Дударків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дударків
Dudarkiv gerb.png Dudarkiv prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бориспільський район
Рада/громада Дударківська сільська рада
Код КОАТУУ 3220883601
Основні дані
Засноване до 1615
Населення 2464 (01.01.2008)
Площа 1'218.6 га км²
Поштовий індекс 08330
Телефонний код +380 4595
День села 21 вересня
Географічні дані
Географічні координати 50°26′43″ пн. ш. 30°56′44″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.94556° сх. д. / 50.44528; 30.94556Координати: 50°26′43″ пн. ш. 30°56′44″ сх. д. / 50.44528° пн. ш. 30.94556° сх. д. / 50.44528; 30.94556
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Відстань до
обласного центру
30 км
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 08330, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, 62, тел. 3-95-67
Сільський голова Гуральник Микола Григорович
Карта
Дударків. Карта розташування: Україна
Дударків
Дударків
Дударків. Карта розташування: Київська область
Дударків
Дударків

Дýдарків — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення — близько 2.5 тис. жителів. Кількість дворів — близько 1000.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі Дніпра в межах Придніпровської низовини в зоні лісостепу. Відстань від головпоштампту Києва — 30 км.

Історія[ред. | ред. код]

Виникнення[ред. | ред. код]

Орнаментована сокира[1]

За народними переказами, назва села походить від прізвища першого поселенця — музики на прізвисько Дударик (або Дударко). Від цього імені село успадкувало назву.

Підтвердженням давнього виникнення села є архіологічна знахідка — рогову орнаментовану ритуальну сокиру-молот доби пізньої бронзи (належить до пам'яток Тшинецької культури).

Іншими знахідками є кам'яні знаряддя праці та козацьки люльки. Знахідки зберігаються в музеї археології Києва. На території села виявлено залишки кісток мамонтів.

Нова історія[ред. | ред. код]

Дата заснування невідома. Як пише М. Александрович у книжці «Остерский уезд», село Дударків засновано на початку XVII ст., кому воно належало — невідомо, найімовірніше — Вишневецькому. В історичних документах вперше згадується в 1615 році. За іншими відомостями, село засновано Даниловичами. За книгою київського Трибуналу за 1633 рік: «Владельцы Борисполя Даниловичи основывают Требуховку й Дударков между Броварами и Борисполем на селищах Иваничи и Вольничи». За переказами, першим поселенцем був чоловік на прізвисько Дударик, або Дударко. Від цього імені село успадкувало назву.

За гетьманування І. Брюховецького з волі самого гетьмана село було передано у власність Київського Печерського Троїцького монастиря.

За Гетьманщини село Дударків, як військово-адміністративна одиниця, підпорядковувалося Бориспільському сотні Київського полку.

За описом Київського намісництва 1781 року в Дударкові було 148 хат виборних козаків, посполитих, різночинських і козачих підсусідків. За описом 1787 року в селі проживало 569 «казених людей».[2]

З ХІХ ст. було у складі Гоголівської волості Остерського повіту Чернігівської губернії.

Основним заняттям жителів було землеробство, займалися дударківці також чумацьким промислом. 1761 року в Дударкові збудовано церкву, 1872 — школу. За даними на 1859 рік, село значилося як казенне, у ньому — 287 Дворів, 1469 жителів.

Доба УНР та комуністична окупація[ред. | ред. код]

Сучасна історія села Дударкова почалася з великих перетворень в усьому укладі життя. 1920 року тут було створено комітет незаможних селян. За переписом 1926 року, Дударківська сільрада входила до складу Броварського району. Село Дударків мало тоді 3780 жителів, а разом з хуторами Горобіївкою, Займищем, Лустовщиною, Личовим населення становило 3924 чоловіки. 1927 року у селі створено товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ), 1929 року на його базі виник колгосп 'Надія' (Згодом — Червоний Плугатар, 'ім. Шевченка', '8 Березня", 'ім. газети "Пролетарська Правда').

Під час Голодомору 1932—1933 загинуло В результаті штучного голоду загинуло майже 15 % жителів села. Старожили пригадали прізвища 141 померлого голодною смертю односельця. Рятував дітей директор місцевої школи Василь Івчук (1904—1938), який таємно від комуністичної влади влаштував школярів на місцевий м'ясокомбінат і під загрозою арешту зберіг їм життя.[3]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Монумент загиблим у Другій Світовій війні

З 1941 року, у селі, понад два роки була німецька влада. За цей період виїхало в Німеччину 228 чоловік, спалено 128 хат, відновлено церковне життя, знищене комуністами. Понад 500 жителів села насильно мобілізовано до РСЧА. 28 вересня 1943 року Дударків знову захоплений Червоною Армією (163-ю дивізією під командуванням підполковника Карлова). 408 уродженців села Дударкова загинули за час війни.

Сучасність[ред. | ред. код]

Наприкінці XX ст. у селі — підсобне господарство «Дударків», взуттєва фабрика акціонерного товариства «Дніпро», середня школа, дитячий садок, клуб, бібліотека, медпункт. Близько 1000 дворів, близько 2500 жителів.

Культура, дозвілля і духовність[ред. | ред. код]

Заклади культури і дозвілля[ред. | ред. код]

Будинок культури розташований у центрі села поряд із школою — директор Прокопенко Валентина Миколаївна

У школі працює історичний музей

День села[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Місцевий футбольний клуб «Дударків» бере участь в Вищій Лізі Бориспільського району

Символіка[ред. | ред. код]

Архітектура[ред. | ред. код]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У центрі села на постаменті встановлено трактор «Універсал 2». Біля школи встановлено погруддя Прудкого. Навпроти школи пам'ятник загиблим у Другій Світовій Війні.

Цвинтарі[ред. | ред. код]

В селі два цвинтаря.

Храми[ред. | ред. код]

До другої світової війни в селі була Вознесенська церква. Знищена під час війни.

Сьогодні працює церква УПЦ Московського патріархату (Свято-Вознесенська, отець Нестор) (вул. Короленка, 8), будується ще одна церква.

Хронологія[ред. | ред. код]

1615—1633 р — перші спогади про село.

1762 — у центрі села звели першу школу.

1852—1853 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.

1859 — кількість дворів 287, населення 1469 осіб

1898—1899 — у селі від чуми помирає значна кількість людей.

1900ті рр. — кількість дворів сягає 500.

1903 — зведено другу школу.

1933 — заснована пошта.

Чисельність жителів[ред. | ред. код]

Рік Дворів Жителів
1730 72
1859 287 1469
~1900 500
1926 3780
2008 1000 2500

Особистості[ред. | ред. код]

  • Івчук Василь Якович (1902—1938) — директор школи у 1932—1938 роках. Під час Голодомору 1932—1933 років врятував життя багатьох школярів цього навчального закладу. 17 травня 1938 був заарештований та 28 вересня того ж року засуджений до страти, яка відбулася 2 жовтня. У 2007 році йому було присвоєно звання «Герой України».

В селі Дударків народилися:

Транспорт[ред. | ред. код]

Поруч з селом проходить Т 1026 а також автошлях регіонального значення Р03.

Від станції метро «Лісова» ходить маршрутне таксі № 359 . Його обслуговують автобуси Богдан А092, перевізник ТОВ ТК «Союз-Авто» Вартість проїзду становить 12 гривень до Дударкова і 14 гривень до Займища. Від станції метро «Харківська» ходить маршрутне таксі № 330-К. Вартість проїзду — 15 гривень до Дударкова і 16 гривень до Займища.

Також їздить автобус номер 13 до Борисполя, обслуговує маршрут ТОВ «Автосервіс»

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]