Дудикевич Володимир Феофілович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дудикевич Володимир Феофілович
Народився 4 січня 1861(1861-01-04)
Станіславів
Помер 23 червня 1922(1922-06-23) (61 рік)
Ташкент, Туркестанська АРСР, РРФСР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність адвокат
Відомий Голова Русскій Народный Совет
Alma mater Віденський університет
Посада посол до Галицького сейму[d]

Володимир Феофілович Дудикевич (4 січня 1861 Станіславів — 23 червня[1] 1922 Ташкент) — правник, адвокат, політичний діяч Галичини, депутат Галицького сейму, лідер галицьких москвофілів.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у сім'ї греко-католицького священика. Під час навчання очолював товариство студентів-москвофілів «Буковина». Ідеолог москвофільства, співзасновник і керівник «Русской народной организации» (1900 р.), член Ставропігійського інституту (1904 р.), редакцій часописів «Русское слово» і «Прикарпатская Русь». Доктор права Віденського університету. Працював директором гімназії в Станиславові, адвокатом у Коломиї.[1]

Пізніше став лідером «Народного Совєта» Русской народной организации, депутатом Галицького Сейму (9-го скликання, обраний в окрузі Лопатин — Броди — Радехів (IV курія), входив до складу «Російського клубу» («Русского клуба»), його голова у 1908—1909 роках, заступник — о. Колпачкевич Антоній[2]). Проголосив «новий курс» галицьких москвофілів після їх розколу на «старорусинів» та «росіян» («русских») у 1909 році. Суть «нового курсу» полягала в засвоєнні модерної російської ідентичности. Член багатьох організацій москвофілів, голова «Кредитного общества самопомощи» в Коломиї.[1]

Напередодні Першої світової війни переїхав до Києва, де очолив «Карпато-русский освободительный комитет» (під час російської окупації Галичини — «Русский народный совет Прикарпатской Руси»), координатор допомоги біженцям з Галичини до Росії.[1] Співпрацював з російською окупаційною адміністрацією після захоплення Галичини російськими військами під час Першої світової війни. Після відступу російської армії втік до Росії, перебував на Поволжі; також у Середній Азії.

Розстріляний більшовиками у Ташкенті (помер у більшовицькій тюрмі[1]).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 131.
  2. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… С. 113—114.

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]