Дудикевич Богдан Корнилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дудикевич Богдан Корнилович
Дудикевич Богдан Корнилович.jpg
Народився 12 квітня 1907(1907-04-12)
село Кропивник, Австро-Угорщина, тепер Калуський район, Івано-Франківська область
Помер 5 січня 1972(1972-01-05) (64 роки)
місто Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Національність українець
Діяльність державний службовець, історик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Партія КПРС
Діти Дудикевич Валерій Богданович
Нагороди Орден ЛенінаОрден Жовтневої Революції
Надгробок на могилі Б. Дудикевича..jpg

Богдан Корнилович Дудикевич (12 квітня 1907(19070412), село Кропивник, Австро-Угорщина, тепер Калуський район, Івано-Франківська область — 5 січня 1972, місто Львів) — український радянський партійний діяч, історик, журналіст, директор Львівського філіалу Центрального музею Леніна. Депутат Верховної Ради УРСР 3—5-го скликань. Кандидат історичних наук (1957).

Біографія[ред. | ред. код]

З 1923 року — секретар Львівського підміського окружного комітету Комуністичної спілки молоді Західної України (КСМЗУ).

З 1925 року навчався у Львівському університеті, брав активну участь у роботі революційних студентських організацій.

1929 року вступив до Комуністичної партії Західної України (КПЗУ).

Працював у відділі пропаганди й агітації ЦК КПЗУ, був редактором комсомольського журналу «Сяйво», легальної газети «Молот», нелегальної газети «Прапор комунiзму» (орган КПЗУ).

Був арештований польською владою у 1930, потім у 1934 році. На Луцькому процесі 57-ми у 1934 році засуджений до 7 років позбавлення волі, але в 1936 році амністований.

У 1939—1941 роках — на педагогічній і профспілковій роботі у Львівській області.

У 1941—1942 роках служив у Червоній армії.

У 1942—1944 роках — викладач, директор школи у Ворошиловградській області УРСР і Куйбишевській області РРФСР.

З 1944 року — лектор Львівського обласного лекційного бюро.

У 1945 — травні 1949 року — директор Львівського історичного музею.

У 1948 році закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка.

У 1949—1953 роках — директор Львівського філіалу Центрального музею Леніна. Працював заступником голови виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих.

У червні 1953 — 17 лютого 1954 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

У 1954 — січні 1972 року — директор Львівського філіалу Центрального музею Леніна.

Очолював Львівську обласну організацію товариства «Знання», був головою Львівського обласного відділення Товариства радянсько-польської дружби.

Помер у Львові 5 січня 1972 року, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1а.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Личаківський некрополь — С. 119.
  2. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 122. — ISBN 966-8955-00-5.

Посилання[ред. | ред. код]