Думанський Мирослав Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мирослав Думанський
Особисті дані
Повне ім'я Мирослав Іванович Думанський
Народження 17 червня 1929(1929-06-17)
  Станіславське воєводство, Польща Польська республіка
Смерть 1 квітня 1996(1996-04-01) (66 років)
  Івано-Франківськ, Україна Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1951—1952

1953—1956

1957—1962

СРСР «ОБО» Львів
(перша ліга)
СРСР «Шахтар» Сталіно
(перша/вища ліга)
СРСР «Спартак» І-Ф
(перша ліга)
СРСР «Нафтовик» Долина
(друга ліга)
? (?)

92 (6)

189 (15)

 ? (?)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 21 лютого 2011.

Миро́слав Іва́нович Дума́нський (*17 червня 1929, Станіславське воєводство — † 1 квітня 1996, Івано-Франківськ). український футболіст, тренер. Колишній півзахисник івано-франківського «Спартака» та «Шахтаря» (Сталіно). У футбол почав грати в 1945 році.

Перший майстер спорту СРСР з футболу в Івано-Франківській області, він отримав — це спортивне звання за третє місце завойоване збірною Української РСР у футбольному турнірі Спартакіади народів СРСР в 1956 році.

Його іменем названо Кубок, який проводиться з 1995 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Львівський Державний Інститут Фізкультури. Вихованець івано-франківського футболу. Починав кар'єру півзахисником у станіславському ГБО (Гарнізонному Будинку Офіцерів. Але після його розформування у 1951 році переїхав у Львів, де виступав за місцевий ОБО.

З 1953 по 1956 виступав у команді «Шахтар» (Сталіно).

У 1957 році повернувся у «Спартак», де грав до 1962.

Закінчував кар'єру у долинському «Нафтовику».

Мав двох синів Ярослава та Геннадія. Футбольну естафету від Мирослава Думанського підхопив його молодший син Ярослав. В 1978 і 1979 роках здобув відповідно «бронзу» і «золото» юніорських чемпіонатів Європи, а в 1979 у Японії став срібним призером юніорського чемпіонату світу. У 1980 році Ярославу Думанському після завоювання європейського «золота» було присвоєно звання майстра спорту СРСР міжнародного класу.

Гравець[ред. | ред. код]

Один із улюбленців івано-франківських та донецьких шанувальників футболу 1950-1960 років. Працьовитий та з багатьма неординарними, технічними навичками футболіст. Міг відіграти і крайнім нападником, і так само закрити «бровку» у півзахисті. Був наділений гарними швидкісними якостями, чим полюбляв тероризувати захисників команд суперниць.

На початку 1957 року через сімейні обставини повертається до рідного міста і разом з братом Євгеном стає мотором місцевого «Спартака», який виходить у чвертьфінал розіграшу Кубка СРСР, перемагає у груповому турнірі класу «Б». Того сезону команда ледь не увірвалася до класу найсильніших — посіла друге місце у перехідному турнірі за право виступати у вищій лізі союзного чемпіонату. Брати Думанські вміло вели гру, стали своєрідним мозковим центром червоно-білих. А Мирослава на полі вирізняли не лише вмілі диспетчерські дії. Він — кумир місцевих уболівальників — був лідером і за грою і за духом. Кольори «Спартака» Думанський захищав ще упродовж п'яти сезонів. Багаторічний капітан команди став для партнерів уособленням надійності на полі та поза ним, зразком професійного ставлення до справи, був вимогливим до себе й до інших.

Досягнення[ред. | ред. код]

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

В 1963-му році, повісивши бутси на цвях, Думанський стає тренером. На цій царині його талант розкрився цілковито. Багатий ігровий досвід Мирослава Івановича, його уміння завжди прийти на допомогу, людяність, діловитість та принциповість стали запорукою нових успіхів керованих ним команд. Розпочав тренерську діяльність на обласному рівні — спершу був наставником івано-франківського «Електрона», а опісля стає граючим тренером долинського «Нафтовика», який у 1964 році приводить до звання чемпіона області (вперше в історії команди).

Природно, що плідна праця Мирослава Думанського в Долині не залишається непоміченою обласними керівниками. В 1965-му він очолює івано-франківський «Спартак», який на той час перебуває у стані глибокої кризи, і за кілька років виводить його у лідери. Саме Мирослав Іванович сформував кістяк того колективу, що у 1969 і 1972 р.р. виборов звання чемпіона України серед команд класу «Б» і 2-ї ліги відповідно. Це під його орудою заявила про себе плеяда талановитої місцевої молоді, серед яких Богдан Горичок, Тарас Белей, Ярослав Павліський, Степан Рибак та інші. Думанський-тренер залучив до команди також коломиянина Петра Хащевського, львів'янина Ореста Лазуркевича, Віктора Куркотова, Бориса Пазухіна, Валерія Голубцова. З іменами цих футболістів пов'язані успіхи команди зразка кінця 60-х початку 70-х, того «Спартака», який сьогодні називають легендарним. Прізвища Володимира Сака, Тараса Белея, Ігоря Диріва, Тараса Шулятицького добре відомі широкому загалу уболівальників. Насамперед завдячуючи тренерові ці виконавці дістали перепустку у великий футбол і свого часу з успіхом захищали честь збірних команд, кольори відомих клубів вищої ліги.

Волею долі Мирослав Іванович на нетривалий час ще кілька разів повертався до «Спартака» — у скрутні хвилини його запрошували до тренерського штабу на різні посади.

В 1975 році Думанський очолив футбольну школу «Спартака», якій віддав майже два десятки років плідної праці, де досяг нових великих успіхів. Розвитку дитячо-юнацького футболу він приділяє найбільше уваги. Організаторські здібності та педагогічний талант керівника, його відданість улюбленій справі дозволили школі бути на провідних ролях серед футбольних осередків. її команди неодноразово ставали призерами юнацьких змагань. Серед її випускників було чимало здібних футболістів, що приглянулися тренерам юнацьких команд та колективам майстрів. Через руки тренерів школи під орудою Мирослава Івановича перейшло чимало висококваліфікованих виконавців, прізвища яких і досі на вустах численної армії уболівальників. За високі спортивні показники футбольній школі «Спартак-Прикарпаття» присвоєно статус школи олімпійського резерву.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]