Дуглас Герлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуглас Герлі
англ. Douglas G. Hurley
Дата народження21 жовтня 1966(1966-10-21) (57 років)
Місце народженняЕндікотт, штат Нью-Йорк
Країна:США США
Alma mater:Університет Тулейн
Спеціальність:пілот-випробувач
Військове звання:полковник[d]
Місії:STS-127, STS-135 та SpaceX DM-2
Час у космосі:28 днів, 11 годин та 12 хвилин[1]
Установа:НАСА
Нагороди:

Width-44 crimson ribbon with two width-8 white stripes at distance 4 from the edges.

Дуглас Джеральд Герлі[2][3] (англ. Douglas Gerald "Doug" Hurley, нар. 21 жовтня 1966) — американський інженер, колишній пілот Корпусу морської піхоти США, наразі астронавт НАСА. Він був пілотом на місіях космічних шатлів STS-127 (липень 2009)[4] та STS-135 (липень 2011), який став останнім польотом в програмі пілотованих шатлів. Герлі командує місією SpaceX DM-2, першим космічним польотом з території США із екіпажем після STS-135. Він також став першим морським піхотинцем, що пілотував літак Boeing F/A-18E/F Super Hornet. Використовує позивний «Чанкі».

Дуглас Герлі одружений із астронавткою Карен Найберг і у них є син.[5]

Ранні роки та освіта

[ред. | ред. код]

Герлі народився 21 жовтня 1966 року в селищі Ендікотт, штат Нью-Йорк, США. В 1984 році він випустився із Вільної академії Овіго в селищі Овіго, штат Нью-Йорк. В 1988 році на відмінно закінчив Університет Тулейн в місті Новий Орлеан, штат Луїзіана, де отримав ступінь бакалавра з цивільної інженерії. Також він з відзнакою закінчив Програму тренування офіцерів резерву військово-морських сил в Тулейні та Школу офіцерів Корпусу морської піхоти США.

Кар'єра в Корпусі морської піхоти США

[ред. | ред. код]

Після закінчення в 1988 році Програми тренування офіцерів резерву ВМС в Тулейні, Герлі отримав звання Другого лейтенанта Корпусу морської піхоти США. Після цього він вступив до Базової школи на Базі морської піхоти Квантіко в місті Квантіко, штат Вірджинія, потім, на Курси офіцерів піхоти. В 1989 році, після первинної авіаційної підготовки на базі морської авіації в м. Пенсакола в штаті Флорида, він почав навчатися пілотуванню в Техасі. Програму навчання він завершив на відмінно і в серпні 1991 року став пілотом морської авіації.

Герлі почав службу в ескадроні VMFAT-101 на Повітряній базі морських піхотинців Ель-Торо в Каліфорнії, де він вчився пілотувати літак McDonnell Douglas F/A-18 Hornet. Після завершення навчання його перевели до ескадрону VMFA(AW)-225, де три рази відправляли на завдання в західну частину Тихого океану. Перебуваючи в ескадроні VMFA(AW)-225, він відвідував Курс інструкторів зі зброї і тактики морської авіації, Курс з морської тактики та Курс офіцерів з авіаційної безпеки у Військово-морській аспірантурі в місті Монтерей, Каліфорнія. Впродовж чотирьох років служби в ескадроні він служив офіцером з авіаційної безпеки та пілотом-інструктором.

Пізніше, Герлі відібрали до Школи морських пілотів-випробувачів на Повітряній базі ВМФ Патуксент-Рівер в штаті Меріленд, в якій він, з січня по грудень 1997 року, пройшов навчання, після чого був переведений до ескадрону VX-23 на посади проєктного офіцера F/A-18 та пілота-випробувача. Там він брав участь в багатьох випробувальних польотах і став першим морським піхотинцем, який пілотував літак Boeing F/A-18E/F Super Hornet. Під час служби операційним офіцером, його відібрали до програми підготовки астронавтів. Герлі налітав більш ніж 5500 годин на літаках більш ніж 25 різних типів.[6]

Кар'єра в НАСА

[ред. | ред. код]

В липні 2000 року Герлі відібрали як пілота НАСА і в серпні того ж року він почав підготовку. Після двох років тренування та оцінювання, він працював в Офісі астронавтів, де очолював Команду з підтримки астронавтів для місій космічних шатлів STS-107 та STS-121. Він також працював над приземленням і посадкою шатлів на посадкову смугу, працював в Команді реконструкції шатлу «Колумбія» в Космічному центрі імені Кеннеді і у Відділі досліджень, де працював над космічним кораблем «Оріон».

Також, він був директором з операцій НАСА в Центрі підготовки космонавтів імені Гагаріна в Зоряному містечку в Росії. В липні 2009 року він був пілотом на місії STS-127, яка доставила на Міжнародну космічну станцію побудовані в Японії модулі JEM-EF та ELM-ES. Місія тривала 15 днів, 16 годин та 45 хвилин.

В липні 2011 Герлі повернувся в космос із місією STS-135 на космічному шатлі «Атлантіс». Ця місія доставила на МКС багатоцільовий модуль постачання «Раффаелло» та легкий багатоцільовий носій. Також було проведено тестування системи, яка потенційно може перезаправляти космічні кораблі із використанням робототехніки. Місія STS-135 тривала 12 днів, 18 годин, 27 хвилин та 56 секунд. Загалом, на рахунку Герлі 683 проведених у космосі годин.

Після повернення на Землю він працював помічником директора з нових програм в Космічному центрі імені Ліндона Джонсона, а в серпні 2014 року став помічником директора з комерційних польотів. В липні 2015 року НАСА оголосила, що Дуглас Герлі буде одним з перших астронавтів Програми комерційних польотів (Commercial Crew Development).[7] Внаслідок цього, він, разом з астронавтами: Сунітою Лін Вільямс, Робертом Бенкеном та Еріком Алленом Боу, почав підготовку на комерційних космічних літальних апаратах компаній Boeing та SpaceX. В серпні 2018 року Герлі було призначено до екіпажу першого пробного польоту SpaceX DM-2 на кораблі Dragon 2 компанії SpaceX.[8] Пізніше було повідомлено що Герлі буде капітаном екіпажу.[9]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Дуглас Герлі отримав Пам'ятну відзнаку ім. Стівена Гезелріґґа як найкращий пілот та інженер. Він також отримав Медаль за похвальну службу, дві Похвальні медалі військово-морських сил та морської піхоти та багато інших службових нагород. Він отримував Вищу нагороду за досягнення НАСА в 2004, 2005, 2006 та 2007 роках.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Astronauts and Cosmonauts (sorted by «Time in Space»). Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 27 травня 2020.
  2. НАЖИВО: NASA та SpaceX запускають пілотований космічний корабель на МКС. Еспресо TV. 27 травня 2020. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  3. Запуск SpaceX з астронавтами в космос: коли і де дивитися трансляцію онлайн. BBC News Україна. 27 травня 2020. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  4. НАСА (2008). NASA Assigns Crews for STS-127 and Expedition 19 Missions. НАСА. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 11 лютого 2008.
  5. Berger, Eric (18 листопада 2013). NASA family out of this world: Astronaut parents disprove that the sky's the limit when it comes to raising their son at home. Houston Space Chronicle. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
  6. Douglas G. Hurley (Colonel, U.S. Marine Corps, Ret.) NASA Astronaut. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 27 травня 2020.
  7. НАСА (9 липня 2015). NASA Selects Astronauts for First U.S. Commercial Spaceflights. nasa.gov. Архів оригіналу за 28 липня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  8. NASA Assigns Crews to First Test Flights, Missions on Commercial Spacecraft. НАСА. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 4 серпня 2018.
  9. Chris G — NSD in Twitter. Архів оригіналу за 19 січня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
  10. Astronaut Douglas Hurley to serve as Demo-2 spacecraft commander. SpaceFlight Insider. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 26 травня 2020. Процитовано 27 травня 2020.(англ.)