Дума про Остафія Дашкевича
Історична Дума про Остафія Дашкевича (пол. Duma o Ostafim Daszkiewiczu)
 |
У Вікіджерелах є |
Дума про Остафія Дашкевича розповідає про перебування козакa Остафія Дашкевича у турецькій неволі. Дума є перекладеною також польською мовою.
Сюжет[ред. | ред. код]
Почавши від Остафія Дашкевича, який перший розпорошених людей, що жили за порогами Дніпровими зібрав і з них військо Запорозьке сформував і до часів знищення чи атакування січі Текелим; ціла та доба козацька, що тривала більше як триста років є відображена в історичних думах, кожна важлива подія, кожна знаменита особа не зосталися забутими, все це живе в думі.
Ця дума про богатиря та засновника козаччини Дашкевича Остафія. Його називали на Запорожжі богатирем, це означало у стародавніх авторів — напівбог. Багато раз він був в боях з татарами чи росіянами, сам був в татарському полоні, чудом утік з полону і далі громив безпощадно татар. В цій думі розповідається про той час, коли Остафій Дашкевич перебував у полоні, дума оспівує як він звідти утік та знову громив невірних. (Міхал Гліщинський, 1852)
Текст думи[ред. | ред. код]
- Та дайдах ! Та дайдах!
- Татарчуком трусить страх,
- Татарцюга бородатий
- Біжить коника сідлати
- Татаринка молодая
- Чорнобрива, уродливая,
- За віконце виглядає,
- Думу думає.
- Ой ! коли б я мала та орлині крила,
- Ой ! тоби м в Козачизну тепер полетіла,
- А там в Козачизні хрестом ся молила;
- Атаману козацькому правду говорила
- Ой ти Атамане! Сизоперлий орле
- Коли ж ся до тебе дівчина пригорне?
- Дівчина небога в Татар у неволі,
- А ти з Козаками стоїш в чистім полі.
- Дівчина небога тужить та сумує,
- А татарин бісурмана і з туги глумує.
- Ой Пане Остапе! Де ти забарився?
- Чи ще з неволі тай не відкупився
- Чи з ляшками по світі бродиш?
- Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш?
- Я і з неволі тай не відкуплявся
- Через землі татарскі коником пробрався.
- По дорозі мені звірі забігали
- Тай коня спиняли;
- КІнь звірців ся не злякав,
- Стальовими підківцями під ноги топтав.
- По передомною орли пролітали.
- І мене спиняли;
- Я їх мечом одганяв,
- І крила рубав.
- За мною чорні вставали хмари,
- А в хмарах були татари;
- Но кінь мій вихром степи пробігав.
- За собою хмари зоставляв.
- За мною кулі в погоню летіли,
- Но мене брати не хтіли;
- Бо на чорта є хрест, на кулю є слово,
- Так я в Козачину вернувся здорово.
- А теперки в Татарчизні іще погуляю,
- Та уже і зброю наражаю,
- Чи то чорні орли крила розпустили
- Темненькою ніччю сонечко закрили,
- Чи то із за мора хмара наступає?
- Ой ! то не з за мора хмара наступає;
- Ні чорнії орли крила розпустили.
- Темненькою нічю сонечко закрили
- То під ясне небо луна набігає,
- А димом клубками по полі качає
- То хоробре Козачча Татарів розбили,
- І город бісурманський Очаків запалили.
- Базар горит, а на море луна іде,
- Пан Атаман козаченьків додому веде.
- А за ними бісурмани поле покривали;
- Атамана козацького хороше угощали
- Хороше угощали, дарами надарали,
- Ой втоді то козаченьків! та всі шановали.
Джерела[ред. | ред. код]
- Znaczenie i wewnętrzne życie Zaporoza podług Skalkowskiego, von Michał Gliszczyński, Apollon Aleksandrovich Skalkovskiĭ, Warszawa 1852, s. 262–263.