Дуйгу Асена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуйгу Асена
Народилася 19 квітня 1946(1946-04-19)[1][2]
Стамбул, Туреччина
Померла 30 липня 2006(2006-07-30)[3][1][2] (60 років)
Стамбул, Туреччина
·рак головного мозку[d]
Поховання Цвинтар Зінджирлікую
Країна  Туреччина
Діяльність письменниця, журналістка, акторка, активістка
Сфера роботи журналіст
Alma mater Стамбульський університет
Мова творів турецька[4]
Роки активності з 1984
Magnum opus Kadının Adı Yokd і Q124527137?
CMNS: Дуйгу Асена у Вікісховищі

Дуйгу Асена (тур. Duygu Asena; 19 квітня 1946, Стамбул, Туреччина — 30 липня, 2006, там само)[5] — турецька журналістка, письменниця, авторка і феміністка.[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Стамбулі, Туреччина 1946 році. Її дід був особистим секретарем Ататюрка.[7]

Після закінчення приватного коледжу для дівчаток в Кадикеї закінчила Стамбульський університет за спеціальністю педагогіка. Два роки працювала в дитячій поліклініці, в лікарні Хасекі і в дитячому будинку Стамбульського університету як педагогиня.

Дуйгу Асена померла від раку мозку, з яким боролася протягом двох років, перебуваючи в Стамбулі в американському госпіталі. Похована на цвинтарі Зінджірлікую.[5]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Як журналістка Дуйгу Асена почала писати і публікуватися 1972 року. Її першу статтю опубліковано в газеті «Гюррієт». Від 1976 до 1978 року працювала копірайтеркою у рекламному агентстві. Від 1978 року працювала редакторкою у видавництві, відповідаючи за випуск кількох жіночих журналів, таких як «Kadınca», «Onyedi», «Ev Kadını», «Bella», «Kim» і «Negatif».[6]

У 1980-х роках Дуйгу Асена стала лідеркою руху за права жінок і їх положення в Туреччині. У публікаціях у ЗМІ вона писала про шлюб, нерівність і насильство проти жінок. У свій час вона втратила роботу, закохавшись у колегу. При цьому вона усвідоміла, що турецького чоловіка ніколи б не звільнили за подібних обставин.[6]

У своїй першій книзі «Kadının Adı Yok» («Жінка без імені») Асена різко критикувала утиск жінок і примусові шлюби без любові. Роман, опублікований 1987 року, став бестселером. 1998 року, після 40 перевидань, книгу заборонив уряд через, як заявлялося, непристойності, небезпеки її змісту для дітей і підриву шлюбних засад. Після двох років судової тяганини заборону на роман зняли. Переклад книги випущено в Німеччині і Нідерландах.[6] Книга стала бестселером і в Греції.

Друга книга «Aslında Aşk Yok» може розглядатися як продовження першої. Її також перекладено іноземними мовами і видано за кордоном. Всі подальші книги Асена стали бестселерами.

Від 1992 до 1997 року письменниця вела програму на державному каналі ТРТ 2[en]. Як журналістка працювала в газетах «Міллійєт», «Джумхурієт» і «Ярин». Дуйгу Асена також зіграла ролі в трьох фільмах «Umut Yarıda Kaldı» («Надія розбивається»), «Yarın Cumartesi» («Завтра субота») і «Bay E» («Пан E»).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Kadının Adı Yok (Жінка без імені), 184 с., 1987, 59-те видання 2004, ISBN 975-506-122-3 (також грецькою й італійською мовами)
  • Aslında Aşk da Yok (Насправді, там теж не люблять), 192 с., 1989, 40-е видання 2004, ISBN 975-506-128-2
  • Kahramanlar Hep Erkek (Герої — завжди чоловіки), 160 с., 1992, 23-тє видання 2005, ISBN 975-506-108-8
  • Değişen Bir Şey Yok (Там нічого не змінилось), 118 с., 1994, 43-тє видання 2004, ISBN 975-325-000-2
  • Aynada Aşk Vardı (Там була любов у дзеркалі), 360 с., 1997, 22-е видання 2004, ISBN 975-325-456-3
  • Aslında Özgürsün (Насправді, ви вільні), 276 с., 2001, 21-ше видання 2004, ISBN 975-6612-14-2
  • Aşk Gidiyorum Demez (Кохання не каже: ‘Я йду’), 208 с., 2003, 14-те видання 2003, ISBN 975-293-083-2
  • Paramparça (Розтерзаний), 157 с., 2004, 14-те видання 2006, ISBN 975-293-205-3
Німецькою мовою
  • Die Frau hat keinen Namen (Жінка без імені), 174 с., 1992, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11485-7
  • Meine Liebe, Deine Liebe (Моя любов, твоя Любов), 215 с., 1994, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11792-9
Голландською мовою
  • De vrouw heeft geen naam (Жінка без імені), 219 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1011-8
  • Eigenlijk ben je vrij (Насправді, ви вільні), 222 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1006-1

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1988 — «Людина на вершині», премія журналу «Nokta»;
  • 1988 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
  • 1995 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
  • 1998 — «75 жінок у 75 років».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ http://www.nytimes.com/2006/08/01/world/01asena.html
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Associated Press (2 серпня 2006). Duygu Asena; Advocate for Turkish Women. Washington Post. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 24 липня 2008.
  6. ↑ а б в г Guler, Emrah (4 серпня 2006). The name of the Turkish women. Turkish Daily News. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 24 липня 2008.
  7. ↑ Ozdemir, Senay (25 червня 2007). Feminism, Turkish-style. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 24 липня 2008.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дуйгу_Асена&oldid=36945990