Дуйгу Асена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дуйгу Асена
Народилася 19 квітня 1946(1946-04-19)[1][2]
Стамбул, Туреччина
Померла 30 липня 2006(2006-07-30)[3][1][2] (60 років)
Стамбул, Туреччина
·рак головного мозку[d]
Поховання
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність письменниця, журналістка, акторка, активістка
Сфера роботи журналіст
Alma mater Стамбульський університет
Мова творів турецька[4]
Роки активності з 1984
Magnum opus Kadının Adı Yokd

CMNS: Дуйгу Асена у Вікісховищі

Дуйгу Асена (тур. Duygu Asena; 19 квітня 1946, Стамбул, Туреччина — 30 липня, 2006, там само)[5] — турецька журналістка, письменниця, авторка і феміністка.[6]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в Стамбулі, Туреччина 1946 році. Її дід був особистим секретарем Ататюрка.[7]

Після закінчення приватного коледжу для дівчаток в Кадикеї закінчила Стамбульський університет за спеціальністю педагогіка. Два роки працювала в дитячій поліклініці, в лікарні Хасекі і в дитячому будинку Стамбульського університету як педагогиня.

Дуйгу Асена померла від раку мозку, з яким боролася протягом двох років, перебуваючи в Стамбулі в американському госпіталі. Похована на цвинтарі Зінджірлікую.[5]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Як журналістка Дуйгу Асена почала писати і публікуватися 1972 року. Її першу статтю опубліковано в газеті «Гюррієт». Від 1976 до 1978 року працювала копірайтеркою у рекламному агентстві. Від 1978 року працювала редакторкою у видавництві, відповідаючи за випуск кількох жіночих журналів, таких як «Kadınca», «Onyedi», «Ev Kadını», «Bella», «Kim» і «Negatif».[6]

У 1980-х роках Дуйгу Асена стала лідеркою руху за права жінок і їх положення в Туреччині. У публікаціях у ЗМІ вона писала про шлюб, нерівність і насильство проти жінок. У свій час вона втратила роботу, закохавшись у колегу. При цьому вона усвідоміла, що турецького чоловіка ніколи б не звільнили за подібних обставин.[6]

У своїй першій книзі «Kadının Adı Yok» («Жінка без імені») Асена різко критикувала утиск жінок і примусові шлюби без любові. Роман, опублікований 1987 року, став бестселером. 1998 року, після 40 перевидань, книгу заборонив уряд через, як заявлялося, непристойності, небезпеки її змісту для дітей і підриву шлюбних засад. Після двох років судової тяганини заборону на роман зняли. Переклад книги випущено в Німеччині і Нідерландах.[6] Книга стала бестселером і в Греції.

Друга книга «Aslında Aşk Yok» може розглядатися як продовження першої. Її також перекладено іноземними мовами і видано за кордоном. Всі подальші книги Асена стали бестселерами.

Від 1992 до 1997 року письменниця вела програму на державному каналі ТРТ 2[en]. Як журналістка працювала в газетах «Міллійєт», «Джумхурієт» і «Ярин». Дуйгу Асена також зіграла ролі в трьох фільмах «Umut Yarıda Kaldı» («Надія розбивається»), «Yarın Cumartesi» («Завтра субота») і «Bay E» («Пан E»).

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Kadının Adı Yok (Жінка без імені), 184 с., 1987, 59-те видання 2004, ISBN 975-506-122-3 (також грецькою й італійською мовами)
  • Aslında Aşk da Yok (Насправді, там теж не люблять), 192 с., 1989, 40-е видання 2004, ISBN 975-506-128-2
  • Kahramanlar Hep Erkek (Герої — завжди чоловіки), 160 с., 1992, 23-тє видання 2005, ISBN 975-506-108-8
  • Değişen Bir Şey Yok (Там нічого не змінилось), 118 с., 1994, 43-тє видання 2004, ISBN 975-325-000-2
  • Aynada Aşk Vardı (Там була любов у дзеркалі), 360 с., 1997, 22-е видання 2004, ISBN 975-325-456-3
  • Aslında Özgürsün (Насправді, ви вільні), 276 с., 2001, 21-ше видання 2004, ISBN 975-6612-14-2
  • Aşk Gidiyorum Demez (Кохання не каже: ‘Я йду’), 208 с., 2003, 14-те видання 2003, ISBN 975-293-083-2
  • Paramparça (Розтерзаний), 157 с., 2004, 14-те видання 2006, ISBN 975-293-205-3
Німецькою мовою
  • Die Frau hat keinen Namen (Жінка без імені), 174 с., 1992, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11485-7
  • Meine Liebe, Deine Liebe (Моя любов, твоя Любов), 215 с., 1994, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11792-9
Голландською мовою
  • De vrouw heeft geen naam (Жінка без імені), 219 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1011-8
  • Eigenlijk ben je vrij (Насправді, ви вільні), 222 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1006-1

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1988 — «Людина на вершині», премія журналу «Nokta»;
  • 1988 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
  • 1995 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
  • 1998 — «75 жінок у 75 років».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. http://www.nytimes.com/2006/08/01/world/01asena.html
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б Associated Press (2 серпня 2006). Duygu Asena; Advocate for Turkish Women. Washington Post. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 24 липня 2008. 
  6. а б в г Guler, Emrah (4 серпня 2006). The name of the Turkish women. Turkish Daily News. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 24 липня 2008. 
  7. Ozdemir, Senay (25 червня 2007). Feminism, Turkish-style. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 27 січня 2013. Процитовано 24 липня 2008. 

Посилання[ред. | ред. код]