М. В. Кутайсовой. — Евпатория: Южногородские ведомости, 1996. — 178 с.

Посилання[ред. | ред. код]