Дуван Семен Езрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семен Езрович Дуван
SE Douvan dans sa jeunesse.jpg
Народився 1 (14) квітня 1870(1870-04-14)
Євпаторія, Україна
Помер 7 листопада 1957(1957-11-07) (87 років)
Больє-сюр-Мер, Приморські Альпи, Франція
Національність караїм
Посада міський голова
Термін 19061910
Попередник Мамуна Н. А.
Наступник Нейман А. І.
Батько Езра Ісаакович Дуван
Мати Біче Сімовна Бабович
У шлюбі з Сарра Йосипівна Кальфа
Діти Йосип, Сергій, Борис, Ганна, Ліза
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Лицарський хрест Ордену Спасителя

Семен Езрович Дуван (1 (14) квітня 1870(18700414), Євпаторія — 5 лютого 1957, Больє-сюр-Мер, Приморські Альпи, Франція) — міський голова Євпаторії1906 року майже до самої революції), один з найяскравіших представників міського самоврядування Таврійської губернії, філантроп. Зусиллями С. Е. Дувана Євпаторія від глухого провінційного містечка перетворилася на міжнародний курорт.

Життєвий шлях[ред. | ред. код]

Рідний дід С. Е. Дувана — Семен Соломонович Бобович — перший гахам кримських караїмів. Був одружений на Саррі Йосипівні Дуван (уроджена Кальфа), мав п'ятеро дітей: трьох синів (Йосипа, Сергія та Бориса) і двох дочок (Ганну і Лізу, в заміжжі Будо і Гелелович).

Міська публічна бібліотека імені Імператора Олександра II в Євпаторії (АР Крим, Україна). Заснована С. Е. Дуваном на початку XX століття

У пам'ятній записці про С. Дувані, складеної «у власній Його Імператорської Величності» канцелярії, перераховуються його заслуги перед Вітчизною:

« Цілком перетворив місто Євпаторію новим плануванням, упорядковуванням мостів, електричного освітлення і трамвая, поліпшенням санітарного стану його, благоустроєм пляжів, дач і взагалі розвитком курорту, спорудою міського театру, скверу, міської бібліотеки, створенням абсолютно нової дуже красивої та упорядкованої частини міста і т. д. Збудував ряд зразкових шкіл, лікарень… Багато і з користю працював по землеустрою, сам веде зразкове сільське господарство… Влаштував по всьому Євпаторійському повіту телефонний зв'язок… »
Церква святого Іллі, асигнування на будівництво якої подаровані Думою за правління С. Е. Дувана

С. Дуван був найбільшим землевласником в Євпаторійському повіті. Йому належало близько 5 000 десятин землі. Займаючись громадською діяльністю, він служив не заради платні, а з бажання принести якомога більше користі рідному місту і Батьківщині. Він заснував бібліотеку, театр і численні медичні центри. Він також був хорошим агрономом.

Після революції С. Дуван виїхав до Франції. Про цей період його життя відомо мало. В останні роки життя він мріяв повернутися на Батьківщину.

« …Вірю, що рано чи пізно Росія позбавиться від більшовиків і в цьому випадку буде відновлена як нормальна держава. »
0305-Duvan house

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Будинок С. Е. Дувана в Євпаторії (побудований в 1908 р.)
  • Гласний Євпаторійських повітових Земських Зборів (з 1906 року).
  • Почесний опікун чоловічої гімназії.
  • Опікун Євпаторійської земської лікарні.
  • Опікун Євпаторійської школи-санаторію для глухонімих.
  • Голова опікунської ради жіночої гімназії (з 1907 року).
  • Один з трьох губернських земських гласних від Євпаторії (1909—1912, 1915—1917).
  • Директор Євпаторійського тюремного комітету (з 1902 року).
  • Член Таврійського відділу Російського Товариства Червоного Хреста (з 1904 року).
  • Почесний мировий суддя (1911—1917).
  • Член розкладочної присутності (1905—1909).
  • Голова Євпаторійського повітового комітету допомоги пораненим воїнам (з 1914 року).
  • Голова бібліотечної ради (з 1916 року).

Караїмське питання[ред. | ред. код]

Жив у Франції, за часів окупації виступив захисником караїмів від антисемітської політики гітлерівської Німеччини.

У вересні 1938 року С. Дуван здійснив поїздку в Берлін і звернувся до міністра внутрішніх справ з приводу визначення етнічного походження та віросповідання караїмів. Йому надали сприяння російське емігрантське бюро і єпископ Берлінський і Німецький Серафим.

5 січня 1939 року на ім'я С. Дувана з Державного расового Бюро Німеччини прийшло роз'яснення, згідно з яким караїмський етнос не ототожнювався з євреями ні за віросповіданням, ні за расою, що в роки Другої світової війни допомогло врятуватися багатьом караїмам, що опинилися на окупованих Німеччиною територіях.

Нагороди[ред. | ред. код]

С. Е. Дуван залишив про себе добру пам'ять серед сучасників надзвичайно широкою благодійницькою діяльністю. За соціальну діяльність йому було даровано численні нагороди, в тому числі:

Ще за життя Семена Езровича за видатні заслуги перед містом на його честь в Євпаторії була названа вулиця Дувановська, а в XXI столітті поставлено пам'ятник біля міського театру.

Література[ред. | ред. код]

  • Дуван С. Э. «Я люблю Евпаторию»…Слово и дело Городского Головы. Под общ. редакцией М. В. Кутайсовой. — Евпатория: Южногородские ведомости, 1996. — 178 с.

Посилання[ред. | ред. код]